• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Кримінологія

§4. Запобігання рецидивним злочинам

Запобігання рецидивній злочинності зводиться до усунення (нейтралізації, послаблення впливу) причин і умов, що зумовлюють ці прояви кримінальної активності.

Запобіжний вплив щодо умов, які є специфічними стосовно сприяння вчиненню саме рецидивних злочинів, здійснюється на різних рівнях і напрямах їхньому запобіганню. Поділ їх на підсистеми загальнопрофілактичних і спеціальних заходів відповідає поділу причин та умов рецидивної злочинності на загальні, що відносяться до всієї злочинності, та допоміжні (специфічні), що притаманні здебільшого для рецидивної злочинності. Загальнопрофілактичні заходи покликані блокувати загальні причини та умови рецидивної злочинності. Для цього першочергове значення має загальне оздоровлення обстановки в країні, вдале проведення спеціальних економічних реформ, покращення морально-психологічного клімату в суспільстві, підвищення життєвого рівня громадян, розбудова правової держави та інші фактори, що мають здатність позитивно впливати на кримінологічну ситуацію. Спеціальні кримінологічні заходи мають за мету блокувати дію додаткових причин та умов рецидивної злочинності.

До спеціальних слід віднести такі заходи:

1. Інститут судимості.

2. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

3. Здійснення оперативного контролю за вибором місця проживання та свободою пересування.

4. Здійснення контролю за зміною прізвища, імені, по батькові.

5. Установлення спостереження та контролю за поведінкою звільнених від покарання з боку державних органів, громадськості.

6. Установлення порядку надання допомоги зазначеним особам у їхньому працевлаштуванні та побуті.

7. Особливості призначення й виконання покарань.

8. Заходи адміністративної та кримінальної відповідальності, застосовувані у зв´язку з порушенням осіб, що проходять профілактику, встановлених для них правил і обмежень.

9. Заходи примусової корекції девіантної поведінки рецидивістів (примусове лікування від алкоголізму тощо). Підстави й порядок цих заходів докладно регламентовані законодавством.

Відомчими нормативними актами докладно регламентується застосування таких заходів попередження рецидиву:

1. Здійснення обліку щодо засуджених осіб, ведення обліково- спостережних справ, справ оперативної перевірки, профілактичних карток відносно певного кола осіб.

2. Особливий порядок обліку при прописці осіб, що мають судимість (Ф. 26), а також установлений порядок спостереження за пересуванням деяких категорій засуджених (паспортні дані, контроль по облікових картках).

3. Порядок і конкретні заходи, здійснювані органами внутрішніх справ з метою надання сприяння особам, звільненим з міст позбавлення волі та знятим з обліку спецкомендатур, у їх трудовому та побутовому працевлаштуванні.

4. Здійснення комплексу профілактичних і оперативно-розшукових заходів, спрямованих на виявлення осіб, що раніше вчинили злочини і підлягають постановці на облік; здійснення контролю за способом життя та поводженням осіб, що стоять на профілактичному обліку; здійснення необхідного профілактичного впливу на даних осіб та їхнє найближче оточення.

Організація та застосування всіх перерахованих заходів покладається на районні органи внутрішніх справ і їх відповідні служби та підрозділи.

Серед зазначених заходів є заходи запобігання рецидиву, пов´язані з деякими обмеженнями прав громадян, які відбули міру покарання — це адміністративний нагляд міліції. Він може бути призначений до таких категорій осіб: засудженим за тяжкі злочини; засудженим двічі та більше разів до позбавлення волі за умисні злочини; особам, які відбували покарання за злочини, пов´язані з незаконним виготовленням та обігом наркотичних речовин.

Встановлення адміністративного нагляду призначається безпосередньо перед звільненням з установ виконання покарань або після звільнення. У першому випадку рішення за поданням начальника установи приймає суддя районного чи міського суду, де розташована ця установа, а в другому — за місцем проживання звільненого. Адміністративний нагляд призначається терміном від одного до двох років і не може перевищувати строки погашення або зняття судимості. Безпосереднє виконання нагляду покладається на дільничного інспектора за місцем проживання піднаглядного.

Правила адміністративного нагляду передбачають право працівника міліції: відвідувати житло піднаглядної особи, стежити за тим, щоб вона не залишала місце проживання в установлений час, не перебувала у заборонених для неї місцях. Піднаглядний зобов´язаний з´являтися до органу внутрішніх справ від 1 до 4 разів на місяць. Виїзд з району проживання в особистих справах — лише з відома міліції. Порушення цих правил тягне за собою адміністративну відповідальність, а за самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлений нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі — кримінальну відповідальність.

Наглядові обмеження застосовуються суворо індивідуально: повною мірою або частково, в різних сполученнях, по-різному — залежно від тих чи інших умов. Дійсно, правильно в кримінологічній літературі наголошують, що надлишкові чи недостатні обмеження знижують ефективність адміністративного нагляду, ускладнюють соціальну адаптацію.

Посилення соціального контролю та соціальної допомоги раніше засудженим пов´язане з удосконаленням та розробкою форм і методів індивідуальної профілактичної роботи з ними. Основну роль у цьому відведено взаємодії правоохоронних та інших державних і громадських організацій.

Таким чином, у діяльності органів внутрішніх справ має реалізовуватись така система заходів соціальної адаптації осіб, що відбули покарання:

1. Контроль за засудженими особами з метою виявлення тих з них, хто потребує допомоги в процесі пристосування до нормальних умов життя, а також з метою виявлення осіб, що не стали на шлях виправлення.

2. Надання допомоги засудженим особам у їхній соціальній адаптації (працевлаштування, побутовий устрій, матеріальна допомога тощо).

3. Застосування виховних і примусових заходів відносно осіб, що не стали на шлях виправлення, здатних вчинити нові злочини.

Перераховані заходи сприятимуть зростанню ефективності профілактичної роботи лише в сукупності з даними про динаміку рецидивної злочинності.