• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Цивільне право України. Том 1

15.5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)

Ще одним видом речових прав на чуже майно є суперфіцій.

Суперфіцій - це право користування чужою земельною ділянкою для бу-дівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель. Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Землекористувач законодавством наділяється правом відчужувати або передавати право користування земельною ділянкою у порядку спадкування. Але якщо земельна ділянка відноситься до комунальної чи державної власності, то право користування нею не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

Право користування чужою земельною ділянкою є строковим. Такий строк може визначатися договором між власником і землекористувачем чи в інший спосіб визначений законом, а може бути безстроковим. Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови не може перевищувати 50 років.

За користування земельною ділянкою власник має право одержувати плату. Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об’єкти, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача.

Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором із землекористувачем.

Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.

Законодавство землекористувача наділяє певними правами та обов’язками, зокрема він має право: користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором; право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови тощо. Обов’язками землекористувача є наступні: вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення тощо.

Відповідно до ст. 416 ЦК право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку права користування;

3) відмови землекористувача від права користування;

4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Також ЦК передбачає і правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою для забудови. Так відповідно до ст. 417 у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.

У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам’ятки історії та культури тощо) або є недоцільним у зв’язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.

Рекомендована література

1. Цюра В.В. Речові права на чуже майно: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / В.В. Цюра. - К., 2007. - 20 с.

2. Мічурін Є.О. Обмеження права користування майном / Є.О. Мічурін // Наше право. - 2007. - № 4. - Ч. 2- С. 57-60.

3. Лещенко Д.С. Довірча власність як альтернатива праву оперативного управління в Україні / Д.С. Лещенко // Вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 4. - С.172-179.

4. Підкова Т.П. Право постійного користування земельними ділянками в Україні / Т.П. Підкова, Б.М. Устименко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 3. - С.146-153.

5. Барченко Г. Право володіння чужим майном в системі цивільного права / Г. Барченко // Право України. - 2006.- № 3. - С.43.

6. Михайленко О. Емфітевтичне право - традиція класичної цивілістики / О. Михайленко // Право України. - 2005.- № 6. - С.44.

7. Підопригора О. Речові права на чуже майно за новим Цивільним кодексом України / О. Підопригора // Вісник Академії правових наук України. - 2003. - № 4.

8. Право власності в Україні: навч. посібник / за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2000.

9. Яворська О.С. Договірні зобов’язання про передання майна у власність: цивільно-правові аспекти: монографія / О.С. Яворська. - Тернопіль, 2009.- 384 с.

10. Яворська О.С. Правове регулювання відносин власності за цивільним законодавством України: навч. посібник. / О.С. Яворська. - К.: Атіка, 2008. - 256 с.