Кримінологія
§1. Поняття особи злочинця
Серед найбільш складних, спірних і найменш досліджених кримінологічних проблем є питання про особистість злочинця. Жоден кримінолог, представник будь-якої школи, не може оминути проблеми, пов´язані з людиною, яка здійснює злочин.
Особистість злочинця завжди була однією з центральних проблем усіх наук кримінального профілю і, насамперед, — кримінології. Залежно від соціально-історичних умов, вимог соціальної практики та рівня розвитку науки по-різному ставилося і вирішувалося питання: що таке особистість злочинця, чи є вона взагалі, у чому її специфіка, яка її роль у вчиненні злочину, як впливати на неї, щоб не допустити більше злочинних дій.
Можна сказати, що ця особистість — основна і найважливіша ланка всього механізму злочинної поведінки, оскільки саме особистість є носієм причин їх вчинення. Ті її особливості, що породжують таку поведінку, повинні бути безпосереднім об´єктом попереджувального впливу. Тому проблема особистості злочинця є основною і, водночас, найбільш складною проблемою кримінології. Для розкриття поняття «особа злочинця» необхідно спочатку визначитися з поняттями «особа», «людина» і співвідношенням між ними.
У понятті «людина» втілена нерозривна єдність різних сторін її сутності: соціальної та біологічної. У понятті «особистість» фіксуються тільки специфічносоціальні ознаки. Особистість — це «соціальне обличчя людини», те, ким вона стала, розвиваючись і проживаючи в суспільстві.1 Людину як особистість формує вся сукупність матеріальних, політичних, ідеологічних, правових, моральних, побутових, сімейних, культурних, естетичних та інших відносин, що складають зміст суспільного буття, їх відображення в суспільній свідомості.1 Водночас на формування конкретної особи впливає індивідуальне буття людини, її власний життєвий досвід, історія життя, сімейні стосунки, відносини в трудовому колективі, серед товаришів і знайомих.
Соціальна якість, що є сутністю конкретної особи, пов´язана з характером її соціальної позиції та всього внутрішнього духовного світу. Перебуваючи під обумовленим зовнішнім впливом, психічні процеси обумовлюють поведінку суб´єкта, яка залежить від об´єктивних умов. Слід чітко розуміти, що особистість — поняття багатогранне. Поряд із соціальним статусом людини, тобто її належністю до певної групи, місцем у системі суспільних відносин, функціями тощо, вона характеризується своєю психологією. При цьому невірною є занадто перебільшена психологізація поняття особистості, що розглядається у намаганнях бачити її тільки як сукупність певних психологічних якостей та процесів, незважаючи на її генезис, соціальний статус. Настільки ж невірною й однобічною є соціологізація цього поняття, що пов´язує особистість з її соціальним статусом, із сукупністю її соціальних відносин та функцій, а також недооцінка важливості її психічного світу.
Особа злочинця є складним поняттям, що утворюється поєднанням загальносоціологічного поняття «особа» і юридичного — «злочинець». При вживанні поняття «особистість злочинця» слід мати на увазі саме «соціальне обличчя» людини, яка скоїла злочин. Не можна ототожнювати поняття «особа злочинця» і «злочинна особа», оскільки перше не існує поза вчиненим злочином і властивостями суб´єкта злочину. Не можна також ототожнювати в кримінології поняття «особа» и «особистість».
Кримінологічне вчення про особу злочинця виходить з основних положень матеріалістичної філософської концепції людини. Особа як цілісне утворення становить соціальну якість людини, яка не дається від народження, а формується у процесі діяльності й завжди пов´язана із суспільством.
Під «особою, яка вчинила злочин», зазвичай розуміється сукупність соціально значущих якостей особистості людини, що впливає в сукупності із зовнішніми умовами (ситуацією) на злочинну поведінку. Однак, якщо для кримінального права злочинець — це той, хто скоїв діяння, що мають усі елементи складу злочину, і несе передбачене законом покарання, то для кримінології визначення поняття особистості злочинця є більш складним завданням. Це пояснюється поряд з іншими чинниками тим, що поняття особистості злочинця деякою мірою має умовний, формальний характер і віднесення визначених дій до числа злочинних залежить від законодавця. Він же, як відомо, може скасувати кримінальну відповідальність за вчинки, що раніше розглядалися ним як злочинні. Не можна не визнати також, що в багатьох осіб, що вчинили, наприклад, злочини з необережності, можуть бути відсутні риси, типові для злочинців. З огляду на викладене академік В.Н. Кудрявцев вважає, що можна визначити особистість злочинця як особистість людини, що вчинила злочин унаслідок властивих їй психологічних особливостей, антигромадських поглядів, негативного відношення до моральних цінностей та вибору суспільно небезпечного шляху для задоволення своїх потреб або не проявлення необхідної активності в запобіганні негативного результату.
Кримінологічне вивчення особистості злочинця здійснюється для виявлення та оцінки тих її властивостей і рис, що породжують злочинну поведінку, а також з метою її профілактики. У цьому виявляється найтісніша єдність трьох вузлів кримінологічних проблем: особистості злочинця, причин і механізму злочинної поведінки, профілактики злочинів. При цьому особистість злочинця є основною оскільки її кримінологічні особливості первинні, вони є джерелом, суб´єктивною причиною злочинних дій, а тому саме вони, а не дії або поведінка, повинні бути об´єктом профілактичних зусиль. Те, що ці внутрішні особливості можуть призвести до вчинення злочинів, становить сутність суспільної небезпеки особистості злочинця, а сама злочинна поведінка — похідна від них.
У зв´язку з цим об´єктом кримінологічного вивчення є: по-перше, окремі особи, які скоїли злочин; по-друге, різноманітні контингенти злочинців, наприклад, неповнолітні злочинці, рецидивісти тощо; по-третє, різноманітні кримінологічні типи злочинців.
Об´єктом вивчення кримінологів є одночасно особи, які не скоюють злочинів і поводять себе усталено правомірно. Це важливо при використанні методу контрольної групи та виявлення відмінностей характеристик злочинців від характеристик людей, які ведуть законослухняний спосіб життя і перебувають у тих самих умовах у мікросередовищі.
Для всебічного дослідження особливостей людини, яка вчинила злочин, кримінологія використовує такі наукові підходи:
— філософський — дозволяє виявляти соціальну якість особистості, методологічно правильно вирішувати питання про співвідношення соціального та біологічного в особистості злочинця;
— соціологічний — дозволяє визначати соціально-демографічний портрет злочинця, виявляти ті фактори, що впливають на формування особистості злочинця на макрорівні;
— психологічний — дозволяє встановлювати особливості психіки злочинця;
— соціально-психологічний — допомагає встановлювати фактори, які впливають на формування особистості злочинця та соціальні позиції, які об´єктивно є найбільш криміногенними.
При виявленні особи злочинця постає питання: з якого часу можна говорити про особу злочинця і коли така можливість відпадає. Відповідаючи на нього, слід ураховувати кримінально-правовий і криміногенний аспекти поняття особи злочинця. У кримінально-правовому плані особа злочинця виникає після вступу обвинувального вироку суду в законну силу і триває до моменту погашення чи зняття судимості. Такий підхід дає можливість правильно визначити рамки вивчення особи злочинця і саме тих її ознак, які відіграли вирішальну роль у вчиненні злочину.