Кримінологія
§2. Кількісна та якісна характеристика злочинності
Злочинність як соціальне явище має кількісну та якісну характеристику, яка включає такі три основні показники: стан (рівень), динаміку та структуру, а також додаткові показники: розмір і характер нанесених збитків. Стан злочинності — це абсолютне число злочинів, скоєних на певній території і за окремий проміжок часу. На думку багатьох учених-кримінологів, це поняття характеризує злочинність з кількісної сторони й означає абсолютні числа вчинених злочинів і осіб, які їх вчинили.
Таке визначення стану злочинності міцно увійшло в практику роботи правоохоронних органів на всіх рівнях. Між тим на стан злочинності впливає багато чинників, зокрема, чисельність населення осудного віку, що мешкають на території окремого району, міста чи області, ефективність роботи правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю, внесення змін у діючий Кримінальний кодекс України, що криміналізує або декриміналізує діяння, тягне за собою збільшення або зменшення кількості злочинів. З метою прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень відносно організації боротьби зі злочинністю для характеристики стану злочинності використовують такий показник, як рівень, або коефіцієнт, злочинності.
Коефіцієнт злочинності характеризує її інтенсивність на певній території та виражається в кількості злочинів, що припадає на кожну тисячу чоловік (10 або 100 тис.) населення даної території. Для точнішого визначення рівня злочинності слід ураховувати не все населення, а лише ті вікові групі, представники яких можуть притягатися до відповідальності за злочин відповідно до чинного кримінального законодавства. Нерідко при розрахунках виключаються не тільки діти, а й «постаріла» частина населення, оскільки серед таких осіб припадає на частку дуже незначна частина тих, хто скоїв злочин.
У ряді досліджень розрізняють разом з рівнем злочинності (коли П — абсолютне число злочинів) також і рівень злочинної активності населення (коли Л — абсолютне число злочинців). На практиці для кількісної характеристики злочинності часто вживається співвідношення двох термінів «стан» і «рівень злочинності». Коефіцієнт дозволяє порівняти інтенсивність злочинності в різних адміністративно-територіальних одиницях з різною чисельністю населення, а також у різні періоди в одному й тому самому районі, області з урахуванням зміни чисельності населення. Поряд із загальним коефіцієнтом злочинності для цілеспрямованої боротьби з окремими видами злочинів чи особами, які їх вчиняють, користуються спеціальними коефіцієнтами.
Суть спеціального коефіцієнта полягає в тому, що він характеризує рівень злочинної активності за видами злочинності (первинна, рецидивна, корислива, насильницька тощо), за особами, що скоїли злочин (дорослі, неповнолітні, чоловіки, жінки, за соціальним станом тощо), за територіальним принципом (міська, сільська тощо). У зв´язку з цим у чисельнику формули враховується необхідний вид злочинності або осіб, що скоїли злочин, а в знаменнику — не все населення, що проживає на даній території, а тільки те, яке нас цікавить. Таким же чином можна обчислити спеціальний або деталізований коефіцієнт злочинної активності щодо статевих, вікових та інших соціально-демографічних груп населення. Наприклад, нам потрібно визначити злочинність неповнолітніх. Для цього в чисельнику ми враховуємо злочини неповнолітніх, а в знаменнику — тільки осіб віком від 14 до 18 років.
Другим після стану (рівня) злочинності називається такий її показник, як характер и структура злочинності. Вони відносяться до якісної характеристики злочинності. Злочинність, як і інші соціальні явища, має свою структуру. Структура злочинності — це внутрішні її властивості, які розкривають її будову, співвідношення груп чи окремих видів злочинів у загальній їх кількості за визначений період часу на визначеній території, виділених за різними груповими ознаками: кримінально-правовою, кримінологічною, соціально-демографічною тощо. Структура дає уявлення про те, що являє собою злочинність у конкретних умовах, які види чи групи злочинів і осіб, що їх скоїли, мають більш розповсюджений характер або являють найбільшу небезпеку для суспільства. Слід пам´ятати, що від того, якою є структура злочинності, залежить і напрям зусиль по боротьбі з нею. Основним показником структури злочинності є питома вага окремих груп або видів злочинів щодо їх загальної кількості, взятих за 100%.
