Кримінологія
§1. Поняття злочинності та її види
Злочинність є основною частиною предмета кримінології, її центральною проблемою, навколо якої об´єднуються всі інші складові кримінології.
За своєю сутністю злочинність є складним соціально-правовим явищем, наслідком конфліктів у суспільних відносинах, відносинах між людьми і може виступати в якості свого роду показника здоров´я суспільства. Термін «злочинність» здебільшого вживається у тих випадках, коли йдеться про множинність злочинів, про їх певну статистичну сукупність. Вивченню проблеми злочинності присвячено чимало наукових праць, при цьому серед учених кримінологів є деякі розбіжності в поглядах щодо визначення поняття злочинності.
Так, відомою російською вченою Н.Ф. Кузнєцовою злочинність визначалась як відносно масове, історично мінливе соціальне, що має кримінально-правовий характер, явище класового суспільства, яке складається з усієї сукупності злочинів, що вчиняються в певній державі у певний період часу . Таке визначення злочинності свого часу дістало загального визнання в радянській кримінології. Однак в останні десятиліття це визначення поняття злочинності в юридичній літературі піддається обґрунтованій критиці, яка зводиться до такого: по-перше, в пропонованому визначенні злочинності присутні окремі ознаки, що мають чітко виражений ідеологічний характер. Так, наприклад, неможливо наявністю класових протиріч пояснити існування цілої низки суспільно небезпечних діянь, визначених Кримінальним кодексом України як злочини, таких як: злочини проти життя та здоров´я особи, злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, злочини проти довкілля, злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту та деякі інші, які є однаковими для всіх соціальних систем. По-друге, запропоноване визначення злочинності є неповним, оскільки в ньому відсутні окремі ознаки, які є характерними для всієї злочинності. Тому, на нашу думку, найбільш обґрунтованим і повним є визначення зло-чинності, яке міститься в підручнику «Кримінологія», виданому за редакцією В.Г. Лихолоба і В.П. Филонова: «Злочинність — це соціально-правове, відносно масове, історично мінливе, відносно стійке, самодетермінуюче, антагоністичне явище, яке включає в себе сукупність усіх злочинів, які вчиняються в даному суспільстві в даний період, і характеризується кількісними та якісними показниками» .
Розкриємо більш детально зміст поняття «злочинність».
1. Злочинність — антисоціальне явище, що заподіює шкоду як суспільству в цілому, так і окремим його членам. Природа злочинності соціальна. Вона породжується причинами й умовами, що мають соціальний характер. В якості причин і умов злочинності ви-ступають економічні, ідеологічні, соціально-психологічні, організаційно-управлінські та інші процеси і явища, які мають соціальний характер. Одним із важливих висновків цієї ознаки злочинності є те, що будучи наслідком певних соціальних чинників, злочинність, у свою чергу, здійснює на них зворотну дію, і в цьому виявляється нерозривна єдність злочинності з середовищем. Тому злочинність і чинники, що впливають на неї, повинні розглядатися як єдиний об´єкт аналізу й управлінської дії.
2. Злочинність має правову характеристику. Перелік злочинів, що складають злочинність в цілому, визначається кримінальним законодавством. Так, відповідно до ст. 11 Кримінального кодексу України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб´єктом зло-чину.
У цьому визначенні названо три ознаки злочину:
1) суспільну небезпеку;
2) заборону кримінальним законом;
3) винність.
Злочином суспільно небезпечне діяння стає тоді, коли ступінь і характер його небезпечності для існуючих у суспільстві відносин змушують законодавця вести з ним боротьбу кримінально-правовими заходами, тобто коли кримінальним законом воно визнається злочином.
Тому декриміналізація чи криміналізація тих чи інших діянь суттєво впливають на стан, динаміку та структуру злочинності. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі й особливо тяжкі. Згідно статті 12 КК України:
1. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м´яке покарання.
2. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п´яти років.
3. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років.
4. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Суспільно небезпечними можуть бути тільки вольові, усвідомлені дії особи. Дії ж неосудних не є суспільно небезпечними, а про-сто небезпечними.
Згідно ч. 2 ст. 11 КК України, не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально й містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Такі діяння не можуть бути визнані злочином, а тому не входять у склад злочинності.
3. Злочинність є історично мінливою. Характер і склад злочинності відповідає певній соціально-економічній формації. Її рівень і структура змінюються й на окремих етапах розвитку певної формації залежно від політичного режиму, причин і умов злочинності, а також визначення в кримінальному законодавстві кола діянь, які є злочинами.
Мінливість злочинності чітко простежується на окремих етапах історії розвитку України як до проголошення незалежності України, так і після цього.
4. Злочинність — це відносно масове соціально-правове явище. Відносна масовість стосовно злочинності означає, що в масі, тобто в множинності злочинів, вона проявляє чимало нових властивостей, які не притаманні окремим злочинам. Тому окремі злочини не можуть розглядатися як злочинність. При вивченні злочинності ми не можемо обійтися без статистичних методів, в основі яких лежить так званий закон великих чисел, під яким розуміється вельми загальний принцип, через який сукупність дій великого числа випадкових фактів приводить до результату, майже не залежного від випадку. Статистичний метод дає можливість виявити закономірності, які залишаються непомітними за малої кількості спостережень. Розглядаючи злочинність як історично мінливе та соціально обумовлене явище і вивчаючи її динаміку, ще на початку XIX століття К. Маркс дійшов висновку, що злочини, взяті у великому масштабі, виявляють за своєю кількістю і за своєю класифікацією таку саму закономірність, як і явища природи.
Уперше на цю особливість злочинності вказав знаменитий астроном і математик того часу Адольф Жак Кетле. Виступаючи в 1831 р. на засіданні бельгійської Королівської академії в Брюсселі, він заявив у своїй доповіді, що «...ми можемо розраховувати заздалегідь, скільки індивідуумів обагрять руки в крові своїх співгромадян, скільки людей стануть шахраями, скільки стануть отруйниками, майже так само, як заздалегідь ми можемо підрахувати, скільки людей народиться і скільки помре. Тут перед нами рахунок, за яким ми платимо із страхітливою регулярністю, — ми платимо тюрмами, ланцюгами та шибеницями».
При вивченні злочинності в масі відзначаються чіткі визначення співвідношення між окремими видами та групами злочинів у структурі злочинності, а також залежність від прийнятих профілактичних заходів.
5. Злочинність — це не механічна сума окремих злочинів, а їх органічна сукупність, в якій між усіма ознаками та властивостями існує діалектична єдність. Поняття «сума» визначає лише кількісну сторону злочинності, а поняття «сукупність» — ще й якісну.
6. Злочинність складається з усієї сукупності вчинених злочинів на певній території (район, місто, область) і за визначений період часу (місяць, квартал, рік). Збільшення чи зменшення території або часу неминуче веде до зміни окремих видів і груп злочинів і злочинності загалом.
7. Злочинність має властивість самодетермінації, тобто самовідтворення. Самовідтворення як одна із ознак злочинності особливо характерна для організованої злочинності, злочинності неповнолітніх, рецидивної злочинності.
8. Стійкість злочинності означає, що не можна очікувати її різкої зміни в структурі та стані за короткий проміжок часу (місяць, квартал, рік). Такі соціальні явища не можуть змінюватися настільки швидко. Коливання в деяких показниках більше свідчать про неточність підрахунку, ніж про дійсні зміни в стані даного явища. Розуміння цієї ознаки злочинності має велике як наукове, так и прикладне значення для об’єктивної оцінки ефективності діяльності всіх суб’єктів профілактики.
Такими є найбільш загальні ознаки та властивості злочинності.