Кримінологія
§1. Поняття «відмивання» грошей
Реформування соціальної та господарської систем України супроводжується численними негативними явищами, які порушують економічні процеси, стають суттєвими перепонами на шляху переходу суспільства до ринкових відносин. Одним із суттєвих проявів негативної дії зазначених явищ є прагнення кримінальних структур і численних представників тіньового бізнесу легалізувати (відмивати) доходи, одержані злочинним шляхом.
Під «відмиванням грошей» розуміють процес, за яким «брудні» гроші, зазвичай готівку, отримані в результаті протиправної діяльності, пропускають через банківську і фінансову систему таким чином, що вони перетворюються на «чисті» гроші, тобто їм надається видимість законних доходів, у зв´язку з чим зникає можливість встановити особу, яка є ініціатором операції або злочинного походження цих коштів.
Такі дії відбуваються, зокрема, в кредитно-фінансовій сфері та у банківській діяльності, в процесі приватизації, зовнішньоекономічної діяльності тощо. Завдяки ним маскується злочинність, надається видимість легального підприємництва, порушуються основні принципи добросовісної конкуренції. Легалізовані від злочинної діяльності доходи створюють надійне фінансове підґрунтя для подальшого розвитку та економічної експансії організованої злочинності, яка намагається за рахунок легального сектору економіки зберегти та збільшити свої доходи, а в певних випадках — підтримати ті чи інші напрями злочинної діяльності: тероризм, наркобізнес, незаконну міграцію та торгівлю людьми, незаконну торгівлю зброєю тощо.
Ще у 1994 р. на конференції країн — учасниць Ради Європи з проблеми відмивання грошей у країнах перехідного періоду (Страсбург, 29 листопада — 1 грудня 1994 р.) особливо наголошувалось, що неконтрольоване використання злочинцями коштів та окремих фінансових установ у кінцевому результаті завдає шкоди усій фінансовій системі, особливо у тих країнах, де фінансові інституції тільки розвиваються.
Відмивання грошей вже вийшло за межі окремих країн чи регіонів, набувши глобального значення. За оцінками експертів, щорічно у світі в законний фінансовий обіг вливається від 150 млрд. до 500 млрд. дол. США, здобутих злочинним шляхом.
Після подій 11 серпня 2001 року в США питання боротьби з брудними грошима стали в один ряд з боротьбою із тероризмом, адже незаконні доходи — найперше джерело фінансування діяльності терористичних організацій в усьому світі. Отже, покращення стану боротьби з відмиванням коштів, здобутих незаконним шляхом, має глибоке соціально-економічне, правове, міжнародне та політичне значення.
На сьогодні можна відзначити, що не існує єдиного поняття стосовно терміна «відмивання грошей» ні в міжнародному законодавстві, ні в законодавстві окремих держав.
Історично термін «відмивання грошей» уперше було вжито у США у 1980-ті роки. Президентська комісія США з боротьби з організованою злочинністю 1984 року визначила відмивання доходів злочинних угруповань як процес приховування наявності незаконного походження або незаконного використання доходів, а також спроби представити ці доходи.
Найчастіше поняття та основане на ньому визначення «відмивання доходів» трактують спираючись на визначення доходів, наведене у «Конвенції про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом» (1990), згідно з яким під такими доходами розуміється будь-яка економічна вигода, набута злочинним шляхом. Вона може складатися з матеріальної власності чи власності, вираженої в правах, з рухомого або нерухомого майна і правових документів або документів, які підтверджують право на таку власність чи частку в ній .
Гносеологічно саме поняття «відмивання грошей» — це операції з маніпулювання кримінальними доходами заради приховування їх нелегального походження, внаслідок чого цей капітал набуває статусу законного (легального). Тут маються на увазі методи та процедури, що дозволяють кошти, отримані в результаті незаконної діяльності, переводити в інші активи для приховування їх правдивого походження, дійсних власників або інших аспектів, що могли б свідчити про порушення законодавства.
