Цивільне право України. Том 1
11.2. Види цивільно-правових строків (термінів)
Цивільно-правові строки достатньо різноманітні і підлягають класифікації або поділу на види за різними підставами та критеріями, насамперед за способом визначення та обчислення, підставами встановлення, характером визначення, за призначенням, правовими наслідками тощо.
Розглянемо основні класифікації цивільно-правових строків.
1. За джерелом встановлення:
- законні - строки (терміни), які визначені актами цивільного законодавства - наприклад, позовна давність (ст.ст. 257, 258 ЦК), строк прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК);
- договірні - строки (терміни), що встановлюються угодою сторін; наприклад, строки (терміни) виконання певного договору, наприклад, строки виконання роботи або окремих її етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК) тощо;
- судові - строки (терміни), визначені рішенням суду, - наприклад, за рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не більше року для відновлення житла (ст. 825 ЦК).
2. За способом визначення:
- визначені проміжком часу, що обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Так, періодом визначається проміжок часу, в межах якого права і обов’язки повинні виникнути чи будуть існувати (наприклад, рік, квартал, місяць, півмісяця, доба). При обчисленні строку, визначеного періодом часу, необхідно встановити початковий моменти його перебігу (наприклад, помісячно чи поквартально з дня укладення договору) - наприклад, якщо у договорі найму житла строк не встановлений, договір вважається укладеним на п’ять років (ст. 821 ЦК);
- визначені календарною датою - календарною датою визначається, що виникнення, зміна чи припинення цивільних прав та обов’язків пов’язується з даним моментом часу (наприклад, 15 січня 2014 р.) або з конкретним числом кожного місяця, кварталу (наприклад, дата щомісячних, щоквартальних поставок) - наприклад, термін виконання договору будівельного підряду - 1 січня 2014 р.;
- визначені вказівкою на подію, яка має неминуче настати - мова може йти лише про подію, настання якої неминуче. Якщо у правочи- ні виникнення чи припинення прав і обов’язків пов’язується з подією, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, то така подія визначає не строк, а умову правочину - відкладальна чи скасувальна обставина (ст. 212 ЦК) - наприклад, припинення договору довічного утримання пов’язується із смертю відчужувача майна, яка точно настане, але невідомо коли (ч. 2 ст. 755 ЦК).
3. За ступенем самостійності учасників правовідносин у встановленні строків:
- імперативні - строки, які не можуть бути визначені або змінені за угодою сторін - наприклад, більшість строків спадкового права (ст.ст. 1270, 1298 ЦК), строки набувальної давності (ст.ст. 338, 344 ЦК), не допускається скорочення позовної давності (ст. 259 ЦК);
- диспозитивні - строки, які хоч і передбачені законами, але можуть бути змінені угодою сторін - наприклад, більшість строків зобов’язального права (ст.ст. 530, 668, 701 ЦК). Так, боржник повинен виконати зобов’язання, визначене моментом пред’явлення вимоги, у 7-денний строк з дня пред’явлення вимоги кредитором (ст. 530 ЦК), однак за угодою сторони можуть передбачити негайне виконання зобов’язання чи тривалій пільговий строк. За домовленістю сторін встановлена законом позовна давність може бути збільшена (ст. 259 ЦК).
4. За розподілом обсягу прав та обов’язків:
- загальні - наприклад, загальний строк чинності договору (договір по-ставки продукції на один рік);
- окремі - представляють собою поділ загального строку на частини - наприклад, строк поставки на 1 рік розбивається на поставки по місяцях, кварталах тощо.
5. За способом застосування:
- загальні - строки, які мають загальне значення, стосуються будь-яких суб’єктів цивільного права та всіх однотипних випадків - наприклад, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК);
- спеціальні - спеціальні строки, по відношенню до загальних, встановлені в якості винятків із загального правила і діють тільки тоді, коли є пряма вказівка в законі - наприклад, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв’язку з недоліками проданого товару (ст. ст. 258, 681 ЦК).
