• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Кримінологія

§3. Система кримінології

Щоб отримати всебічне уявлення про певну науку, слід здійснити її системний розподіл. Система — це певний порядок розподілу частин цілого, розміщених у певній послідовності з метою забезпечення більш глибокого вивчення системних зв’язків між елементами та самих елементів. Система кримінології перебуває у прямій залежності від предмета науки, відображає його структуру і базується на двох підставах: предметі дослідження та рівні узагальнення науково- практичної інформації.

За предметом дослідження кримінологія складається з таких основних частин:

1) вчення про злочинність;

2) вчення про детермінацію злочинів;

3) вчення про особу злочинця;

4) вчення про засоби протидії злочинності;

5) вчення про жертву злочину.

За рівнем узагальнення науково-практичної інформації кримінологія поділяється на Загальну та Особливу частини.

Загальна частина вивчає теоретичні проблеми злочинності як такої, дає поняття кримінології як науки, її предмета, завдань, функцій, системи, методології і методики досліджень, розглядає історію розвитку кримінології та аналіз різних теорій. Центральне місце в загальній частині посідають також питання щодо особи злочинця, детермінант злочинності, віктимології, кримінологічного прогнозування та протидії злочинності.

Особлива частина досліджує окремі види злочинності, їх детермінанти та заходи боротьби з ними. Це, зокрема, такі види злочинності: організована, корупційна, рецидивна, професійна, насильницька, екологічна, необережна, пенітенціарна, жіноча, злочинність неповнолітніх. Водночас слід мати на увазі, що кримінологія не є застиглим раз і назавжди, даним і закінченим вченням. У процесі постійного динамічного розвитку та вдосконалення уточнюються і доповнюються її предмет та інші компоненти як науки і навчальної дисципліни.

Виникнення нових сфер суспільного життя, ускладнення суспільних відносин, криміналізація окремих видів діяльності зумовлюють необхідність формування нових напрямів кримінології. Як приклад спеціалісти називають такі кримінологічні напрями, що виникли порівняно нещодавно:

— економічна кримінологія — складовий елемент кримінологічної науки, що вивчає злочини в різних сферах економіки: кредитно-банківській, зовнішньоекономічній, бюджетній сфері, у сфері приватизації тощо;

— комунікативна кримінологія (кримінологія масових комунікацій) — кримінологічний напрям, який вивчає характер зв’язків засобів комунікацій зі злочинністю та злочинною поведінкою (наприклад, комп’ютерна злочинність у сфері зв’язку);

— податкова кримінологія — галузевий кримінологічний напрям, який вивчає податкову злочинність. Податкова кримінологія досліджує причини виникнення й розвитку злочинності в системі оподаткування, особистість податкового злочинця, шляхи та засоби профілактичного впливу в згаданій сфері. Базис податкової кримінології складають не тільки загальнокримінологічні, а й спеціальні знання в податковій сфері. Комплексний характер податкової кримінології дозволяє їй бути складовим елементом не тільки кримінологічного вчення, а ще й науки, що комплексно вивчає податкову проблематику, — форосології;

— кримінальна армалогія (кримінологія зброї) — інструментарний кримінологічний напрям, котрий вивчає застосування зброї в злочинних цілях і в процесі протидії злочинності.

Кримінологія має як теоретичний, так і прикладний аспекти. Теоретичний аспект полягає в розробці наукової теорії злочинності як соціально-правового явища та шляхів його подолання. Прикладний аспект має своїм завданням визначення конкретних заходів, спрямованих на попередження окремих видів злочинів.