Кримінологія
§2. Причини та умови злочинів неповнолітніх
Соціальні умови життя суспільства, суперечності в його розвитку мають вирішальний вплив на характер етичного формування особи. Це повністю відноситься і до пояснення протиправної поведінки неповнолітніх.
Детермінанти злочинів неповнолітніх загалом тотожні тим, що обумовлюють злочинність дорослих, але у зв´язку з неповноліттям правопорушників вони мають свою специфіку.
Специфічність впливу інтенсивних соціальних процесів і явищ на поведінку неповнолітніх полягає, насамперед, в опосередкованому через найближче оточення характері їх дії, яка здійснюється в різноманітних формах, зокрема цілеспрямовано — у формі їх виховання.
Визнання впливу соціальних умов є вирішальним у поясненні протиправної поведінки неповнолітніх. Саме процеси та явища економічного, ідеологічного, культурно-виховного, демографічного, соціально-психологічного характеру, що відбуваються в суспільстві, головним чином детермінують поведінку дітей і підлітків, визначають його суть і характер. До числа процесів і явищ, що створюють негативні умови для життя і виховання неповнолітніх і тим самим сприяють здійсненню ними злочинів, у різні роки були віднесені:
— значна соціальна диференціація неповнолітнього населення за рівнем матеріальної забезпеченості, соціальним статусом;
— порушення принципів оплати праці, споживання грошових та інших матеріальних благ;
— відмінності в характері і змісті навчання, виховання та праці окремих груп дітей і підлітків;
— процеси руйнування батьківської сім´ї, що супроводжується суттєвими змінами традиційних відносин з виховання неповнолітніх;
— обтяжені алкоголізмом, нервово-психічними, хронічними захворюваннями окремих груп населення, включаючи батьків та інших осіб, відповідальних за виховання дітей і підлітків;
— суперечність між духовними й особливо матеріальними потребами дітей і підлітків, їх батьків і реальними можливостями їх задоволення;
— низький рівень правової культури, значна деформація етичної та правової свідомості окремих груп неповнолітніх, їхніх батьків та інших осіб, що здійснюють виховні функції;
— недостатнє фінансове, матеріальне і кадрове забезпечення діяльності державних органів і громадських організацій для проведення цілеспрямованої роботи по виправленню дітей і підлітків та багато інших.
Щодо соціально-психологічної характеристики осіб неповнолітніх злочинців, то, як зазначалося, їм властиві певні біологічні та психологічні особливості. До них належать: відсутність життєвого досвіду, незавершеність формування соціальних установок; підвищена навіюваність, високий рівень конформізму; орієнтація на неформальну групу, прагнення у ній самоутвердитися; демонстрування своєї незалежності від старших; зневажливе ставлення до моральних і правових норм; злочинна «романтика», готовність взяти на себе чужу провину; плазування перед авторитетом рецидивістів; втрата почуття відповідальності за свої вчинки; недостатня здатність передбачати наслідки своїх дій тощо.
В емоційно-вольовій сфері підлітків, що скоїли злочини, найчастіше фіксуються ослаблення відчуття сорому, байдуже ставлення до переживань інших, нестриманість, грубість, брехливість, несамокритичність. Виражене ослаблення вольових якостей констатується лише у 15—25% випадків.
Емоційна неврівноваженість, пихатість, упертість, нечутливість до страждань інших, агресивність також можна віднести до найбільш поширених характерних рис неповнолітніх злочинців.
В абсолютній більшості неповнолітній злочинець — це особа, що має звички, схильності, стійкі стереотипи антигромадської поведінки. З них випадково здійснюють злочину діяльність одиниці.
У кримінології зміцнилося інтегроване визначення детермінації злочинності неповнолітніх як вид виховання. До основних чинників, які обумовлюють злочини неповнолітніх, відносяться:
1. Негативний вплив у сім´ї. Родина посідає чільне місце в етичному формуванні особистості неповнолітнього. Саме тут через складність та тривалість процесу виховання дітей, труднощі в забезпеченні соціального контролю в сімейно-побутовій сфері найчастіше виявляються ті негативні наслідки соціальних процесів і явищ, які багато в чому й обумовлюють соціальні відхилення, у тому числі й злочинну поведінку неповнолітнього. Сімейне неблагополуччя кримінологи розглядають як один з чинників того, що найактивніше впливає на злочинність неповнолітніх. Результати проведених опитувань виявили три групи негативних чинників, що діють у сфері сімейного виховання:
а) тривала бездоглядність;
б) зайва опіка і строгість;
в) конфліктні сімейні стосунки.
