Кримінологія

§4. Правове забезпечення запобігання злочинності

Правове забезпечення запобігання злочинності має досить складну структуру і включає в себе:

1. Конституцію України.

2. Норми різноманітних галузей права.

3. Закони і підзаконні акти.

4. Міжнародно-правові акти.

Воно здійснюється в двох головних напрямах. Один з них має матеріальний характер і полягає у впливі за допомогою права на різні соціальні фактори, з метою усунення криміногенних умов, а також стимулювання антикриміногенних факторів; інший напрям за своїм значенням є ніби процесуальним і полягає в закріпленні прав і обов´язків при здійсненні ними профілактичної діяльності.

Принципове значення для правового забезпечення запобігання злочинності має низка положень Конституції України. Так, стаття 3 Конституції проголошує людину, її життя і здоров´я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов´язком держави. Виконання цього фундаментального обов´язку, яке знайшло свою конкретизацію в статті 4 (захист прав усіх суб´єктів права власності), статті 27 (захист життя людини), статті 29 (свобода, особиста недоторканність), статті 30 (недоторканність житла) та інших, здійснюється великою кількістю різних способів, в тому числі запобіганню державними органами кримінально-карних посягань на права і свободи громадян.

За змістом відповідних норм кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, адміністративного права воно може бути диференційоване таким чином:

1. Безпосередня заборона суспільно небезпечних діянь під загрозою кримінальної відповідальності.

2. Аналогічна заборона під загрозою адміністративної відповідальності (застосування цивільно-правових санкцій).

3. Стимулювання поведінки, що перешкоджає вчиненню злочину (право необхідної оборони).

4. Стимулювання поведінки, пов´язаної з усуненням обставин, які можуть створити ситуацію, що сприятиме вчиненню злочину.

5. Правове забезпечення діяльності посадових осіб, громадських організацій і громадян з виявлення і усунення причин та умов, що сприяють вчиненню конкретних злочинів.

Так, наприклад, стаття 232 КПК України зобов´язує суд при наявності відповідних підстав виносити окрему ухвалу (постанову), чим звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлення по справі фактів порушення закону, причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів і вимагають вжиття відповідних заходів.

Окрему ухвалу (постанову) може бути також винесено при виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом.

У статтях 23 та 231 КПК України законодавчо закріплено положення про те, що при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов´язані виявляти причини та умови, які сприяли вчиненню злочину.

Орган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин та умов.

Якщо під час дізнання, досудового слідства або перевірки, що проводилась на підставах, передбачених КПК України, буде встановлено, що в діянні особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, чи в діяннях інших осіб є ознаки дисциплінарного правопорушення або ці особи повинні бути згідно з чинним законодавством притягнуті до матеріальної відповідальності, орган дізнання, слідчий чи прокурор зобов´язані порушити в поданні питання про притягнення цих осіб до дисциплінарної або матеріальної відповідальності.

Зазначимо, що стаття 6 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачає, що державні органи, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на попередження адміністративних правопорушень, виявлення і усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню, в дусі високої самосвідомості та дисципліни, неухильного дотримання законів.

Виконавчі органи місцевих рад координують на своїй території роботу всіх державних і громадських органів з попередження адміністративних правопорушень, керують діяльністю органів внутрішніх справ, адміністративних комісій, комісій по справам неповнолітніх та інших підпорядкованих їм органів, що покликані вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями.

До системи правового забезпечення запобігання злочинності відносяться законодавчі акти, що регулюють статус, завдання, права та обов´язки правоохоронних органів, для яких запобігання злочинності є одним з основних завдань. До них відносять: закони України «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про службу безпеки України», «Про державну податкову службу в Україні», «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», «Про органи і служби у справах неповнолітніх», «Про попередження насильства в сім´ї» та ін. До цієї системи належать також акти законодавства, що регулюють діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також нормативно-правові акти цих органів.

Важливе положення, що визначає роль і значення запобіжної діяльності, її зміст і спрямованість, обов´язкову відповідність принципам справедливості, гуманності, законності, міститься в низці міжнародно-правових актів, визнаних Україною:

— Декларації прав людини;

— Міжнародному пакті про громадянські та політичні права;

— керівних принципах у сфері запобігання злочинності та кримінального правосуддя.