• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Кримінологія

§3. Застосування вибіркового спостереження в кримінологічному дослідженні

Центральне місце у кримінологічних дослідженнях посідає статистичне спостереження, у зв´язку з чим доцільно більш детально зупинитись на деяких його аспектах.

Кримінологія, як і інші суспільні науки, не може засновуватись на уривчастих, випадкових даних. Закономірності суспільних явищ, що вивчаються, можуть бути встановлені лише при масовому статистичному спостереженні. Тільки при такому спостереженні можна встановити закономірність, бо в малому — все випадково.

Статистичне спостереження — це реєстрація та збір за попередньо розробленою програмою окремих фактів явища, що вивчається (злочинності), та його якостей. Статистика вивчає масові процеси, де проявляється закон великих чисел.

Статистична теорія доводить, що за достатньо великої кількості спостережень можуть бути виявлені й виміряні закономірності, що властиві всій сукупності, яка вивчається. Таким чином, сутність вибіркового (репрезентативного) статистичного спостереження полягає в такому: береться лише частина (вибірка) сукупності, що цікавить нас, за якою-небудь ознакою, та отримані результати служать характеристикою всієї маси. Не можна, наприклад, погодитись з таким явищем, коли при проведенні аналізу намагаються обстежити всіх злочинців, мобілізують для цього великі групи працівників, що веде до значних витрат на масове складання анкет, довідок тощо. Достатній обсяг визначається за допомогою теорії статистики, понять генеральної та вибіркової сукупності. Якщо вивчається множина осіб для виділення індивідуальних характеристик, це генеральна сукупність, а кожна особа, яка складає генеральну сукупність, — одиниця (елемент) сукупності. Кількість одиниць, що складають генеральну сукупність, позначається буквою N (обсяг генеральної сукупності). Наприклад, аналізується віковий склад осіб, що вчинили злочини в районі протягом одного року. Множина цих осіб у районі — генеральна сукупність. А якщо аналізується віковий склад осіб, тоді генеральна сукупність для району буде частиною (вибіркою) такої сукупності для області чи країни в цілому. Обсяг вибірки, або вибіркової сукупності, позначається буквою п.

Для того щоб вибірка об´єктивно характеризувала всю масу, що вивчається, необхідно, по-перше, забезпечити випадковий, а не навмисний відбір одиниць. Для цього за алфавітним переліком або за картотекою обирається кожен третій, п´ятий або десятий (залежно від визначеного попередньо п). По-друге, п не має перевищувати 10% від N. Намагання підвищити обсяг вибірки не веде до успіху.

Але багато залежить і від обсягу генеральної сукупності. Якщо N надзвичайно великий, то п може складати 3—4%. Зі зменшенням N має збільшуватися п, але до певної межі — до 10%. Коли ж N надзвичайно малий, вибіркові обстеження не досягають мети, і необхідний суцільний аналіз.

Математичною основою закону великих чисел є теорія імовірності, яка, зокрема, лежить в основі проведення так званих вибіркових обстежень, що отримали велике розповсюдження в кримінологічних дослідженнях. Таким чином, якщо реєстрацією (статистичним спостереженням) охоплені всі одиниці сукупності, то таке обстеження буде суцільним. Прикладом може служити реєстрація в ОВС злочинів і осіб, що їх вчинили (картка форми № 1 — на зареєстрований злочин, форми № 2 — на особу, що вчинила злочин), в судах — дані про покарання.

У певних випадках уявлення про всю сукупність можна отримати, вивчаючи її частину. Таке спостереження називається вибірковим. Досвід і теорія показують, що вибіркове дослідження при його правильній організації дає достовірні дані про всю сукупність, цілком достатні для наукової та практичної роботи.

Деяка небезпека, що виникає при проведенні вибіркового обстеження, полягає в тому, що відібрана частина може неправильно представляти всю масу, що між результатами суцільного та вибіркового спостереження буде якесь розходження, помилка репрезентативності. Однак, спираючись на встановлені теорією статистики формули, можна завжди розрахувати можливу величину цієї помилки та виявити кількість одиниць, що включені в вибірку, а також структуру вибірки з таким розрахунком, щоби помилка не перевищувала меж, допустимих при оцінці ситуації. Для полегшення розрахунків, пов´язаних із застосуванням указаних формул, існують спеціальні таблиці з уже готовими результатами стосовно конкретних умов вибіркового обстеження, що проводиться.