Так, залежно від ступеня суспільної небезпеки злочинів у структурі злочинності виділяють: питому вагу особливо тяжких, тяжких, середньої та невеликої тяжкості, а також питому вагу найбільш поширених злочинів; за характером діяння — насильницькі, корисливо-насильницькі та корисливі; злочини, вчинені в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, у сфері сімейно-побутових відносин, з використанням вогнепальної зброї, вчинених у суспільних місцях; за об´єктом злочинних посягань на автотранспорт, майно з квартир, злочини, вчинені в окремих галузях господарства: переробної промисловості, АПК, торгівлі та суспільного харчування, будівництва, кредитно-банківській сфері, у сфері зовнішньоекономічних відносин; злочинів, учинених за роки, місяці, дні тижня, часи доби; за ознаками особи злочинця — неповнолітні, дорослі; первинні, рецидивні та за іншими параметрами.
Характер злочинності визначається тим, яка кількість найбільш небезпечних злочинів у структурі злочинності, а також тим, яка характеристика особи тих, хто скоює злочин.
Третім показником, який характеризує злочинність, є її динаміка, яка дає можливість виявити закономірності та тенденції її розвитку.
Динаміка злочинності — це кримінологічна категорія, яка означає зміни, що призводять до кількісних і якісних змін у злочинності, — в її характері, стані та структурі, в часі і просторі, як у цілому, так і в своїх структурних частинах. Зміни, які відбуваються в характері, стані та структурі злочинності, залежно від соціальних і правових факторів, а також ефективності діяльності органів дізнання, слідства, судів зі своєчасного виявлення та реєстрації скоєних злочинів, їх розкриття і викривання винних, є внутрішніми властивостями злочинності, тому динаміка злочинності не може бути ні її кількісною, ні її якісною характеристикою, вона виявляється в них усіх. Вивчення злочинності в динаміці передбачає:
— поточний аналіз — зіставлення даних про злочинність за рік з даними за попередні роки;
— систематичний аналіз, при якому злочинність аналізується послідовно по роках, при цьому виділяються певні періоди (п´ятиліття, десятиліття), або відповідні певним етапам розвитку суспільства: що відбувається в країні — соціальні, економічні або політичні перетворення, що мають великий суспільний резонанс;
— аналіз сезонних коливань злочинності.
Основним показником динаміки зростання або зниження кількості зареєстрованих злочинів є рівень ряду, абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту.
Рівень ряду — це абсолютні сумарні величини ряду; абсолютний приріст (або зниження) — різниця між рівнями ряду або подальшого і попереднього періоду; темп зростання або зниження — процентне відношення рівня подальшого періоду до попереднього; темп приросту (або зниження) — процентне відношення абсолютного приросту (зниження) подальшого періоду до рівня попереднього. Вони показують, у скільки разів або на скільки відсотків певна кількість злочинів чи злочинців більша або менша за аналогічний показник, узятий за базу порівняння.
Аналізуючи темпи приросту (зниження) слід завжди звертати увагу не тільки на процентні показники, а й на величину абсолютного приросту (зниження), оскільки один и той самий темп може виражатися в різних абсолютних величинах залежно від абсолютного рівня, з яким цей приріст (зниження) порівнюється. Так, наприклад, темп приросту злочинності на 20% може означати абсолютний приріст на 200 злочинів, а може означати приріст тільки на 10 злочинів, залежно від того, чи складає абсолютний рівень 1000 чи 50 злочинів, з яких розраховується темп приросту.
Крім стану, динаміки та структури злочинності в кримінології виділяють поняття «географія злочинності», під якою розуміють її розподіл по різним регіонам країни, області, району, місту. Географія злочинності визначається за допомогою таких показників, як питома вага злочинності регіону в загальній кількості злочинів, учинених у країні, а також за регіональними коефіцієнтами злочинності.
Також висловлюється думка про те, що поряд із традиційними показниками слід використовувати показник обсягу заподіяної шкоди, включаючи витрати держави на боротьбу зі злочинністю. На жаль, методика виміру реальної «ціни злочинності» поки що розроблена недостатньо. Однак такі показники, безумовно, є конче необхідними.
Слід зазначити, що про віднесення окремих показників до ознак злочинності, як і віднесення до змісту поняття «стан злочинності» в юридичній літературі висловлюються різні думки. Так, відомий український учений академік АПН України А.П. Закалюк вважає, що в поняття злочинності ознаки, пов´язані з територією і часом, не входять, оскільки вони стосуються виміру злочинності, а не її сутності.
