Кримінологія
§1. Поняття та кримінологічна характеристика економічної злочинності
Під економічною злочинністю розуміють сукупність корисливих посягань, що спричиняють шкоду охоронюваним законом економічним інтересам суспільства і громадян унаслідок вчинення розкрадань, господарських і посадових злочинів.
Основою відповідного поняття є категорії «користь» і «корислива мотивація». Під користю звичайно розуміють вигоду, матеріальний зиск. Критерієм для виділення економічної злочинності із загальнокримінальної корисливої злочинності може служити сполучення ознак корисливої мотивації та економічної сфери як найбільш типової цінності, на яку посягають конкретні злочини.
Практично економічна злочинність — це складна сукупність декількох десятків складів злочинів, що передбачені діючим Кримінальним кодексом України — вчинених шляхом розкрадань, укриття доходів від оподаткування, незаконного підприємництва, обману споживачів, контрабанди, фальшивомонетництво, шахрайство з фінансовими ресурсами та іншиих, що охоплюють усі галузі господарювання та сфери діяльності. Деякі автори відносять до економічних злочинів і корисливі посадові злочини, особливо хабарництво.
Найбільш значне зростання злочинних проявів відзначається на тих ділянках, які зайняті задоволенням життєво важливих потреб населення, зокрема, в торгівлі та побутовому обслуговуванні, паливно-енергетичному, агропромисловому комплексах, на транспорті, у сфері кредитно-фінансових відносин, будівництві тощо.
Уявлення про структуру та динаміку злочинності у сфері економіки — зловживання у сфері приватизації;
— заподіяння збитків державі незаконними торговельними операціями, які здійснюються через підставні фірми;
— шахрайство з фінансовими ресурсами;
— злочини у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Найпривабливішим для злочинців став незаконний вивіз високоліквідної промислової та сільськогосподарської продукції, який є одним з основних джерел валютних надходжень в Україну;
— контрабанда, особливо на українсько-російській та українсько-молдовській ділянках кордону, на які припадає 65% вартості всіх вилучених контрабандних товарів, та втягування в контрабанду посадових осіб;
— розкрадання зерна з державного резерву;
— випуск фальсифікованої лікеро-горілчаної продукції.
Відмінна риса економічних злочинів полягає в тому, що вони здійснюються спеціальними суб´єктами — посадовими та матеріально відповідальними особами, тобто особами, включеними в систему економічних відносин, на які вони зазіхають.
Поряд з матеріальними наслідками серйозна шкода завдається встановленому порядку управління народним господарством. При цьому ускладнюється реалізація рішень, спрямованих на нормальне функціонування всіх суб´єктів товарно-грошового обігу, захист прав споживачів тощо.
Таким чином, підвищена соціальна небезпека економічної злочинності полягає в негативному її впливі на інститути суспільства, порушенні встановленого порядку функціонування матеріальної основи держави — економіки.
До основних ознак, які характеризують сьогодні економічну злочинність, слід віднести:
1. Злочини, які вчинюються в економічній сфері, відносяться до групи високолатентних злочинів. Статистичні показники МВС України щодо кількості зареєстрованих злочинів у сфері економіки більше свідчать про активність правоохоронних органів по виявленню корисливих злочинів, ніж про їх поширеність у сфері економіки. На думку експертів-кримінологів, загалом виявляється лише 15—20% злочинів такого виду. Таким чином, реальний стан справ у цій сфері мінімум у 5—6 разів гірший, ніж той, що реєструється кримінальною статистикою.
2. Шкода, яка заподіюється економічними злочинами суспільству, дуже значна. Так, наприклад, з виявлених у 2009 році 36694 злочинів у сфері економіки 13366, або 36,4%, складали злочини проти власності, з них 1051, або 7,9%, — злочини в особливо великих розмірах. Шкода від таких злочинів становила сотні мільйонів гривень.
3. Економічна злочинність значно більшою мірою, ніж кримінальна, здатна формувати напівкримінальний спосіб життя значної частини населення.
4. Економічна злочинність за своєю природою має майже повністю організований характер. Її можна визначити як новий якісний рівень групової професійної злочинності, що характеризується згуртуванням кримінального контингенту в межах регіону, країни з розподілом на ієрархічні рівні, з виділенням лідерів, які не беруть участі у конкретних злочинах, а здійснюють організаторські, управлінські, ідеологічні функції; корупцією, тобто втягненням у злочинну діяльність відповідальних працівників апарату державних (у тому числі правоохоронних) органів для забезпечення безпеки і гарантій учасникам угруповань; монополізацією і розширенням сфер протиправної діяльності з метою одержання максимальних прибутків.
