• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Цивільне право України. Том 1

Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах

Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах (ст. 233 ЦК). Такого роду правочини називають кабальними.

Правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини (кабальний правочин), має такі ознаки:

1) збіг тяжких обставин у потерпілого. До них належать не тільки тяжке матеріальне становище, але й інші особисті обставини, що спонукають особу вчиняти правочин, який за інших умов не був би вчинений.

Як зазначено у п. 23 постанови Пленуму ВС України від 6 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Тяжкі обставини судді розуміють як не будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а як його крайні форми. Тому кабальність правочину має бути очевидною. Недоведеність особою наявності тяжких обставин є підставою для відмови суду у задоволені позову про визнання правочину недійсним з цієї підстави.

Розглядаючи справу, суд повинен враховувати соціальний статус особи; психічний стан осіб та їх близьких напередодні й на момент вчинення правочину; майнове становище особи, яка вчиняє правочин під впливом тяжкої обставини (наприклад, наявність іншого житла або іншого місця помешкання в разі відчуження житла); обстановку його вчинення тощо. При цьому необов’язково, щоб в особи, яка вчиняє кабальний правочин, мають бути відсутні засоби до існування.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах;

2) явно виражені вкрай невигідні для потерпілого умови вчинення правочину.

Наприклад, земельна ділянка віддається безоплатно або за ціною, в декілька разів нижчою за її дійсну вартість; надзвичайно низька винагорода за виконану роботу або надану послугу. Співмірність виконаних робіт, наданих послуг, переданого за правочином майна є оціночними поняттями, які суд буде встановлювати в кожному конкретному випадку;

3) добровільність вчинення особою правочину під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах. Для визнання такого правочину недійсним, особа має його вчиняти добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. На відміну від правочину, вчиненого під впливом помилки, обману, вчиняючи правочин під впливом тяжкої обставини, потерпіла особа усвідомлює зміст своїх дій і те, що вчиняє його на вкрай невигідних умовах, проте вимушена це зробити через тяжкі обставини. Тобто в таких випадках обман або помилка відсутні;

4) причинний зв’язок між збігом у потерпілого тяжких обставин та вчинення ним правочину на явно невигідних для нього умовах. Цей зв’язок буде встановлювати суд;

5) поінформованість недобросовісної сторони про тяжкі обставини потерпілого і використання їх для своєї вигоди. Немає значення, чи попала потерпіла особа в таке становище внаслідок обставин, які залежать від іншої сторони, або це відбулося незалежно від нього. Не має також значення чи діє особа, укладаючи правочин, активно, чи лише приймає пропозицію свого контрагента, який самостійно сформулював умови кабального договору. Юридичне значення має лише факт усвідомлення сторони про те, що правочин вчиняється іншою стороною вимушено, під впливом тяжких обставин.

Умовою визнання недійсним кабального правочину є те, що недобросовісна сторона повинна скористатися тяжкою обставиною потерпілого. Як зазначено у п. 23 постанови Пленуму ВС України від 6 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.

При цьому не зрозуміло, чим саме повинна скористатися недобросовісна сторона: 1) збігом тяжких обставин, 2) вкрай невигідними умовами правочину, чи першим та другим. Адже від відповіді на це питання залежить предмет доказування у справі про визнання правочину недійсним.

Сам лише факт вчинення кабального правочину (без його виконання) свідчить про те, що недобросовісна сторона ним скористалася.

Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, відноситься до оспорюваних і за позовом зацікавленої сторони може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.