Кримінологія
§3. Запобігання незаконному обігу наркотичних засобів
Глибокі перетворення, що відбуваються в незалежній Україні, загострили соціально-економічні проблеми, що, у свою чергу, викликало зростання кримінальної злочинності, зниження рівня суспільної моральності. У цих умовах гостро постає питання про вживання рішучих заходів, спрямованих на боротьбу з наркоманією, токсикоманією та наркобізнесом.
Слід зауважити, що практика боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів виробила два принципово протилежних підходи до визначення стратегії протидії держав цим негативним проявам.
Перший — відображає ліберальний підхід до осіб, які вживають наркотики на ґрунті гострих соціальних негараздів, без мети збуту. Таким шляхом пішла низка європейських країн: Голландія, Німеччина, Швейцарія, Польща.
Другий підхід спрямований проти наркоділків, наркомафії, на конфіскацію їх прибутків, має за основу жорстке покарання, а також ув´язнення наркоманів, які порушують громадський спокій та публічну пристойність. Такий підхід демонструють США, Франція, більшість південноамериканських країн. Кожний із названих підходів має як позитивні, так і негативні сторони. На думку професора А.П. Закалюка, протидія незаконному обігу наркотиків в країні вимагає диференційованого підходу до окремих видів наркотизму та наркозалежності. При цьому протидія наркотизму має бути спрямована головним чином проти джерел поширення наркотиків, насамперед проти їх контрабанди, організованого злочинного наркотичного промислу, а разом з тим — проти вирощування сировини, виготовлення та розповсюдження у масовому масштабі наркотиків кустарного виробництва. Тут дії державних органів мають бути активізовані, як і проти наркокорупції. Що стосується обігу наркотиків без мети збуту та їх особистого вживання, то А.П. Закалюк вважає, що варто, очевидно, відповідні діяння декриміналізувати, переглянути правоохоронну практику та посилити контроль за легальним споживанням наркотичних засобів , що, на нашу думку, потребує додаткового експериментального дослідження.
Запобігання злочинам у сфері обігу наркотичних засобів і нар- кобізнесу здійснюється на загальносоціальному, спеціально-кримінальному та індивідуальному рівнях.
Під загальносоціальними профілактичними заходами боротьби з поширенням наркоманії, злочинного наркобізнесу розуміється діяльність, спрямована на виявлення причин, умов і обставин потттирення наркоманії та злочинного наркобізнесу, а також вживання заходів з їх усунення. Вони повинні здійснюватися переважно на загальнодержавному рівні (частково на галузевому або регіональному) та міститися у відповідних державних або регіональних програмах, планах економічного та соціального розвитку, передбачати підвищення добробуту населення, забезпечення робочих місць, оплати праці не нижчої від прожиткового мінімуму, заходах щодо підвищення культурного рівня населення. Заходи проти наркоманії загальносоціального масштабу спрямовуються на скорочення незаконного обігу наркотиків, зловживання ними. Вони здійснюються зі спеціальною метою на тих самих рівнях стосовно всього населення або окремих категорій, зокрема неповнолітніх, молоді, раніше за-суджених після відбуття ними покарання, пацієнтів медико-ліку- вальних наркологічних установ.
Спеціальні антинаркотичні заходи індивідуального масштабу здійснюються стосовно окремих осіб, які допускають немедичне вживання наркотиків, зловживають ними, займаються їх незаконним обігом, замислюють, підготовлюють і вчиняють злочини, пов´язані з наркотичними засобами. Індивідуально-профілактичні антинаркотичні заходи здійснюють з використанням правових, культурно-освітніх, психологічних, контрольних заходів. Названі заходи і засоби застосовуються як безпосередньо, так і стосовно ближчого оточення, близьких людей, що мають вплив на людину.
Слід зазначити, що з моменту проголошення суверенної України постала необхідність створення національної нормативно-правової бази, яка б повною мірою реалізовувала міжнародні положення у сфері протидії розповсюдженню наркоманії та відповідала б завданню щодо інтеграції законодавчої бази України у європейський та світовий правовий простір. З цією метою Верховною Радою України було прийняте цілісне антинаркотичне законодавство. У Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 22 грудня 2006 р. максимально враховані положення відповідних конвенцій ООН, рекомендації експертів і міжнародний передовий досвід. Вони є системою кримінально-правових та адміністративно-правових норм, які передбачають відповідальність за діяння, що посягають на суспільні відносини, врегульовані зазначеними нормативними актами. Дуже важливою в антинаркотичному законодавстві України стала норма, яка визначає органи, що безпосередньо ведуть боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у тому числі із зловживанням ними. У ній зазначається, що таку протидію здійснюють у межах наданих їм повноважень відповідні державні органи України, зокрема МВС, СБУ, Генпрокуратура, Державна прикордонна та Держмит- служба, а заходи щодо протидії зловживанню наркотиками та контролю за їх обігом — МОЗ України та інші уповноважені органи і установи.
Профілактика цього виду злочинності правоохоронними органами здійснюється на різних етапах. На основі діючого законодавства України вони здійснюють такі профілактичні заходи:
— виявляють і беруть на профілактичний облік осіб, що вживають наркотики шляхом ін´єкцій;
— виявляють шляхи їх транспортування і місця збуту;
— на ранніх стадіях за наявності складу злочинів притягають до кримінальної відповідальності осіб, що вчинили протиправні діяння.
На органи внутрішніх справ та їх структурні підрозділи, насамперед кримінальної міліції, карного розшуку, державної служби боротьби з економічною злочинністю, експертно-криміналістичну службу, а також оперативні апарати підрозділів органів внутрішніх справ на транспорті та дорожню міліцію покладається завдання по боротьбі з наркоманією та організованим злочинним наркобізнесом.