Найчастіше різні способи відмивання грошей використовуються в таких випадках, як торгівля наркотиками і зброєю, шахрайство, терористична діяльність, вимагання, проституція, торгівля контрабандними та краденими товарами. Однак за своєю суттю відмивання грошей супроводжує будь-який злочин, мотивом якого є одержання доходу.
В Україні визначення поняття легалізації коштів, набутих злочинним шляхом, міститься в статті 209 КК України. Це вчинення фінансових операцій чи укладення угод з коштами або іншим майном, одержаним унаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння) що передувало легалізації (відмиванню) доходів. Вчинення таких дій карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.
Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення таких дій повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, що карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна (ч. 2 ст. 209 КК України), і вчинення організованою групою або в особливо великому розмірі, що карається позбавленням волі на строк від восьми до п´ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна (ч. 3ст. 209 КК України).
При цьому суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох і більше років (за винятком діянь, передбачених статтями 207 і 212 КК України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави і за таке саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.
Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Українські науковці виділяють такі стадії відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом:
1) вивільнення готівки і перерахування її на рахунки підставних осіб;
2) розподіл готівки за допомогою банківських платіжних документів і цінних паперів;
3) приховування слідів проведених операцій;
4) інтеграція доходів у легальний грошовий обіг.
При цьому діяльність організованих злочинних груп щодо відмивання доходів характеризується такими ознаками: ретельним плануванням підготовки та приховування незаконних операцій і дій; розподілом ролей між виконавцями, в тому числі й особами та установами за кордоном; використанням сучасних інформаційних технологій; підкупом службових осіб; активним використанням нормативно-правових та організаційних недоліків економічної системи тощо.
Практика свідчить, що боротьба на національному рівні з відмиванням брудних коштів у зазначених сферах ускладнюється тим, що злочинний світ широко використовує міжнародні грошові розрахункові системи, сприятливі умови для відкриття рахунків у банках, розташованих у численних офшорних зонах. З цією метою використовуються так звані «фіктивні фірми», конвертаційні центри, обмінні контори, корпорації з продажу нерухомості, кур´єри, що мають фальшиві документи для перевезення грошей та відкриття рахунків, придбання цінних паперів через підставні фірми, переказ коштів через корпорації у вигляді здійснення нібито законної діяльності тощо.
Так, наприклад, у березні 2003 року правоохоронними органами було викрито конвертаційний центр у місті Одесі, в якому було відмито понад 80 млн. грн. Таких центрів щорічно викривається декілька сотень. Як правило, «конвертаційний центр» є стійким злочинним угрупованням з чітким розмежуванням ролей його учасників. І найчастіше таке кримінальне угруповання заручається «прикриттям» посадових осіб органів законодавчої або виконавчої влади. Основною ланкою в системі нелегальної конвертації стає комерційний банк, на який покладено контрольні функції і який на основі наданих документів приймає рішення про перерахування або неперерахування коштів.
Найбільш оптимальним варіантом є повернення грошових коштів у вигляді інвестиції, так званої «позички» на підприємницьку діяльність. У межах такої позички гроші, що знаходяться на рахунку офшорної компанії, володарем якої є утримувач позички, надаються тій фірмі, що зареєстрована в країні його проживання. В такому випадку гроші не тільки повертаються додому без всякого оподаткування, але й, крім цього, їх можна використовувати для того, щоб зменшити податок на законний дохід.
Якщо подивитись на список країн, які вкладають інвестиції в економіку України, то за розмірами інвестицій на другому місці стоїть така маленька країна, як Кіпр. На початку 2009 р. розмір інвестицій склав 7682,5 млн. дол. Це більше, ніж інвестували в українську економіку Велика Британія, США та Російська Федерація разом. Характерно, що обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України у 2009 р. порівняно з попереднім роком збільшився із США з 1430,1 до 1471,5 млн. дол., або на 2,8%, із Росії — з 1462,4 до 1851,6 млн. дол., або на 26,6%, а з Кіпру — з 5946,4 до 7682,9 млн. дол. США, або на29.1%. Таку особливість можна пояснити простим фактом:
Кіпр є однією з найбільших офшорних зон і зберігає такий статус, фактично в Україну повертаються раніше викрадені в ній гроші.
