Кримінологія
§2. Кримінологічна характеристика злочинів у зовнішньоекономічній сфері
Здійснення активної зовнішньоекономічної політики держави, розширення економічних зв´язків є дуже важливим фактором стабілізації та реформування економіки.
При цьому процес становлення національного зовнішньоекономічного механізму проходить зі значними ускладненнями та супроводжується широким розповсюдженням контрабанди товарів, ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, незаконним відкриттям або використанням за межами України валютних рахунків, створенням на території України та за її межами низки фіктивних фірм, господарем яких є одна й та сама фізична особа, втягненням у злочинну діяльність широкого кола службових осіб різноманітних відомств і, звичайно, пов´язаних зі службовим підлогом, ухиленням від сплати податків та іншими злочинами.
Проте слід відзначити поступове зниження рівня злочинності у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Так, у 2009 р. у цій сфері було вчинено 539 злочинів економічної спрямованості, що на 17,8% менше, ніж у попередньому році.
Однак наведені дані не можуть об´єктивно характеризувати дійсний стан боротьби зі злочинністю у сфері зовнішньоекономічної діяльності через виключно високий рівень їх латентності.
До характерних особливостей злочинів, що вчиняються у вказаній сфері діяльності, слід віднести те, що предметом посягання є особливо великі матеріальні цінності або економічна вигода, яка обчислюється, як правило, мільйонами доларів США, чим наноситься величезний економічний і політичний збиток інтересам держави. Особливу небезпеку являє значне збільшення кількості таких злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, особливо якщо вони керовані високопоставленими посадовими особами. Наявні певні складнощі у виявленні вказаних злочинів, зазвичай у тому випадку, коли відсутній відповідний договір про правову допомогу з тією чи іншою іноземною державою.
До найбільш типових корисливих злочинів у означеній сфері можуть бути віднесені:
— використання при здійсненні ВЕД подвійного комплекту угод;
— декларування товарів на фіктивні фірми з використанням документів прикриття, підробок та інших порушень у сфері оформлення митних документів;
— розкрадання державного майна, зокрема, шляхом зрощення суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності з посадовими особами державних структур, органами влади та управління;
— ухилення від сплати податків та інших обов´язкових платежів шляхом створення фіктивних підприємницьких структур;
— неповернення грошових коштів і приховування валютної виручки за експорт високоліквідної продукції;
— контрабандний ввіз в Україну товарів;
— підкуп посадових осіб органів влади та управління у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Як один із численних способів розкрадання грошових коштів у сфері зовнішньоекономічної діяльності можна навести такий приклад.
Наприкінці 1999 р. у Печерському районі м. Києва була зареєстрована фірма під назвою «Ліхтенштейн 2000», яка через кілька місяців своєї «активної діяльності» подала заяву на відшкодування з бюджету ПДВ на суму 2 млн. 801 тис. грн. Підставою для цього були пред´явлені документи, що свідчили про те, що фірма експортувала до США фірмі «Гелексі Трейдінг Корп» патенти на винаходи на загальну суму 16,8 млн. грн. Як виявилось при перевірці, відшукати «Ліхтенштейн» за місцем реєстрації не було можливим. Ні за юридичною, ні за фактичною адресою фірми не було. Натомість стало відомо, що зазначений в експортному контракті патент на винахід способу визначення в´язкості матеріалу був придбаний у Київському інституті проблем міцності НАН України за 25 грн. Також з´ясувалось, що покупець патенту — «Гелексі Трейдінг Корп», заснована нашим колишнім співвітчизником, за даними Інтерполу була ліквідована з оповіщенням (як заведено у Нью-Йорку) ще в березні 1992 року. А за даними Київської регіональної митниці, експортований патент нібито не виходив за межі митної території України. Тим часом гроші в сумі, еквівалентній 72 млн. 600 тис. російських карбованців, надійшли на рахунок «Ліхтенштейна». Потім практично за три дні транзитом по рахунках таких самих фірм-фантомів кошти через ризький «Мультибанк» відправились за океан.
За цим фактом порушено кримінальну справу, але збитків державі вже завдано.
Особливо широкий розмах у країні дістало переховування валютної виручки за кордоном. Тільки за перше півріччя 1999 р. майже 6 тисяч суб´єктів підприємницької діяльності не повернули у встановлені законодавством строки понад 1 млрд. дол. США, отриманих від зовнішньоекономічних операцій. Ці кошти вносяться на рахунки іноземних фінансово-кредитних установ, вкладаються в легальний господарський обіг зарубіжних країн, інвестуючи їх економіку. Наприклад, ще 12 травня 1992 р. Верховна Рада України прийняла постанову, згідно з якою встановлювалися квоти на товари, призначені для вивозу за кордон. На підставі цієї постанови протягом року було видано понад 1,5 тис. ліцензій, за якими було вивезено сировини, медикаментів, продуктів харчування, продукції хімічної промисловості (не включаючи квотованої нафти й без урахування бартеру) на суму близько 5 млрд. дол. США. В Україну по-вернулося лише 94 млн. дол. США. Решта грошей осіли на рахунках зарубіжних банків.
