Кримінологія
§1. Організація кримінологічних досліджень
Наукове дослідження в кримінології — процес отримання нових знань про злочинність, її причини й умови, що їй сприяють, про особу злочинця з метою розробки та реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи по запобіганню злочинних виявів. Як і за будь-якого дослідження, при вивченні злочинності важлива роль відводиться визначенню мети і завдань дослідження.
Кримінологічні дослідження проводяться з метою отримання нових знань про стан, рівень, структуру та динаміку злочинності в регіоні за певний період часу, про кримінальний контингент, особливості соціально-економічного життя, про тенденції розвитку злочинності, розробку її прогнозу і наукових рекомендацій з усунення або нейтралізації криміногенних чинників, підвищення ефективності роботи по їх попередженню.
Дослідження у кримінології прийнято класифікувати за такими підставами: цільова спрямованість, обсяг початкової інформації, пізнавальний інструментарій, принцип охоплення об´єкта вивченням, масштаб видів злочинів, що вивчаються.
За цільовою спрямованістю кримінологічні дослідження поділяються на теоретичні та прикладні. Теоретичні спрямовані на розвиток теорії кримінології, а прикладні — на вдосконалення боротьби зі злочинністю.
За обсягом початкової інформації дослідження діляться на суцільні та вибіркові. Суцільні включають вивчення всіх одиниць генеральної сукупності (наприклад, всі злочини, вчинені на території обслуговування).
Вибіркові дослідження — це вивчення певної частини генеральної сукупності (наприклад, вивчення крадіжок власності шляхом проникнення в житло).
За пізнавальним інструментарієм розрізняють монодисциплінарні та комплексні кримінологічні дослідження. У першому випадку проблема, що вивчається, входить до предмету кримінології та вивчається за допомогою суто кримінологічних засобів і методів. У другому випадку використовуються не тільки методи кримінології, а й методи дослідження, взяті з інших наук (наприклад, психології, соціології, педагогіки тощо).
За принципом охоплення об´єктів вивчення кримінологічні дослідження прийнято поділяти на територіальні та галузеві. За територіальним принципом злочинність вивчається на певній території (район, область, регіон). При галузевому дослідженні злочинність вивчається в певних сферах економіки або певного міністерства чи відомства.
За масштабами кримінологічні дослідження підрозділяються на регіональні (область, район, край, економічний, адміністративний район), місцеві (місто, мікрорайон, адміністративна ділянка) та об´єктові (промислові підприємства, установи).
Кримінологічні дослідження класифікуються також за видами злочинів, що вивчаються (наприклад, первинна, рецидивна, міська, сільська, вулична, побутова, неповнолітніх, молоді, чоловіча, жіноча, групова, організована, професійна злочинність тощо).
Кожне кримінологічне дослідження має бути належним чином підготоване та організоване. Воно повинно починатись з розробки програми, яка визначає завдання і шляхи даного дослідження, а також напрями практичного використання його результатів.
Від ступеня наукової обґрунтованості та рівня організаційно- технічного оформлення документів значною мірою залежить результативність дослідження — збору, обробки та аналізу інформації, необхідної для отримання наукових результатів.
Структура програми кримінологічного дослідження — це викладення методів аналізу об’єкта відповідно до завдань, що вирішуються. Вона повинна містити у собі такі групи питань:
1. Обґрунтованість актуальності дослідження.
2. Проблема, що підлягає дослідженню, стан її наукової розробки.
3. Робочі гіпотези, що підлягають перевірці.
4. Мета, завдання, методика дослідження, репрезентативність вибірки.
5. Джерела інформації.
6. Основні етапи дослідження та строки їх виконання.
7. Календарний графік (план) роботи дослідницького колективу. При цьому необхідно, щоб усі її частини були пов’язані в єдине ціле.
Кримінологічне дослідження відбувається в три етапи:
1. Підготовчий: вивчення літературних джерел і нормативно- правової бази, матеріалів раніше проведених досліджень з даної проблеми, вирішення організаційно-фінансових питань відносно тематики дослідження, попереднє формулювання проблеми гіпотези (науково обґрунтованого припущення) і напрямів дослідження.
2. Робочий — розробка програми та робочого плану, інструментарію (носіїв інформації, анкет, таблиць та інших форм узагальнення чи накопичення інформації), пробне обстеження (пілотажне дослідження), збирання інформації тощо. У процесі дослідження, в тому числі пілотажного, може виникнути необхідність внесення змін до раніше розробленого інструментарію, робочого плану чи програми дослідження. В таких випадках проводиться їх корегування.
3. Заключний. Це найскладніший і найважливіший етап кримінологічного дослідження, який полягає в узагальненні та аналізі дослідницького матеріалу, формулюванні висновків, складанні звітів, впровадженні результатів дослідження в практику.
За своїм змістом кримінологічне дослідження має відповідати певним вимогам. Як основні принципи кримінологічного дослідження виділяють такі: системність, оптимальність, реалізованість. Кожний з них тією чи іншою мірою пов´язаний з набором спеціальних методів, вибір і оцінка придатності яких проводиться за критерієм їх вкладу в реалізацію одного чи всіх принципів, співвідношення із затратами ресурсів, необхідних для використання конкретного методу. При цьому слід мати на увазі, що:
1) обрані форми та методи кримінологічних досліджень визначаються насамперед предметом і проблемою, що виникає. Принципове значення в цьому випадку має досягнення відповідності між характером предмета, що вивчається, та засобами його вивчення.
Проблема обрання методів вивчення соціальної дійсності, з точки зору їх адекватності, є однією з ключових у будь-якій науці, в тому числі й кримінологічної;
2) жорстких методичних меж застосування того чи іншого методу в кримінологічних дослідженнях не існує. Правильно обрати найбільш доцільний метод чи обрати рішення про комплексне використання кількох методів можна лише за наявності ретельно розробленої програми і чіткого уявлення, що конкретно можна отримати за допомогою того чи іншого методу;
3) численність і різноманітність існуючих методів неминуче породжує проблему застосування найбільш прийнятних і перспективних. Вони мають найбільшою мірою задовольняти вимогам:
а) конкретності, в іншому випадку дослідження може перетворитися на непідтверджене теоретизування;
б) не менш важливо отримати результати в найбільш економній формі (за часом і матеріальними витратами);
в) застосовувані методи повинні доповнювати один одного, а не дублювати (останнє допустимо лише для перевірки достовірності отриманих результатів);
г) дослідження має проводитись не для фіксації фактів, а для визначення загальних закономірностей розвитку (тенденцій), виділення з усього розмаїття соціальних відносин і протиріч криміногенно значимих.
Тому, поки не стане зрозумілим, як правильно організувати намічені дослідження, якими методами, формами, способами і прийомами буде досягнуто поставлена мета, процес дослідження може бути довгим і не завжди виправданим.
Засоби збору кримінологічної інформації готуються з урахуванням обраних методів дослідження та повинні обов´язково пройти апробацію з метою визначення повноти відображення в них необхідної інформації. З цією метою проводиться, як відзначалось, так зване пілотажне дослідження (пробно-пошукове). Воно дає змогу уточнити зміст і кількість питань в анкетах, обсяг вибірки, вийти на нові ідеї, які не виникали при розробці програми. Щоб інформація була репрезентативною, поряд з контингентом, що вивчається, про-водиться за тією самою програмою дослідження так званої контрольної групи осіб. Порівняння результатів дослідження основної і контрольної груп дозволяє дійти висновку про типовість виявлених закономірностей для основної групи.
Уся зібрана інформація має бути перевірена з точки зору її повноти і достовірності.
Узагальнення результатів, розробка рекомендацій і пропозицій є завершальним етапом кримінологічного дослідження. При цьому відкриваються причинні зв´язки між різними факторами, перевіряється достовірність гіпотез, що були висунуті на початковому етапі досліджень, і формулюються висновки. На основі зроблених науково обґрунтованих висновків розробляються рекомендації та пропозиції, спрямовані на усунення та нейтралізацію криміногенних факторів, підвищення ефективності попереджувальної діяльності. Використання (впровадження) результатів кримінологічних досліджень на практиці є кінцевою метою дослідження. Вони зазвичай оформлюються у вигляді звіту, в якому викладаються результати виконаної програми та робочого плану, дається змістовний аналіз отриманої інформації, формулюється кінцевий висновок. На основі звіту розробляються накази, методичні рекомендації, видаються наукові роботи, вносяться пропозиції з удосконалення нормативно- правової бази, а також залежно від значимості — у відповідні міністерства та відомства для розгляду й прийняття рішень по їх реалізації.