Випадки відмивання великих сум грошей мають міжнародний характер. З появою нових комп´ютерних технологій з´явився величезний потенціал безкарного вчинення таких злочинів. Брудні гроші можуть бути втягнуті в легальний бізнес, і контролюючі органи не завжди здатні визначити їх джерела й пункти призначення.
Аналіз злочинів у цій сфері, проведений Генеральною прокуратурою України, свідчить, що найбільш поширені факти легалізації (відмивання) коштів, здобутих злочинним шляхом, пов´язані насамперед із незаконним виготовленням підакцизних товарів — алкогольних напоїв, тютюнових виробів тощо, отриманням коштів у результаті незаконної господарської та підприємницької діяльності, незаконного відшкодування з бюджету податку на додану вартість, що стало майже промислом, переведення безготівкових коштів у готівку, фіктивним підприємництвом, ухиленням від повернення валютної виручки, доведенням до банкрутства підприємств з метою розкрадання чи придбання їх майна за заниженими цінами, а також незаконними операціями з наркотичними засобами та зброєю.
Крім того, низка кримінальних справ, порушених за ст. 209 КК України, пов´язана з відмиванням коштів, одержаних унаслідок вчинення суб´єктами господарської діяльності зловживань службовим становищем, зокрема, незаконним знеціненням майна підприємств, якими вони керували, з подальшою його передачею до створених ними ж комерційних структур, чим завдають значних збитків акціонерам і працівникам вказаних підприємств; а також незаконною реалізацією майна, що перебувало у податковій заставі; шахрайством з фінансовими ресурсами, отриманими як кредити в банківських установах тощо.
Такі факти виявлені в усіх регіонах, що свідчить про явну загрозу економічній безпеці держави. Склад злочину, який є легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, є похідним від наявності інших, первинних злочинів, у зв´язку з чим оперативним і слідчим працівникам для вирішення питання про наявність зазначеного складу злочину необхідно попередньо встановити, внаслідок вчинення якого первинного злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, ким і коли скоєне діяння, в результаті якого були отримані грошові кошти або майно, використані в подальших легальних фінансових операціях або іншій господарські діяльності. При цьому особа, підозрювана у вчиненні зазначеного злочину, повинна достовірно знати й усвідомлювати, що використані нею в господарських операціях грошові кошти або майно, отримані саме злочинним шляхом, тобто внаслідок попередньо вчиненого первинного злочину грошові кошти або майно, отримані для подальшої легалізації.
Якщо здійснюються операції з грошовими коштами та майном, джерело яких невідоме, або кошти здобуті з порушеннями чинного законодавства, такі дії не утворюють самостійного складу злочину та не підпадають під дію статті 209 КК України.
Недоліками у вирішенні питання протидії легалізації злочинних доходів є відсутність ефективної методики та кваліфікації розслідування вказаного виду злочинів, залишаються низькими рівні матеріально-технічного і професійнокадрового забезпечення цієї боротьби, взаємодії українських правоохоронців із зарубіжними партнерами.
З точки зору кримінально-правового підходу протидії легалізації залишаються ще певні недоліки у формулюванні диспозиції ст. 209 КК України. Так, привертає увагу відсутність уніфікації термінології, яка використовується у ст. 209 і Законі «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» та ст. 306 КК «Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів». Окрім того, положення диспозиції ст. 209 КК не повною мірою відповідають Страсбурзькій конвенції від 8 листопада 1990 р. «Про відмивання, пошук, арешти та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом».