Кримінологія
§2. Загальні причини та умови економічної злочинності
Обставини, що впливають на корисливу злочинність, досить численні та різноманітні. Розглядаючи причини та криміногенні умови злочинності у сфері економіки загальносоціального рівня, їх можна поділити на основі критерію однорідності сфери соціального впливу на:
а) економічні;
б) політичні;
в) правові;
г) психологічні;
д) організаційні фактори.
Серед економічних причин і умов економічної злочинності слід виділити:
1. Економічну кризу як основу безперервної нестабільності всіх основних потреб населення, а також соціальних цінностей.
2. Ступінь поляризації населення за рівнем доходу. Чим далі відстоять один від одного «полюси» бідності й багатства, тим вище соціальна напруженість і прагнення бідних до найбільш примітивних протизаконних засобів перерозподілу майна, з одного боку, і гостріша боротьба між особами, які зосередили найбільші за розмірами статки — з іншого.
3. Рівень зубожіння населення, що визначається на основі вартості фізіологічно необхідного мінімуму забезпеченості.
4. Інфляція як процес або результат знецінювання грошей.
5. Безробіття або стан трудової незайнятості населення, який створює об´єктивну основу масового одержання засобів існування незаконним, у тому числі злочинним шляхом, оскільки рівень соціальної захищеності безробітних фактично відповідає межі абсолютної бідності.
6. Галопуюче зростання цін на продукти харчування і предмети першої необхідності, комунальні послуги тощо.
До політичних причин і умов злочинності у сфері економіки слід віднести:
1. Загальну політичну нестабільність, що нерідко виступає фактором циклічного посилення економічної кризи та безупинно створює загрозу втрати державою статусу гаранта економічної стабільності. Політична нестабільність викликає також низький рівень поваги до влади, у тому числі до системи юстиції, правоохоронних органів.
2. Низький рівень особистої участі населення в боротьбі зі злочинами в сфері економіки.
3. Корумпованість, тобто продажність і підкупність державного і муніципального апарату, що перешкоджає прийняттю ефективних антикризових заходів і справедливих заходів відповідальності відносно осіб, які вчинили корисливі злочини. У цьому зв´язку особи, що незаконно заволоділи чужим майном у великих розмірах, мають гарантії захищеності від кримінального переслідування.
4. Відсутність політичної волі у формі справжньої зацікавленості значної частини представників державного апарату в ефективній боротьбі з такими базовими видами корисливих злочинів, як легалізація (відмивання) коштів або іншого майна, придбаного незаконним шляхом, монополістичні дії й обмеження конкуренції тощо.
Правові фактори злочинності у сфері економіки:
1. Наявність численних прогалин і протиріч у законодавстві цивілістичного комплексу, у фінансовому (у тому числі податковому), бюджетному та валютному законодавстві.
2. Дефіцит офіційного тлумачення кримінально-правових норм про відповідальність за заподіяння майнового збитку шляхом обману або зловживання довірою, а також за всі злочини сфери економічної діяльності, що визначає низьку інтенсивність застосування відповідних норм.
3. Технічні недоліки кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за найнебезпечніші види злочинів у сфері економіки, у тому числі: а) вчинені організованими групами (у КК України дано надмірно загальне визначення поняття організованої групи, що не дозволяє однозначно інтерпретувати на практиці її основні ознаки); б) деякі види злочинів, вчинені у великих розмірах або що заподіяли великої шкоди незаконного одержання кредиту, великі розміри легалізації (відмивання) коштів або іншого майна, придбаного незаконним шляхом, виготовлення або збуту підроблених грошей чи цінних паперів тощо.
4. Термінологічна непогодженість карного, цивільного та господарського законодавства в частині, що ставиться до визначення бланкетних ознак окремих видів злочинів.
5. Відсутність закону про попередження злочинності, що створює нормативні передумови для поступового переходу від переважно каральної моделі боротьби з корисливою злочинністю, за якої остання здатна відтворювати сама себе, до профілактичної — заснованої на фінансових гарантіях пріоритету заходів з обмеження причин і умов здійснення злочинів (у тому числі корисливих) перед заходами кримінального переслідування.
6. Відсутність ефективного правового регулювання кримінальної відповідальності за злочини у сфері економіки, вчинені юридичними особами.
Соціально-психологічні фактори корисливої злочинності:
1. Низький рівень правосвідомості, відсутність солідарності населення із кримінально-правовими заборонами за переважну більшість злочинів у сфері економічної діяльності.
2. Правовий нігілізм, зневажання ймовірністю притягнення до відповідальності за корисливий злочин.
3. Критично низький рівень знання кримінально дієздатним населенням меж відповідальності за злочини у сфері економічної діяльності.
4. Втрата населенням довіри та готовності надавати підтримку правоохоронним органам, що займаються розкриттям і розслідуванням корисливих злочинів.
Організаційні чинники злочинності у сфері економіки:
1. Відсутність державної системи кримінологічного моніторингу економіки — процесу безперервного спостереження, оцінки й прогнозування явищ, що виникають в економіці для своєчасного реагування на нові тенденції та процеси в ній.
2. Дефіцит ефективних способів розслідування шахрайства, заподіяння майнового збитку шляхом обману або зловживання довірою, а також податкових, митних, валютних і кредитних злочинів, які вчиняються з використанням новітніх (насамперед комп´ютерних) технологій. Розслідування названих категорій злочинів звичайними методами вже не забезпечує виявлення та закріплення необхідних доказів винності осіб, що вчинили такі злочини.
3. Низький рівень координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корисливими злочинами.
4. Відсутність високоефективного механізму пошуку за кордоном (насамперед в офшорних зонах) і повернення незаконно надбаного і (або) вивезеного майна.