Академік В.Н. Кудрявцев не розмежовує поняття «стан» та «рівень» і дає визначення: «стан правопорушення — їх кількість в абсолютних числах чи у відносних показниках».
Дещо іншу позицію в цьому питанні займає професор О.М. Джу- жа, який вважає, що найчастіше в науковій і практичній діяльності використовують такі показники злочинності, як її рівень, інтенсивність, динаміка, структура, географія. При цьому під рівнем злочинності пропонується розуміти абсолютну кількість злочинів, вчинених на певній території за певний відрізок часу, а також злочинців.
На думку російського вченого ГА. Аванесова, під станом слід розуміти абсолютне число злочинів і осіб, які їх скоїли на тій чи іншій території за відповідний період часу. Він вважає, що кожний з елементів злочинності — «стан», «рівень», «структура» і «динаміка» має своє власне поняття, і «рівень» не входить у «стан» злочинності.
З указаними висновками навряд чи можна погодитися. Показник «рівня» злочинності більш об´єктивно характеризує дійсний стан злочинності в цілому чи окремих його видів на визначеній території за той чи інший період часу, тому виділяти «рівень» злочинності з поняття «стан» було б невірним.
Наведена позиція видатних українських і російських учених відносно окремих показників злочинності свідчить про те, що ця проблема потребує своєї подальшої наукової розробки, оскільки низка її положень має дискусійний характер.
Сучасний стан (рівень) злочинності в Україні характеризується тим, що протягом чотирьох докризових років (до 2009 р.) у країні спостерігалась тенденція до зниження загальної кількості зареєстрованих злочинів, а також рівня їх суспільної небезпеки. Однак ця тенденція виявилась нестійкою, і у подальшому сталось зростання злочинності. Про це свідчать дані кримінальної статистики за 2009 рік: всього було зареєстровано 434678 злочинів, що на 13,1% більше порівняно з 2008 р., у зв´язку з чим рівень злочинності на 10 тис. населення зріс з 84,3 до 93,5. Як показують дослідження фахівців, цей показник у декілька разів нижчий, ніж у розвинутих країнах, що пояснюється більш повною реєстрацією злочинів, відмінністю в кримінальному законодавстві та збільшенням числа правопорушень.
В числі зареєстрованих злочинів у 2009 р. питома вага тяжких і особливо тяжких злочинів становила 35,5%, а їх кількість порівняно з попереднім роком зросла, відповідно, на 14,8% (тяжкі злочини) та на 1,5% (особливо тяжкі злочини).
Слід мати на увазі, що при вивченні злочинності та розробці заходів по запобіганню конкретних їх видів слід у структурі злочинності окремо виділяти й аналізувати:
— злочини загальнокримінальної спрямованості,
— злочини економічної спрямованості.
Вони становлять, відповідно, 89,3% і 10,7% до загальної кількості всіх зареєстрованих злочинів. При цьому якщо в структурі злочинів загальнокримінальної спрямованості тяжкі й особливо тяжкі злочини становлять 36,6%, то в групі злочинів економічної спрямованості — 43,8%. Запобігання злочинності в кожному з указаних напрямів здійснюється в системі МВС окремими службами (кримінальним розшуком або службою боротьби з економічними злочинами), які мають прямо протилежні підходи до оцінки ефективності їх діяльності.
Так, якщо зниження в 2007 р. кількості зареєстрованих злочинів загальнокримінальної спрямованості, порівняно з 2006 р., на 5,2%, а тяжких і особливо тяжких — на 15,1%, в тому числі умисних вбивств — на 9,8%, зґвалтувань — на 11,6%, грабежів — на 22,5%, розбоїв — на 11,6%, крадіжок із квартир — на 16,2% оцінюється однозначно як позитивні явища, то зростання злочинності у сфері економіки тільки на 0,3% і зниження тяжких та особливо тяжких злочинів на 7,2%, в тому числі за хабарництво — на 7,9%, у сфері приватизації державного і комунального майна — на 10,1%, АПК — на 15,3%, у сфері банківської діяльності — на 5,4%, може розцінюватися як суттєвий недолік у боротьбі з економічною злочинністю, оскільки ці показники боротьби з економічною злочинністю знаходяться в прямій залежності від активної, цілеспрямованої та професійної діяльності саме служб по боротьбі з економічною злочинністю.