Аналіз стану боротьби з негативними явищами у зовнішньоекономічній сфері показує, що ділки тіньової економіки постійно вдосконалюють шляхи та методи вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами, внаслідок чого значно зменшуються надходження коштів до бюджету у вигляді податків та обов´язкових платежів. Тим не менше мається вже відпрацьована схема: спочатку відбувається перерахування коштів за кордон. Потім частина цих коштів йде на закупівлю товарів, які контрабандним шляхом ввозяться на територію України. Реалізація цих товарів здійснюється за допомогою фіктивних підприємств, а виручені кошти знову переводяться на рахунки закордонних банків. Як бачимо, у цій схемі двічі фігурують установи банків, які задіяні в перерахуванні коштів. Актуальність проблеми ефективного контролю як з боку саме банків, так і з боку правоохоронних органів, за переміщенням українських капіталів (зокрема, незаконна конвертація) не зменшується. Наприклад, лише ухилення від сплати ПДВ дозволяє тіньовикам реалізовувати такі самі товари на 20 відсотків дешевше, ніж нашим вітчизняним товаровиробникам.
До числа найбільш розповсюджених способів вчинення злочинів у цій сфері діяльності слід віднести такі:
1. Складають оборудку з комерсантами далекого зарубіжжя на постачання товарів. Сплату здійснюють за цінами кон´юнктури, а в супровідних документах ціни завищують. Залишки грошей від цієї ділової угоди залишаються за кордоном. Потім з особистих рахунків комерсантів їх переводять в офшорні зони (Кіпр, Мальта, Багами), де створюють підставні фірми, і це дає можливість уникати обкладання податками та отримувати додаткові прибутки. З підставними фірмами комерсанти укладають договори від імені своїх фірм в Україні та здійснюють оборудки.
2. У вантажну декларацію вносять наперед неправдиві дані про наявність валютних рахунків підприємства-експортера в уповноважених банках. Митники не завжди перевіряють наявність таких рахунків. А тому отримана валютна виручка осідає на рахунках фірм посередників за кордоном.
3. У документах, які подають для митного оформлення експортних контрактів, зазначають, що оборудка, яка реалізується, має бартерний характер. Насправді ж товар реалізують за валюту. З отриманих коштів частину витрачають на придбання товарів для зустрічних поставок. Але більша частина виручки залишається за кордоном.
4. Здійснюють афери з якістю вивезеного товару. У деклараціях як товар відображують металобрухт, відходи виробництва, шлак тощо. А фактично за безцінь вивозять чорні та кольорові метали, вугілля, паливо-мастильні матеріали, цукор тощо. Різниця між цінами «осідає» на закордонних рахунках. Знайти валютні рахунки за кордоном дуже важко. Банки зберігають таємницю, бо мають у цьому свій інтерес.
Серйозну занепокоєність правоохоронних органів викликає поширена практика незаконного відшкодування суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності з державного бюджету ПДВ шляхом завищення в документах вартості експортного вантажу. Так, наприклад, у 2007 р. податківці розкрили і ліквідували цілий ряд нових схем, за допомогою яких тіньовими намагались незаконно відшкодувати з бюджету багатомільйонні суми. Зокрема, в Закарпатській області було затримано 90 тонн синтетичного каучуку, які українська фірма експортувала до Латвії. За документами ціна продукції скла-дала майже 6 мільйонів гривень, тобто одна тонна каучуку нібито коштувала 65 тисяч гривень, тоді як ринкова ціна даного товару в десять раз менша. Перевірка показала, що це вже не перша махінація у даній фірмі. Неодноразово застосовуючи дану кримінальну схему, керівники підприємства планували отримати від держави 33 мільйона гривень, хоча всі операції по так званому експорту існували лише на папері.
Подібну схему намагались здійснити і дві відомі київські фірми. В Одеському морському порту було затримано належний їм вантаж, в якому знаходились задекларовані на експорт скляні лінзи на суму понад 12 мільйонів гривень. Кожна лінза було оцінена у 52 гривні. У контейнерах виявились звичайні лінзи для окулярів, ціна яких складає близько гривні за одиницю. Таким чином, задекларована вартість вантажу перевищувала реальну у 40-50 разів.