Кримінологія
§1. Поняття детермінантів злочинності та їх класифікація
Детермінація злочинності — центральна проблема кримінології. Від її розуміння та розв´язання залежить досягнення головної мети кримінології, якою є наукове обґрунтування рекомендацій щодо запобігання злочинності.1
Між етапом пізнання, оцінки злочинності та етапом організації боротьби з нею обов´язковим є етап виявлення детермінації та причинності злочинності. Впливати необхідно передусім на те, що породжує, обумовлює злочинність і її розвиток.
Ефективність і результативність запобіжного впливу залежить від того, наскільки обґрунтовано, точно і предметно визначити ті явища, факти і процеси, які обумовлюють або спричиняють злочинність.
Термін «детермінація» є похідним від слів «детермінант» (визначник), «детермінувати» (визначати, обумовлювати). Детермінація — процес обумовлювання, визначення. У кримінологічній літературі для позначення вказаних процесів і явищ нерідко використовуються також терміни «причини та умови» або «обставини», які використовуються як взаємозамінні та є синонімами.
Детермінація пояснює те, чому відповідний процес виник так, а не інакше, чому виникло саме таке явище і міру стійкості відповідного процесу. Під причинами взагалі прийнято розуміти явища, які породжують за відповідних умов інші явища, які розглядаються як наслідки.
У спеціальній літературі зазначається, що кримінологія вивчає причини злочинності та умови, що сприяють їй.
Під причинами та умовами злочинності слід розуміти сукупність соціальних явищ і процесів, що детермінують злочинність як наслідок.
Причини злочинності являють собою такі явища суспільного життя, які породжують злочинність, підтримують її існування, викликають її зростання або зниження.
Сфера дії причин — це насамперед стадії мотивації й ухвалення рішення, коли йдеться про формування мотиву, мети, визначення шляхів її досягнення саме як злочинних.
Умова — це те, що само по собі не породжує злочинність, але впливає на процеси породження, бере участь у детермінації злочинності.
Причини та умови злочинності соціальні за своїм походженням, а також за своєю сутністю. В сукупності факторів, які складають умови, що сприяють вчиненню злочинів, можуть функціонувати і деякі процеси та явища кліматичного, фізіологічного й іншого характеру (землетруси, повені, міграція, акселерація тощо).
Причини та умови злочинності і злочинів через своє різноманіття і багаторівневість вимагають для свого науково-практичного пізнання певної класифікації. Вона проводиться кримінологією за:
а) механізмом дії (характером детермінації);
б) рівнем функціонування;
в) змістом;
г) природою та за іншими критеріями.
Характер причинної детермінації — це продукування (спричинення), породження, відтворення та обумовлення злочинності й злочинів як свого закономірного наслідку.
Між причинами та умовами як двома детермінантами злочинності існують тісний взаємозв´язок і взаємодія. Умови самі по собі, за своєю сутністю не можуть призвести до злочину. Водночас без наявності сприятливих умов причина не зможе реалізувати закладені в ній можливості. Однак усередині взаємодіючої системи «причини — умови» завжди зберігається якісне розходження як у характері детермінації — заподіяння та обумовлювання, так і в змісті самих криміногенних явищ — причин і умов злочинності .
Процес детермінації злочинності являє собою складну взаємодію різних форм зв´язків: не лише причинних, а й функціональних, статистичних, зв´язків стану та інших.
Функціональна залежність відображає об´єктивну відповідність, паралелізм у співіснуванні й мінливості двох факторів. Наприклад, зростання безробіття в регіоні водночас викликає і зростання кількості крадіжок заради задоволення особою життєвих потреб і зниження купівельного попиту. Однак зниження купівельного попиту і зростання кількості крадіжок пов´язані між собою не так, що одне з цих явищ породжує друге. Зв´язок у цьму випадку не причинний, а функціональний, оскільки обидва явища похідні від безробіття.
Статистичний зв´язок полягає в зміні характеру розподілу одного фактора залежно від зміни іншого. Наприклад, збільшення числа злочинів залежно від збільшення чисельності населення. Окремий випадок статистичного зв´язку — кореляційна залежність. Тут за основу береться середнє значення фактора, явища.
Зв´язок станів характеризується тим, що один стан якогось явища в цей момент за конкретних умов необхідно визначає стан цього явища в інший момент. Наприклад, злочинність, у якій висока питома вага неповнолітніх, за умови низької ефективності боротьби з нею здатна надалі визначати такий стан злочинності, в якій через 4—10 років буде висока питома вага рецидивної, а в останньої — значна питома вага неодноразово засуджених осіб молодого віку.
Особливості причинних зв´язків полягають у наступному:
— причина, створюючи дію, породжує наслідок. Для дії причини необхідні певні умови, але ці умови самі по собі не здатні породити наслідок;
— існує послідовність у часі причини й наслідку. Причина завжди в часі передує наслідку;
— наслідок не може бути причиною цієї ж самої причини;
— дія однієї й тієї ж причини в тих самих умовах завжди породжує той самий наслідок;
— причина не зводиться до наслідку. Наслідок не породжує причину;
— оцінка одних явищ як причини, а інших — як умови, має відносний характер.