5. Економічна злочинність охоплює різні зловживання суб´єктів господарювання, що посягають на порядок управління економікою і складаються з множинності епізодів злочинів.
6. Економічна злочинність вчиняється в процесі професійної діяльності суб´єктів господарювання та службових осіб.
При дослідженні економічної злочинності часто використовують поняття «тіньова економіка». Тіньова економіка — це сукупність протиправних оборудок з товарами та послугами, які не знайшли відображення у відповідній системі реєстрації. Тіньова економіка є складним суперечливим соціально-економічним процесом. Вона охоплює основну частину суспільних структур і господарства. До зазначеної економіки належить неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання товарно-матеріальних цінностей, грошей, послуг. Це все те, що приховується від органів державного управління, громадськості, зокрема соціально-економічні відносини між окремими громадянами, соціальними групами з використання державної та недержавної власності, власності громадян у корисливих інтересах, які вбирають у себе невраховані та нерегламентовані види економічної діяльності. Тобто тіньова економіка розуміється як сукупність неконтрольованих і неврегульованих законних або протиправних видів економічної діяльності.
Незаконна, умисно прихована від державних органів, економічна діяльність спрямовується на одержання прибутку шляхом вчинення злочинів чи сприяння їм.
Тіньова економіка активізувалася та розвивалася в умовах наявності прогалин у законодавстві, в економіці та фінансово-кредитній сфері, за обставин зростання фінансових можливостей криміналі- тету, зрощування корумпованих представників різних влад, державного апарату та злочинного світу, маючи єдину мету — надмірне збагачення злочинних угруповань і окремих осіб за рахунок держави.
Характеризуючи особистість розкрадачів, не можна не помітити рівне співвідношення чоловіків (60%) і жінок (40%). Серед осіб, що вчинили всі злочини в цілому, співвідношення чоловіків і жінок — у середньому 1:8. Приблизна рівновага статей, що спостерігається в економічній злочинності, обумовлена тим, що жінки традиційно частіше чоловіків займають посади, пов´язані з виконанням облікових, бухгалтерських функцій; обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей у торгівлі та сфері побутового обслуговування.
З керівних робітників, що в організованих розкраданнях досягають третини всіх засуджених, навпаки, переважають чоловіки. Ще більш високий відсоток чоловіків серед осіб, засуджених за хабарництво (біля 70%), що прямо пов´язано з виконанням спеціальних виконавчо-розпорядницьких функцій, властивих управлінській ланці.
За даними кримінологічних досліджень, кожні два з трьох засуджених за економічні злочини мали середню та вищу освіту.
Для посадових, господарських злочинів і службових розкрадань властиве вчинення злочину вперше. Раніше засуджені за хабарництво серед усіх засуджених не перевищують 5%, такий самий рівень раніше засуджених за спекуляцію.
Кожне п´яте розкрадання, здійснене з використанням посадового положення, є груповим.
Особи віком від 18 до 29 років становлять біля 25% виявлених розкрадачів. Основну групу складають особи 30 і старше років, які посідають матеріально відповідальні та відповідальні посади.
Збудником мотивів заняття протиправною діяльністю у сфері економіки, як правило, виступає користь, бажання матеріального благополуччя, отримання престижних, дорогих речей, намагання наблизитися до західних стандартів споживання, посісти високе стійке положення у суспільстві, що відкриває доступ до таких благ, які не доступні звичайній людині. В організованих розкраданнях значна частина розкраденого розподіляється «потрібним людям».
До таких факторів слід віднести:
— зниження рівня матеріальної забезпеченості більшості населення і стрімку поляризацію населення за рівнем доходів;
— самовідсторонення держави від управління державним сектором економіки;
— суттєве збільшення тіньового сектору економіки та залучення до нього значної кількості людей;
— зниження авторитету всіх ланок державної влади, послаблення ефективності державного управління, в тому числі у сфері правоохоронної діяльності;
— недосконалість законодавства;
— правовий нігілізм;
— зниження правосвідомості громадян і девальвацію моральних цінностей, коли окремі форми протиправної поведінки стали розглядатись як соціально допустимі.