• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Кримінологія

§3. Причини та умови рецидивної злочинності

Рецидивна злочинність є наслідком загальних процесів детермінації злочинності в конкретних часово-просторових межах, водночас на неї має великий вплив процес самодетермінації злочинності у відповідних умовах. Можна казати, що рецидивна злочинність найбільш концентровано виражає негативні процеси, які відбуваються у злочинності.

При поясненні питання про причини та умови рецидивної злочинності А.П. Закалюк, В.Г. Лихолоб та інші вчені одностайні в тому, що існування цього виду злочинності обумовлено причинами та умовами, що впливають саме на рецидивну злочинність. При цьому вплив специфічних причин на розглянутий вид злочинності відбувається не сам по собі, а відповідно до причин та умов загального порядку.

Традиційно специфічні причини рецидивної злочинності пов´язують із негативними впливами і їх інтенсивністю в деяких видах мікросередовища; помилками при призначенні й виконанні покарання; недостатніми заходами щодо працевлаштування, виховного впливу й контролю за поводженням осіб, звільнених із місць позбавлення волі; сукупністю несприятливих матеріальних і психологічних факторів, з якими зіштовхується особа, що відбула протягом тривалого часу покарання в місцях позбавлення волі тощо.

Причини та умови рецидивної злочинності складаються з двох груп чинників:

— чинників, що зумовлюють вчинення особою першого злочину, який призвів до засудження;

— чинників, що зумовлюють подальшу криміналізацію особи і призвели до вчинення рецидивного злочину.

Конкретні недоліки в цій сфері знаходять свій вираз у:

— відсутності міжвідомчих програм боротьби з рецидивною злочинністю;

— слабкій ефективності діючої системи запобігання правопорушень неповнолітніми та молоддю;

— слабкому використанні оперативних можливостей у контролі за поведінкою осіб, що стоять на профілактичному обліку;

— труднощах із працевлаштуванням, особливо через загострення проблем безробіття і зміни кваліфікації;

— практичному зникненні системи громадського контролю за раніше судимими;

— недостатньо ефективній діяльності ОВС у здійсненні індивідуальної профілактичної роботи з раніше засудженими, а саме:

а) неповнотою виявлення осіб, раніше засуджених, що підлягають постановці на облік;

б) несвоєчасністю постановки на облік виявлених раніше засуджених осіб;

в) несвоєчасним початком здійснення реального профілактичного впливу;

г) низькою якістю та формалізмом роботи з підлеглими;

д) відсутністю діючого контролю за поводженням у суспільному житті осіб, які є на обліку у ОВС, слабким залученням громадськості до роботи з надання індивідуального профілактичного впливу на засуджених, що стоять на обліку;

е) не по всім обліково-спостережливим справам, справам адміністративного нагляду й справам оперативної перевірки планується відповідна робота, що веде до епізодичності, безсистемності застосування заходів профілактики;

ж) слабким вивченням особистості раніше засуджених, їхнього оточення як на етапі постановки на облік, так і в період його здійснення й у період знаття осіб з обліку;

з) не завжди у відділах внутрішніх справ проводяться службові розслідування за фактами здійснення злочинів особами, щодо яких здійснюється профілактичний облік, а за результатами проведених розслідувань не робиться узагальнення, і, звісно, вони не стають предметом розгляду на оперативних нарадах, службових заняттях тощо.