Кримінологія
§2. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
У спеціальній літературі відзначається, що рецидивна злочинність у вирішальному ступені залежить: від змін у соціальній сфері; на неї впливають зміни в законодавстві; вона перебуває в тісному зв´язку з первинною злочинністю, тобто зі зростанням первинної пропорційно зростає рецидивна; ефективної діяльності всієї правоохоронної системи і, зокрема, органів внутрішніх справ.
Рівень, структура і динаміка рецидивної злочинності в країні характеризується таким чином: за даними департаменту інформаційних технологій МВС України в 2007 р. при загальному зниженні кількості виявлених осіб, які вчинили злочин на 0,2% у співвідношенні з попереднім роком, кількість осіб, які повторно вчинили злочин збільшилась на 3,2%, що становило 45943 осіб, або 21,5% від загальної кількості. При цьому, кількість осіб, у яких судимість не знята або не погашена, зросла за цей час на 4,8% і становила 24086 осіб.
Слід зауважити, що наведені показники МВС України, які характеризують рецидивну злочинність, мають деякі розбіжності із звітністю про склад засуджених Державної судової адміністрації України. Так, за даними форми № 8 звітності у 2007 р. в Україні всього було засуджено 152772 особи, з них 39066 осіб, або 25,5%, які мали не зняту і не погашену судимість. Серед останніх 22044 особи, або 56,4%, мали одну судимість; 8182 особи, або 20,9%, мали дві судимості та 8840 особи, або 22,6%, мали три і більше судимостей.
Із загальної кількості цієї категорії осіб 17980, або 46%, вчинили злочини, які за ступенем їх суспільної небезпеки відносяться до тяжких і особливо тяжких злочинів.
Аналіз злочинів, вчинених рецидивістами у 2007 році, за видами показав, що 18660 осіб, або 40,6% із загальної кількості, були засуджені за вчинення злочинів проти власності; 8667 осіб, або 18,8%, були засуджені за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів; 2674 особи, або 5,8%, вчинили злочини проти життя і здоров´я особи; 1345 осіб, або 3%, вчинили злочин проти громадської безпеки.
Звертає на себе увагу той факт, що 284 особи, або 0,6%, були повторно засуджені за вчинення злочинів у сфері господарської діяльності, а 107 осіб, або 0,2%, вчинили злочини у сфері службової діяльності.
В числі рецидивістів, засуджених за вчинення злочинів проти власності, 8342 особи, або 44,7%, мали дві й більше судимостей. Характерно, що із 18 660 рецидивістів, засуджених у 2007 р. за злочини проти власності, 14 859, або 79,6%, становили особи, які мали вже судимість за вчинення злочину проти власності, при цьому по крадіжкам і деяким іншим видам злочинів цей показник спеціального рецидиву ще вищий.
У 2007 році в числі рецидивістів, засуджених за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, 4003 особи, або 46,1%, мали дві і більше судимостей, при цьому з їх числа 3631 особа, або 41,8%, раніше були засуджені за злочини проти власності та 4119 особи, або 47,5%, за злочини, пов´язані з наркотиками.
Таким чином, найбільше число рецидивної злочинності визначається у злочинах з корисливою мотивацією, особливо в крадіжках, розбоях, грабежах і злочинах, пов´язаних з наркотиками.
Велике занепокоєння викликає висока питома вага неповнолітніх осіб у структурі рецидивної злочинності. Так, у 2007 р. за вчинення злочинів було засуджено 1519 неповнолітніх рецидивістів, або 13,5% до загальної кількості засуджених, з них 1330, або 87,5%, мали судимість за злочини проти власності.
Особливу небезпеку становить участь рецидивістів у складі організованих груп. У цьому році 189 рецидивістів учинили злочини у складі організованих груп і в складі злочинних організацій, де виконували роль організаторів або консультантів. Це підтверджує висновки вчених про те, що рецидивісти рідше беруть участь у групових злочинах: мають значення вік і кримінальний досвід. Майже 25% звільнених з місць позбавлення волі новий злочин вчинили протягом перших шести місяців, до 45% — протягом першого року, дві третини повертаються до місця позбавлення волі протягом двох років, а 80% — п´яти.
Злочинна діяльність рецидивістів характеризується високим професіоналізмом, витонченістю, прихованням слідів злочину, набуває гастролюючого характеру. Якщо на початку 1970-х років за межами місця проживання раніше засуджених відбувалося 20% злочинів, то в останні роки — понад 36%.
Слід зазначити, що в 2007 р. 2285 осіб, або 5,8% від загальної кількості засуджених рецидивістів, вчинили злочин, не відбувши покарання, з них 1268, або 3,2%, не відбувши покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі, або арешту; 395, або 1% — під час відбування покарання в місцях позбавлення волі.
У зв´язку з цим мають велике практичне значення висновки вчених про те, що рівень рецидиву залежить від тривалості термінів відбутого раніше покарання в місцях позбавлення волі. Найбільш високий він в осіб, у яких середній термін відбування покарання становить від 3 до 10 років. Ті, хто відбував покарання до 1 року і більше 10 років, піддані рецидивові в порівняно меншому ступені. Характеризуючи рецидивну злочинність, не можна не зупинитися на основних особливостях особистості рецидивістів. До них, на наш погляд, слід віднести:
— підвищену суспільну небезпеку порівняно з особами, що вчинили злочин уперше;
— відвертий цинізм. Відкидання загальнолюдських цінностей, прагнення додержуватись вимог злочинної субкультури (жаргон, нанесення татуювань, злочинна антиморальна основа агресивності, жорстокості, демонстративної психопатичної поведінки);
— становлення на злочинний шлях у неповнолітньому віці;
— злочини, в яких бере участь або якими керує рецидивіст, часто жорстокіші, характеризуються більшою сміливістю задуму і виконання, обачністю і передбачливістю.
Водночас кримінологи у своїх дослідженнях звертають увагу на те, що особистість рецидивіста характеризує також:
— низький, навіть порівняно з первинним злочинцем, освітній рівень;
— схильність до бродяжництва, що поєднується зі злочинним гастролюванням;
— втратою сімейно-родинних зв´язків і контактів з незлочинним середовищем, і навпаки, інтенсивний контакт зі злочинним середовищем;
— втратою стійких позитивних життєвих орієнтирів і цінностей, небажання займатися соціально корисною діяльністю, прагнення до аморальних миттєвих насолод (пияцтво, наркотики, проститутки, азартні ігри тощо).
Проте вищеозначені ознаки аж ніяк не можна, на наш погляд, віднести до характеристики особистості рецидивістів, що вчиняють злочини у сфері економіки або службової діяльності, оскільки вони у багатьох випадках мають вищу або середню спеціальну освіту, сім´ю, постійне місце проживання, досвід роботи, володіють організаторськими здібностями та сильним характером і при плануванні та здійсненні економічного злочину проявляють неабияку винахідливість.