Цивільне право України. Том 1
Глава 10. Відповідальність у цивільному праві
Цивільно-правова відповідальність - один із трьох видів цивільно-правових санкцій, які може бути застосовано у випадках невиконання або неналежного виконання цивільного обов’язку до порушника.
Цивільно-правовими санкціями вважають негативні правові наслідки, передбачені нормами цивільного права, що застосовуються до правопорушників у випадках невиконання або неналежного виконання цивільно-правових обов’язків.
Види цивільно-правових санкцій: 1) примусове виконання добровільно невиконаного обов’язку (здійснюється в судовому порядку, наприклад, ч. 1 ст. 620 ЦК); 2) оперативні санкції (передбачені договором або актом цивільного законодавства засоби оперативного впливу на боржника, спрямовані на попередження інших правопорушень або зменшення їх шкідливих наслідків; не залежать від сили державного примусу; застосовуються управненою особою в односторонньому порядку; за спрямованістю поділяються на: а) оперативні санкції, спрямовані на одностороннє припинення правовідношення, наприклад, ч. 2 ст. 849 ЦК; б) оперативні санкції, спрямовані на односторонню зміну правовідношення, наприклад, ч. 2 ст. 678 ЦК); 3) цивільно-правова відповідальність.
Щодо визначення поняття цивільно-правової відповідальності у науковців немає єдиної позиції. Основні з них такі:
1) цивільно-правова відповідальність як обов’язок правопорушника перетерпіти певні негативні наслідки. Відповідальність виражається у заміні невиконаного обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку додаткового обов’язку, або у позбавленні права, з якого випливає порушений обов’язок (О. С. Іоффе);
2) цивільно-правова відповідальність як «охоронне правовідношення», тобто це не лише обов’язок особи зазнати у майбутньому певних втрат, а правовідношення, зміст якого складають взаємні права та обов’язки правопорушника і органу державної влади (Н. С. Малєін);
3) цивільно-правова відповідальність як санкція (захід державного примусу) (О. А. Красавчіков).
Позиція про те, що цивільно-правова відповідальність існує за межами головного правовідношення, є щодо нього додатковим заходом (В. І. Цікало), видається найбільш обґрунтованою.
Ознаки цивільно-правової відповідальності (О. Г. Чернявський, С. М. Кузнєцов):
1) майновий характер;
2) це відповідальність одного учасника цивільно-правових відносин пе-ред іншим, це відповідальність правопорушника перед потерпілим;
3) відповідність обсягу відповідальності обсягові завданої шкоди чи збитків;
4) застосування рівних за обсягом заходів відповідальності до різних учасників майнового обороту за однотипні правопорушення.
Отже, цивільно-правова відповідальність - це застосування уповноваженим державою органом до порушника цивільних прав передбачених договором або актом цивільного законодавства додаткового негативного наслідку майнового або особистого характеру (В. І. Цікало).
Особливості цивільно-правової відповідальності: 1) здебільшого майновий характер; 2) компенсаційний характер (мета - поновлення порушених прав); 3) додатковий характер для порушника (боржник не звільняється від виконання свого обов’язку).
Значення цивільно-правової відповідальності розкривається через її функції: 1) встановлюючи обов’язок правопорушника відновити порушене право управненої особи, зокрема відшкодувати завдані їй збитки, інститут відповідальності виконує компенсаційну роль; 2) загроза застосування заходів відповідальності покликана попереджувати вчинення правопорушень суб’єктами цивільних правовідносин, виховувати їх в дусі поваги до закону, до прав та інтересів інших осіб, неухильного виконання прийнятих на себе обов’язків;
3) як вид юридичної відповідальності цивільно-правова відповідальність є негативною реакцією держави на скоєне правопорушення, яка полягає в його осудженні суспільством і державою і, отже, є карою для правопорушника;
4) застосування заходів відповідальності до особи, що порушує зобов’язання, може негативно відбитися на її матеріальному і фінансовому становищі, призвести до банкрутства юридичної особи тощо.