Залежно від рівня функціонування розрізняють причини та умови:
а) злочинності (загальні причини);
б) видів (категорій, груп) злочинів, що диференціюються за різними показниками;
в) окремих злочинів.
Розходження і, водночас, взаємозв´язок понять причин злочинності, окремих видів злочинів і здійснення конкретного злочину відображають щодо цих явищ складний діалектичний зв´язок загального, окремого й одиничного.
Вищий щабель узагальнення вкладено в поняття причин і умов злочинності в цілому. Максимально конкретизоване поняття причин і умов індивідуального злочину.
Причини та умови як злочинності в цілому, так і видів злочинів функціонують у великих регіонах і в масштабах країни. Причини та умови індивідуального злочину діють лише стосовно конкретного злочину.
За своїм змістом криміногенні детермінанти підрозділяються на соціально-економічні, ідеологічні, політичні, соціально-психологічні, культурно-виховні, організаційно-управлінські. Причинно- наслідковий зв´язок має місце між певними факторами соціально- економічного, ідеологічного, політичного, соціально-психологічного характеру і злочинністю, а причинно-обумовлений зв´язок — між певними факторами як щойно названого характеру, так і між культурно-виховними, організаційно-управлінськими факторами та злочинністю.
Оскільки злочин завжди є результатом певного формування особистості та її взаємодії з конкретною ситуацією, генезис злочинності й злочинів завжди пов´язаний із соціально-психологічними детермінантами, тобто традиціями, мораллю, поглядами, звичками. Вони — обов´язковий і провідний компонент механізму здійснення злочинів та існування злочинності.
Причини та умови злочинності, видів і окремих злочинів прийнято поділяти на дві категорії:
1) детермінанти формування позицій особистості, що призвели до вчинення злочину і відповідної мотивації;
2) детермінанти, які сприяють здійсненню злочину, стимулюють і полегшують його, відносячись до ситуації злочину.
Перша з названих категорій — це різноманітні негативні сторони виховання особистості та впливу на неї в процесі життєдіяльності, в сімейно-побутовій сфері, за місцем роботи, в неформальних спільнотах, через систему ЗМІ тощо. Друга категорія — це прогалини, недогляди, помилки, недоліки в системі профілактики злочинності, в організаційно-управлінській сфері.
Обидві категорії причин та умов тісно взаємодіють. Так, погана організація охорони майна здійснює психологічний вплив на нестійких користолюбних громадян, виступаючи тим самим фактором, що прискорює неправильне моральне формування особистості злочинця.
Розрізняють також повну та специфічну причини злочинності. Повна причина — система всіх обставин, за сукупності яких обов´язково (динамічно чи статично) настає наслідок. Іншими словами, це сукупність усіх явищ як здійснюючих злочинність (власне причин), так і обумовлюючих її (умови).
Специфічна причина — частина повної причини, наявність якої призводить до певного наслідку (злочину, групи злочинів) за наявності відповідних умов.
Загальні чинники злочинності криються у суспільних протиріччях, які існують як по вертикалі, так і по горизонталі, які можна поділити за типовими сукупностями на три основні групи: економічні, політичні та економічні чинники.
Економічні чинники злочинності. Як показують дослідження, будь-які ринкові відносини з їхніми протиріччями породжують злочинність. Ці відносини засновані на конкуренції, боротьбі суб´єктів між собою за прибуток, на надлишку робочої сили — безробітті, на соціальному та майновому розшаруванні суспільства. Як вірно відзначав І.І. Карпець, ринкові відносини від початку погрожують злочинністю. Проте, з погляду виробництва товарів і послуг, ринкова економіка довела свою життєспроможність, хоча для цього знадобилося не одне століття. Однак багато з її негативних наслідків, зокрема, високий рівень злочинності, навіть у найбільш розвинених країнах — це реальність. А гонитва за статками значно знекровила духовний потенціал людського суспільства.
Стрімка зміна власності у сфері економіки, вульгарна приватизація, масова поява шахрайських фінансових пірамід і псевдобанків, хвиля їх банкрутств, що поховала останні сподівання на повернення трудових заощаджень майже 1,7 млн. довірливих громадян, в умовах зростаючого безробіття не тільки поглибили соціальне розшарування населення, а й загострили міжусобну боротьбу за сфери впливу між конкуруючими угрупованнями, породили небезпечний симбіоз економічної та загальнокримінальної злочинності.