Дослідження показують, що у переважній більшості неповнолітні злочинці мали неблагополучний вплив. Часто це загальна атмосфера неповаги батьків до дітей, жорстокість стосовно них, демонстративна байдужість, пияцтво. Неблагополучною може бути сім´я, в якій панує як злиденність, так і забезпеченість.
2. Недоліки у шкільному вихованні. За умов глибокої соціально- економічної кризи загальноосвітні школи і профтехучилища далекі від того, що від них вимагається. Частина вчителів має низький рівень культури і підготовки, не користується авторитетом серед учнів. Кращі вчителі переходять до елітних шкіл-ліцеїв, гімназій тощо. Відсутня нова концепція освіти та виховання учнів. Все це відчужує дітей від школи, вони втрачають до неї інтерес. Кумирами у підлітковому середовищі стають удачливі бізнесмени, які розбагатіли будь-якою ціною, і валютні повії.
3. Незайнятість суспільною працею. У виробничій сфері цих підлітків характеризують відсутність інтересу до виконуваної трудової діяльності, утилітарне відношення до професії (як до можливості витягнути з неї тільки матеріальну чи іншу споживчу вигоду), відсутність пов´язаних з нею планів, відчуженість від завдань виробничого колективу, його потреб. Такі підлітки не відчувають остраху звільнення, оскільки вважають, і небезпідставно, що завжди зможуть без зусиль влаштуватися до іншого учбового закладу, на інше підприємство і навіть, більш того, забезпечити собі високий грошовий дохід. Як показує дослідження, близько половини неповнолітніх злочинців ніде не вчилися і не працювали.
4. Недоліки в організації дозвілля. Прагнення до досягнення успіхів в учбовій та виробничій діяльності, суспільній роботі у неповнолітніх правопорушників замінено, як правило, дозвільними потребами та інтересами. За умови їх правильної орієнтації та організації відбувається фізичний розвиток молодого організму, що росте, зняття психічної напруги, розширення кругозору, творче збагачення особи. Тому вдосконалення організації дозвілля має розглядатися як одне з найважливіших державних завдань.
5. Вади у діяльності правоохоронних органів щодо профілактики злочинів неповнолітніх. Зокрема, недостатньо ефективно працюють підрозділи кримінальної міліції у справах неповнолітніх, орієнтуючись головним чином на розкриття вже вчинених злочинів. Має місце небажання співробітників проявляти активність у виявленні підлітків, яких слід ставити на облік і проводити з ними індивідуальну профілактичну роботу. Відсутня взаємодія з громадськістю.
6. Органи та служби у справах неповнолітніх сьогодні не в змозі дієво займатися профілактикою злочинів серед цієї категорії дітей, оскільки бракує кадрів і фінансування на цю роботу.
Все це призводить до того, що неповнолітні правопорушники стверджуються у своїй безкарності, що, своєю чергою, сприяє їх подальшій криміналізації.
Криміногенні властивості особи не однаково розвинуті в окремих неповнолітніх. Це значною мірою пояснює різницю в характері й наслідках скоєних злочинів. Застосовуючи загальну типологію особи злочинців до розгляду контингенту и дещо видозмінюючи її відповідно до специфіки останнього, можна виділити чотири основних типи неповнолітніх злочинців:
— особи, які взагалі спрямовані позитивно, скоюють злочин з легковажності, через непідготовленість до правильного виходу із ситуації, що склалася, а також через випадковий збіг обставин;
— особи, яких до злочину призвела ситуація, що виникла в результаті нестійкості загальної спрямованості особи;
— особи з негативною спрямованістю, що не досягла рівня усталеності (це особи з передкримінальним досвідом);
— особи із сформованою стійкою антисоціальною спрямованістю (мають кримінальний досвід).
Ця типологія особи неповнолітніх злочинців має важливе значення для організації ефективної профілактичної роботи з урахуванням сформованої стійкої антисоціальної спрямованості особи.