Цивільно-правова відповідальність буває таких видів:
1) за підставами виникнення: договірна (глава 51 ЦК); недоговірна (глава 82 ЦК).
2) за розподілом прав та обов’язків між суб’єктами зобов’язання з множинністю осіб: часткова (ст. 540 ЦК); солідарна (ст.ст. 542-543 ЦК); субсидіарна (ст. 619 ЦК).
3) за обсягом: повна (ч. 1 ст. 1166 ЦК); обмежена (ч. 2 ст. 924 ЦК); кратна.
Виділяють такі форми цивільно-правової відповідальності: загальна (від-шкодування збитків); спеціальні (сплата неустойки, втрата завдатку, примусове позбавлення права власності тощо).
Підставами цивільно-правової відповідальності є договір або акт цивільного законодавства (так звана юридична підстава цивільно-правової відповідальності), а також невиконання або неналежне виконання цивільного обов’язку - правопорушення (фактична підстава цивільно-правової відповідальності).
Умови настання цивільно-правової відповідальності (ст. 1166 ЦК):
1) наявність шкоди (збитків). Шкода може бути майновою або немайновою (моральною). Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК майновою шкодою або збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було пору-шене (упущена вигода). Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи;
2) протиправність поведінки особи. Протиправною вважається така поведінка особи, яка порушує норми закону чи іншого нормативного акта або виразилась у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов’язання або в заподіянні недоговірної шкоди життю, здоров’ю чи майну іншої особи тощо, незалежно від того, чи знав правопорушник про протиправність своєї поведінки, чи ні. При цьому порушуються не лише норми об’єктивного права, а й суб’єктивне право тієї чи іншої особи. Наприклад, якщо майну власника заподіяно шкоду, то він обмежується у своїх можливостях повною мірою володіти, користуватись або розпоряджатись своїм майном, тобто порушується його суб’єктивне право власності. Протиправна поведінка завжди проявляється у конкретних формах, які безпосередньо пов’язані з характером юридичних обов’язків. Обов’язки полягають у: а) необхідності вчиняти певні дії (активний обов’язок); б) необхідності утримуватись від вчинення певних дій (пасивний обов’язок). Залежно від характеру юридичного обов’язку протиправна поведінка може виступати у формі протиправної дії або протиправної бездіяльності. Як протиправна дія, так і протиправна бездіяльність є порушенням юридичного обов’язку;
3) наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою (збитками). Причинний зв’язок - це зв’язок, що об’єктивно існує між протиправною поведінкою боржника і наслідком, який настав (шкодою). У тих випадках, коли наслідок є проявом випадкового, незакономірного збігу певних обставин, серед яких поведінка боржника не є істотною, причинний зв’язок відсутній. Не вважається таким випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів тощо;
4) наявність вини. Вина - це певне психічне ставлення особи до своєї не-правомірної поведінки та її наслідків. В цивільному праві форма вини, як правило, не впливає на розмір відповідальності. Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Пре-зумпція вини особи полягає у тому, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання (ч. 1 ст. 614 ЦК). Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання (ч. 2 ст. 614 ЦК). Боржник буде вважатися винуватим доти, доки не доведе свою невинуватість.
Для виникнення цивільно-правової відповідальності форма вини (умисел чи необережність) значення не має, однак у випадках, встановлених законом, може впливати на розмір відшкодування. (Наприклад, ст. 1193 ЦК - урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди (груба необережність); ст. 616 ЦК - суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов’язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення). Згідно з ч. 3 ст. 1193 ЦК, вина потерпілого не враховується у разі: а) відшкодуванні додаткових витрат при відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я (зумовлених потребою посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо) (ч. 1 ст. 1195 ЦК); б) відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника (ст. 1200 ЦК); в) відшкодування витрат на поховання (ст. 1201 ЦК); г) якщо потерпілим є малолітня або недієздатна особа.
Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності необхідні або повний склад правопорушення, який складається з названих вище чотирьох елементів, або у випадках, передбачених у законі чи договорі, - неповний, усічений склад - протиправність і вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів (крім випадків відповідальності без вини) цивільна відповідальність не настає.
У випадках, передбачених законом, допускається притягнення особи до цивільно-правової відповідальності незалежно від наявності вини правопо-рушника (наприклад, відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (ч. 5 ст. 1187 ЦК), відповідальність професійного зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі, яку прийнято на зберігання (ст. 950 ЦК) тощо).
Законодавством передбачений особливий порядок з’ясування вини у певних випадках. Наприклад, у разі покладання обов’язку на батьків щодо відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою, відповідно до ст. 1178 ЦК береться до уваги їх вина у несумлінному здійсненні або ухиленні ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності:
- випадок (або казус - те, чого заздалегідь не можна передбачити і від-вернути настання. Він характеризується суб´єктивною невідворотністю. Тому, якщо буде доведено, що шкода заподіяна випадково, то тим самим буде спростовано наявність вини заподіювача шкоди);
- непереборна сила (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК) або форс-мажорні обставини характеризуються об´єктивною невідворотністю. Інколи дії непереборної сили можна передбачити, але відвернути їх з допомогою відомих засобів неможливо. До дії непереборної сили належать як природні явища (землетруси, повені, урагани та ін.), так і явища суспільного характеру (військові дії, забастовки, заколоти, революції тощо). При цьому необхідно мати на увазі, що ці явища повинні відповідати ознакам надзвичайності й непереборності. Відсутність хоча б однієї з цих ознак буде доказом відсутності явища непереборної сили;
- вина кредитора;
- самозахист цивільних прав (ст. 1169 ЦК);
- крайня необхідність (ч. 2 ст. 1171 ЦК).
Рекомендована література
1. Аверьянов А.В. Объем гражданско-правовой ответственности за нарушение отдельных видов обязательств: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / А.В. Аверьянов - СПб., 1997. - 204 с.
2. Белякова А.М. Гражданско-правовая ответственность за причинение вреда. Теория и практика / А.М. Белякова- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. - 149 с.
3. Богданов О.В. Вред - как условие гражданско-правовой ответственности.: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / О.В. Богданов. - Саратов, 2001. - 198 с.
4. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. Очерк теории / С.Н. Братусь - М.: Юрид. лит., 1976. - 215 с.
5. Жуковская О. Л. Юридическая природа и перспектива развития правового регулирования обязательств по возмещению вреда, причиненного источником повышенной опасности.: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / О.Л. Жуковская. - К., 1987. - 229 с.
6. Загорулько А. И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субъектами гражданского права. / А.И. Загорулька. - Харьков: Консум, 1996. - 78 с.
7. Захарова О.Н. Непреодолимая сила и гражданско-правовая ответственность.: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / О.Н. Захарова. - Иркутск, 2005. - 175 с.
8. Иоффе О. С. Обязательства по возмещению вреда / О.С. Иоффе; отв. ред. Л.И. Картужанский. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1951. - 107 с.
9. Клочков А.В. Компенсация морального вреда как мера гражданско-правовой ответственности.: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / А.В. Клочков. - Волгоград, 2004. - 168 с.
10. Коновалов С.А. Основание гражданско-правовой ответственности. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / С.А. Коновалов. - М., 2006. - 246 с.
11. Милохова А.В. Гражданско-правовая ответственность вследствие причинения вреда: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / А.В. Милохова. - М., 2004. - 198 с.
12. Солдатенко О.М. Гражданско-правовое регулирование ответственности за вред, причиненный источником повышенной опасности. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / О.М. Солдатенков. - Саратов, 2002. - 186 с.
13. Хохлов В.А. Гражданско-правовая ответственность за нарушение договора.: дис.... докт. юрид. наук: 12.00.03 / В.А. Хохлов. - Самара, 1998. - 349 с.