За даними спеціальних досліджень 2001—2004 рр., рівень життя майже третини населення в Україні (за деякими даними — до 45%) відповідав категорії «бідність». Глибина останньої, тобто середня величина витрат на життя у людей, які належать до категорії «бідні», була на 21,5% нижчою, ніж вирахувана межа бідності. Згідно з офіційними дослідженнями, в Україні, на відміну від розвинених і навіть подібних за економічними показниками країн, рівень бідності мало залежав від трудової зайнятості, в основному через винятково низький рівень оплати праці. Її питома вага у ВВП у 2004 року становила 33% (ще у 1999 року вона дорівнювала 44%), а у собівартості та ціні товару — 67%. За цим показником Україна у 2004 р. посідала передостаннє місце серед 46 розвинених країн світу.
Найважливіший з чинників — майнова нерівність членів суспільства. Вона була й буде у будь-якому суспільстві. Але за наявності невеликого прошарку багатих людей і переважної кількості бідних можливості досягнення достойного рівня життя для останніх стають ще більш проблематичними. Така ситуація завжди створювала велику соціальну напругу. Тому протиріччя між благами, які є стандартними у суспільстві, і можливостями їх досягнення виступають корінними чинниками злочинності.
Вважається, що стабільність у суспільстві піддається серйозному випробуванню, коли різниця між рівнем життя багатих і бідних прошарків населення перевищує десятикратну величину. В Україні ця різниця сягає 20 і більше разів. За соціологічними даними, суспільство криміналізується, якщо в ньому за межею бідності перебуває понад 10% населення. Так званий середній клас, якщо він переважає в суспільстві, є запорукою його стабільності.
Політичні чинники злочинності. Аналіз детермінантів злочинності у соціально-політичній сфері проведений 2003 року засвідчив різке відставання політичного розвитку суспільства на засадах демократизації, відкритості, формування і введення в дію інституцій громадянського суспільства, у тому числі громадського контролю, особливо у системах влади, управління й у соціальній сфері. Понад те, виявилися свідчення щодо штучного гальмування цих процесів. За умов фактично закритої політичної системи набули загрозливої тенденції зростання інтересів і можливостей олігархічного капіталу, корумпованого високого та малого чиновництва, організованого кримінального промислу, їх поєднання між собою та з владою з метою отримання надприбутків. Цим обумовлені загрозливі потенційно криміногенні процеси викривлення та диспропорції соціальної структури і забезпечення життєдіяльності різних її частин.
Політична нестабільність загострює економічну і соціальну ситуацію в суспільстві, підриває міжнаціональні та міжрелігійні відносини, призводить до утворення незаконних озброєних формувань, активізації бандитизму, тероризму, посягань на майно юридичних і фізичних осіб. Передвиборча боротьба може спричиняти масові безпорядки й інші злочини проти громадської безпеки.
Ідеологічні чинники злочинності значною мірою є похідними від економічних, політичних та інших чинників, але своєю чергою вони впливають на економічну, соціальну та політичну ситуацію і належать до духовної сфери життя суспільства.
Держава має не лише декларувати, а й виховувати духовність народу, що включає в себе отримання повноцінної освіти та професії, прищеплення загальної культури, моральних цінностей, вироблених людством, тобто всього того, що робить особу громадянином, активним учасником соціальних процесів. На рівень духовності суспільства впливають усі його протиріччя і проблеми.
Саме від культури, духовності людини залежить, чи буде її діяльність суспільно корисною, чи злочинною. Важливу роль у цьому відіграє і правова культура громадян. Демонстрування неповаги до закону, прав людини з боку окремих чиновників, непродуманість деяких законів загострює у населення неповагу до правових норм і до влади, породжує, особливо в молоді, цинізм і аморальність.
На підґрунті погіршення забезпечення неухильного дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина, формування й удосконалення політико-правових, соціально-економічних і духовно-культурних засад етнонаціональної стабільності почався процес зростання злочинності, проявів організованої злочинності, зрощення злочинців з правоохоронними та державними органами. Це призвело до недовіри до правоохоронних органів, а в деяких випадках — і до політики держави.
Не слід змішувати питання причин вчинення злочинів та існування злочинності в певній соціально-економічній формації. З´ясування причин учинення злочинів передбачає встановлення сукупності явищ і процесів, які перебувають із злочинністю і злочинами в причинно-наслідкових і обумовлюючих зв´язках. Умови, що спричиняють існування злочинності, — це ті факти реальної дійсності, які безпосередньо злочинність не викликають, але їх наявність сприяє її існуванню. Здебільшого це недоліки у функціонуванні господарського та державного механізму, охороні правопорядку, державного чи приватного майна, обліку матеріальних цінностей тощо. Це можуть бути й упущення в діяльності державних і контролюючих органів, судів, прогалини в законодавстві. Вони об´єктивно сприяють існуванню злочинності, хоча прямо її не породжують. За радянських часів причини існування злочинності пояснювались закономірностями відставання деяких форм і рівнів суспільної та індивідуальної свідомості від буття, впливом капіталістичного оточення, пережитками минулого, окремими труднощами в розвитку країни, а також недоліками й упущеннями в культурно-виховній і господарській роботі.