6. За особливостями їх часового закріплення:
- визначені - визначені строки обраховуються шляхом вказівки на їх тривалість або моменти їх початку та закінчення:
а) абсолютно-визначені передбачають точний період часу (або момент), з яким пов’язуються юридичні наслідки. До них відносяться строки, визначені календарною датою чи конкретним відрізком часу. Наприклад, загальний строк позовної давності - 3 роки (ст. 257 ЦК);
б) відносно визначені строки характеризуються меншою точністю, однак також пов’язані з певним періодом чи моментом часу. Наприклад, строк виплати ренти, яка згідно зі ст. 738 ЦК виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, якщо інше не встановлено договором ренти;
- невизначені - це випадки, коли для здійснення тих чи інших дій законом або договором взагалі не встановлений будь-який часовий орієнтир, хоча і передбачається, що відповідне правовідношення має часові межі. Так, якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею (ст. 831 ЦК).
7. За цільовим призначенням:
- строки здійснення цивільних прав (проміжки часу, протягом яких правомочна особа може реалізувати своє право):
а) строки існування цивільних прав - це строки дії права у часі. Наприклад, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір (ст. 446 ЦК); договірне визначення строку договору найму (ст. 763 ЦК), строки виконання роботи за договором підряду (ст. 846 ЦК) тощо;
б) присікальні (преклюзивні) строки - також надають правомочній особі певний час для реалізації свого суб’єктивного права, але ж вони визначають не строк дії суб’єктивного права у часі (як строки існування суб’єктивних прав), а встановлюють межі існування цивільних прав. Вони надають правомочним особам суворо визначений час для реалізації їх прав під загрозою припинення цих прав. Прикладами присікальних цивільно-правових строків є норми ст. ст. 335, 338, 341, 344 ЦК, згідно з якими встановлюється строк, після спливу якого припиняється абсолютне право власності на безхазяйне майно, загублену річ, бездоглядну домашню тварину та інше майно. Як приклад, штучне переривання вагітності може здійснюватися за бажанням жінки, якщо вагітність не перевищує дванадцяти тижнів (ч. 6 ст. 281 ЦК). Після спливу цього строку жінка втрачає це право, окрім випадків, визначених законодавством;
в) гарантійні строки - періоди часу, протягом яких продавець, виробник чи інший послугонадавач гарантує придатність товару (речі) чи послуги для використання за звичайним призначенням, а набувач (користувач) вправі вимагати безоплатного усунення виявлених недоліків, заміни товару (послуги) або застосування інших визначених законом чи договором наслідків. Як різновиди гарантійних строків розглядаються строки придатності, служби, зберігання, реалізації, транспортабельності товару. Наприклад, ч. 1 ст. 768 ЦК встановлює можливість наймодавця при укладенні договору найму гарантувати якість речі протягом всього строку найму, а ч. 2 зазначеної статті вже визначає наслідки виявлення недоліків речі, переданої в найм з гарантією її використання, що і є змістом гарантійного зобов’язання. Відповідно норма ст. 859 ЦК встановлює зобов’язання підрядника при укладенні договору підряду передати замовникові якісний товар та гарантувати його якість протягом усього гарантійного строку, що встановлюється законодавством або договором. Іноді норми ЦК встановлюють не тільки загальний порядок застосування гарантійного строку та порядок його обчислення, а й закріплюють мінімальний гарантійний строк. Наприклад, ч. 1 ст. 884 ЦК, яка стосується гарантій якості у договорі будівельного підряду, вказує на те, що гарантійний строк становить 10 років від дня прийняття об’єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом;
- строки виконання цивільних обов’язків - періоди часу, протягом яких зобов’язані особи повинні виконати покладені на них зобов’язання. Строки виконання цивільних обов’язків, як правило, встановлюються за згодою сторін, а їх зміст тісно пов’язаний зі строками здійснення цивільних прав. Отже, кожному строку здійснення цивільного права відповідає певний строк виконання цивільного обов’язку. Так, відповідно до ст. 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору; за ст. 953 ЦК зберігач зобов’язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. У ч. 1 ст. 1049 ЦК визначено, що у разі, якщо договором позики не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення вимоги про це, якщо інше не встановлено до-говором;
- строки захисту цивільних прав - періоди часу, що надані правомочним особам для звернення до правопорушника або до суду з вимогою про захист свого порушеного права чи примусове його здійснення: претензійні строки, строки оперативного захисту, позовна давність. Наприклад, ст. 709 ЦК встановлює строки заміни товару неналежної якості продавцем, одночасно ці строки виступають строками оперативного захисту прав покупця. Так, за наявності товару вимога покупця про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості - протягом 14 днів або за домовленістю сторін. У разі відсутності товару вимога споживача про заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з часу подання відповідної заяви. Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність визначається як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.