До інших профілактичних заходів правового характеру слід віднести, передусім, ті, що передбачені ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ці заходи застосовуються щодо осіб, які займаються незаконним виробництвом, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням наркотичних засобів, психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах. У разі наявності нарко-захворювання або наркозалежності, зовнішньою ознакою яких може бути наркотичне сп´яніння, виразне збудження, особа підлягає до- правленню на медичний огляд. У разі ухилення особи від медичного огляду або призначеного медичного обстеження застосовуються за-ходи адміністративної відповідальності.
До спеціальних заходів правового характеру індивідуального масштабу належать також подання органів дізнання, слідчих, прокурорів, ухвали судів, які вони вносять у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України з метою реагування на причини та умови, що сприяли вчиненню наркозлочину та які вони виявили в процесі розслідування та судового розгляду справи про такі злочини. Пленум Верховного Суду України у Постанові від 26 квітня 2002 р. № 4 «Про судову практику у справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» зобов´язав суди при розгляді справ цієї категорії приділяти увагу з´ясуванню причин вчинення злочинів та умов, які цьому сприяли, і вжити належних заходів до їх усунення.
Важливу роль у системі правоохоронних органів у боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів відіграє Міністерство внутрішніх справ України. Існуючий сьогодні в системі МВС України Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків не тільки керує діяльністю підпорядкованих підрозділів на місцях, а й відповідає за вироблення спільно з іншими органами центральної виконавчої влади єдиної стратегії боротьби з незаконним обігом наркотиків, планування та здійснення заходів протидії їх розповсюдженню, здійснює організаційно-методичне керівництво і координацію діяльності галузевих служб і підрозділів органів міліції з виявлення, попередження, припинення та розкриття злочинів, пов´язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також забезпечує виконання міжнародних зобов´язань стосовно контролю за обігом наркотиків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2003 року № 877 затверджено «Програму реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003—2010 роки».
Слід зауважити, що наркоманія є глобальною причиною та передумовою злочинності, а тому потребує комплексних, національних і міжнаціональних підходів до боротьби з нею, запобігання та постійного її викорінення.
У сучасних умовах функціонування українського суспільства слід враховувати багатий досвід ООН у боротьбі з наркоманією.
Перше зусилля щодо створення правових засад протидії наркотизму було зроблено на міжнародному рівні підписанням Гаазької конвенції 1912 р., яка передбачала застосування внутрішньодержавних заходів для скорочення і ліквідації виробництва та вживання курильного опію, а також заборону його експорту й імпорту.
За ініціативи України Генеральна Асамблея ООН у 1990 році прийняла Політичну декларацію і Всесвітню програму дій, оголосивши 90-і роки десятиліттям боротьби з незаконним виробництвом і поширенням наркотичних засобів і психотропних речовин.
Україна також приділяла і приділяє велику увагу роботі в міжнародних організаціях та їх виконавчих органах з питань боротьби з незаконним обігом наркотиків і злочинністю. Так, у травні 2001 р. на засіданні Економічної та Соціальної Ради ООН (ЕКОСОР) Україну було обрано до складу Комісії ООН з наркотичних засобів на період 2002—2005 рр. Визнанням зусиль та досягнень України в протидії наркозлочинності та розповсюдженню наркоманії, стало призначення представника України віце-головуючим на 48-й сесії Комісії ООН з наркотичних засобів.
Україна активно співпрацює з Управлінням ООН з питань наркотиків і злочинності (УНЗ) в галузі обміну інформацією на виконання відповідних резолюцій ЕКОСОР та положень Конвенцій ООН про наркотичні засоби (1961 р.), про психотропні речовини (1971 р.), про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин (1988 р.).
Саме вони є базисом для адміністративно-правових і кримінально-правових заходів боротьби з правопорушеннями у цій сфері.
Одним із пріоритетних напрямів міжнародного співробітництва України є укладення двота багатосторонніх угод. До цього часу укладено понад 80 міжурядових і міжвідомчих угод, у більшості з яких передбачено співробітництво в боротьбі зі злочинністю та незаконним обігом наркотичних засобів. Підписані цільові угоди та протоколи у цій галузі з усіма країнами СНД, а також МВС Австрії, Польщі, Угорщини, ФРН, Румунії та Словаччини. Це дало змогу правоохоронним органам України брати активну участь у проведенні оперативних операцій у цій сфері разом із спецслужбами інших держав. Зокрема, в рамках міжнародних операцій «Таврія- 2004» і «Ва-Банк» здійснювалися заходи, спрямовані на виявлення і знешкодження каналів контрабандного надходження в Україну героїну афганського походження так званим Балканським шляхом та синтетичних наркотиків з країн Балтії. Так, СБ України взяла участь у спільній з митною службою Великої Британії операції, результатом якої стала затримка 26 червня 2003 року Королівськими ВМС Великої Британії судна «Ялта» (колишня назва — «Луїзітанія») з 3,3 т кокаїну на борту.
У рамках «Ініціативи зі співробітництва країн Південного Сходу Європи у боротьбі з транскордонною злочинністю» ^ЕСІ) у червні 2004 року проведено черговий етап міжнародної операції «Стриму- вання-3: Безпечне небо», метою якої була протидія використанню каналу повітряних (пасажирських і вантажних) перевезень для контрабанди наркотичних засобів і психотропних речовин.
Україна здійснює систематичну співпрацю з міжнародними організаціями з питань боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.