• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Цивільне право України. Том 1

4.5. Припинення юридичної особи

Припинення юридичної особи - це припинення існування юридичної особи як суб’єкта цивільних правовідносин. А це означає, що з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення юридична особа припиняє свою правоздатність і автоматично в неї припиняється дієздатність. Є два способи припинення юридичної особи: ліквідація та реорганізація. Але з прийняттям ЦК передбачено припинення юридичної особи у результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам - правонаступникам. Проте термін реорганізація продовжує використовуватися в ряді інших законодавчих актах, зокрема в ГК.

Виходячи з ст. 104 ЦК, можна виділити два способи припинення юридичної особи, залежно від того, чи буде правонаступництво, чи ні:

1) шляхом передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам - правонаступникам;

2) шляхом ліквідації.

Передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам - правонаступникам відбувається шляхом:

1) злиття - це спосіб припинення кількох юридичних осіб, коли їх майно, права та обов’язки переходять до новоствореної юридичної особи - правонаступника.

2) приєднання - це спосіб припинення однієї чи кількох юридичних осіб майно, права та обов’язки яких переходять до іншої юридичної особи- правонаступника;

3) поділу - це спосіб припинення однієї юридичної особи майно, права та обов’язки якої переходять до кількох юридичних осіб-правонаступників відповідно до розпорядчого балансу;

4) перетворення - це спосіб припинення однієї юридичної особи, коли її майно, права та обов’язки переходять до новоствореної юридичної осо- би-правонаступника.

Припинення юридичної особи шляхом передання майна, прав та обов’язків правонаступникам тягне за собою передачу всіх майнових прав за винятком особистих немайнових, які з моменту припинення юридичної особи припиняються або ж іншими словами перестають існувати і до правонаступників не переходять. Щодо майнових прав, то правонаступництво стосується всього майна, прав та обов’язків юридичної особи, в тому числі тих, які на момент припинення юридичної особи не були відомі. Саме щодо передання прав та обов’язків, то правонаступництво відбувається лише щодо цивільних прав та обов’язків. Інші права та обов’язки, що виникають в результаті земельних, трудових адміністративних та інших правовідносин до правонаступників не переходять.

Відповідно до законодавства злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи може здійснюватися:

1) за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами;

2) за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

У ст. 107 ЦК передбачено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення. А саме кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов’язання, або забезпечення виконання зобов’язання, крім випадків передбачених законом . Після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов’язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.

Після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов’язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом

Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

Порушення вищезазначених вимог є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно.

Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов’язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов’язаннями, відповідають за зобов’язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов’язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами.

Зміни до установчих документів юридичної особи, що не припиняється в результаті приєднання, підлягають державній реєстрації після державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання. Приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання, та державної реєстрації відповідних змін до установчих документів.

Злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Поділ вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутворених юридичних осіб та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу.

Перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення.

Спірним є питання чи перетворення необхідно розглядати як спосіб припинення юридичної особи, чи як зміну її організаційно-правової форми, яка не призводить до припинення юридичної особи. Виходячи з ст.108 ЦК пере-творення юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов’язки попередньої юридичної особи. Тому абстрактно попередня юридична особа продовжує існувати як така та продовжує свою діяльність, але змінюється організаційно-правова форма, а за новоствореною юридичною особою залишається ідентифікаційний код попередньої та може також залишатися і назва.

Відповідно до ЗУ від 15 травня 2003 р. № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Способом створення нової юридичної особи без припинення попередньої є виділ. Тобто законодавець виділяє його в окрему статтю ЦК та не відносить до припинення юридичної особи в результаті передання свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам - правонаступникам. Саме у ст. 109 ЦК підкреслено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, 106 прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Виходячи з цього, виділ не можна розглядати як спосіб припинення юридичної особи, оскільки юридична особа, з якої виділяється частина майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб за розподільчим балансом, не перестає існувати як така, а за рахунок наявного майна створюється нова юридична особа. Виділ за своєю природою в певній мірі схожий на припинення юридичної особи, оскільки відбувається передання частин прав та обов’язків від однієї юридичної особи до іншої - правонаступника. Тому до виділу застосовуються за аналогією більшість положень про припинення юридичної особи.

Однією з форм припинення діяльності юридичної особи є ліквідація. На відміну від попереднього способу припинення при ліквідації немає правонаступництва.

Цивільний кодекс передбачає ліквідацію юридичної особи: по-перше, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (добро-вільна ліквідація); по-друге, за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом (примусова ліквідація).

Щодо першої підстави ліквідації юридичної особи, то вона відбувається добровільно в будь-який час і на підставі певних мотивів, зокрема у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках. Наявність таких обставин самі по собі не тягнуть такого правового наслідку як ліквідація юридичної особи. Вони лише є передумовою або приводом для розгляду питання про ліквідацію уповноваженим органом юридичної особи.

Вимога про ліквідацію юридичної особи може бути пред’явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, відповідним органом державної влади у випадках, встановлених законом.

Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи керівника такої юридичної особи, її виконавчий орган чи позивача може бути призначено ліквідатором або включено до складу комісії з припинення юридичної особи.

Примусова ліквідація здійснюється за рішенням суду з підстав передбачених законом. Саме у ст. 38 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 р. передбачено порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов’язане з банкрутством юридичної особи.

Суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання судом недійсною державну реєстрацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

- визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності;

- неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом;

- нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль;

- неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.

Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, внести до Єдиного державного реєстру запис щодо цього судового рішення та в той же день повідомити органи статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та юридичну особу, щодо якої було прийнято судове рішення, про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.

Суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв’язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи. Державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) не пізніше наступного робочого дня з дати надходження відповідного рішення.

У разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв’язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису, в якому керівник органу управління або засновник (учасник) юридичної особи вказаний як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи зобов’язаний надіслати такому керівнику органу управління або засновнику (учаснику) юридичної особи, а також суду, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи у зв’язку з її ліквідацією, відповідне повідомлення.

Документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи подаються головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи, яку призначив суд, або головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії), якого вказав в Єдиному державному реєстрі державний реєстратор.

Судове рішення щодо припинення юридичної особи може бути оскаржено в порядку відповідно до закону.

Однією з підстав ліквідації юридичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності є банкрутство. Цивільний кодекс не регулює питання припинення юридичної особи в разі банкрутства. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється Законом України від. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону від 22.12.2011 р.). Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Порядок ліквідації юридичної особи визначається ст. 111 ЦК, а саме з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов’язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості.

Так відповідно до ст. 112 ЦК передбачено, що у разі ліквідації плато-спроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: по-перше, задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; по-друге, задовольняються вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; по-третє, задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів); по-четверте, задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред’явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загально-обов’язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

Юридична особа вважається ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.