• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Цивільне право України. Том 1

3.5. Опіка та піклування у цивільних відносинах

Метою інституту опіки та піклування є забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки.

Правове регулювання відносин опіки та піклування здійснюється нормами ЦК, СК, Законів України «Про охорону дитинства», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Правил опіки та піклування та інших нормативно-правових актів.

Встановлення опіки застосовується відносно двох категорій фізичних осіб:

1) малолітніх, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування (ст. 58 ЦК, ч. 2 ст. 243 СК);

2) фізичних, визнаних недієздатними (ст. 41, 58 ЦК).

Довгий період часу ЦК використовував єдиний термін «особи, які позбавлені батьківського піклування». Однак, положеннями ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо визначення органів опіки та піклування і уточнення категорії осіб, над якими встановлюється опіка та піклування» законодавець розмежував дві категорії малолітніх осіб, над якими встановлюється опіка: ті, які є сиротами та ті, які позбавлені батьківського піклування. Такий крок очевидно зумовлений положеннями СК та інших нормативних актів, які розмежовують дві категорії дітей: дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування (ч. 1 ст. 243 СК, ст. 1 ЗУ «Про охорону дитинства», ст. 1 ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»). Дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки. Дітьми, позбавленими батьківського піклування, є діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.

Піклування встановлюється також щодо двох категорій фізичних осіб:

1) фізичних, цивільна дієздатність яких обмежена (ст. 37, 59 ЦК).

2) неповнолітніх, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування (ст. 59 ЦК, ч. 2 ст. 243 СК).

У ст. ст. 60, 61 ЦК законодавець розмежовує компетенцію органів, уповноважених державою на встановлення опіки та піклування. В імперативному порядку судом встановлюється опіка над недієздатною та піклування над обмежено дієздатною фізичною особою. Визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною та встановлення опіки чи піклування здійснюється за правилами окремого провадження відповідно до положень гл. 34 ЦПК. Обидві категорії цих справ розглядаються за обов’язкової участі органів опіки та піклування.

Опіка над малолітньою та піклування над неповнолітньою особами, які позбавлені батьківського піклування, може встановлюватися як судом, якщо у його провадженні є справа, в процесі розгляду якої стало відомо про наявність дитини, яка залишилася без батьківського піклування, так і органами опіки та піклування у всіх інших випадках.

Для безпосереднього здійснення опіки чи піклування особі призначається опікун або піклувальник. Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, коли встановлення опіки або піклування віднесено до компетенції суду. Суд призначає опікуна або піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка по-збавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування (ст. 64 ЦК). Перелік осіб, які не можуть бути опікунами або піклувальниками, розширено нормами СК (ч.3 ст. 244, ст. 212).

До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування або спеціальний заклад (навчальний заклад, заклад охорони здоров’я, заклад соціального захисту населення), в якому знаходиться фізична особа.

Із змісту завдань опіки та піклування випливають права та обов’язки опікунів та піклувальників, які встановлені ст. 67, 69 ЦК, ст. 249 СК, а також окремими положеннями інших нормативних актів. Одним із основних прав опікуна є вчинення правочинів від імені та в інтересах підопічного, а піклувальника - надання згоди на вчинення підопічним правочинів, передбачених ч. 3 ст. 37 ЦК. Слід звернути увагу на законодавчі обмеження щодо можливості та порядку вчинення опікуном низки правочинів від імені підопічного або ж надання згоди піклувальником на вчинення таких правочинів.

Правочини, які не може вчиняти опікун:

1) опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички.

2) опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов’язуватися від його імені порукою.

Піклувальник не може давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування на підставі договору позички.

Опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування:

1) відмовитися від майнових прав підопічного;

2) видавати письмові зобов’язання від імені підопічного;

3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

4) укладати договори щодо іншого цінного майна.

Піклувальник має право дати згоду на вчинення зазначених вище право- чинів лише з дозволу органу опіки та піклування.

Опіка припиняється у разі:

1) передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам);

2) досягнення підопічним чотирнадцяти років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов’язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього;

3) поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною.

Піклування припиняється у разі:

1) досягнення фізичною особою повноліття;

2) реєстрації шлюбу неповнолітньої особи;

3) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

4) поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена.

Крім встановлення опіки над фізичною особою нормами ЦК окремо передбачено можливість встановлення опіки над майном фізичної особи.

Опіка встановлюється над майном:

1) фізичної особи, щодо якої встановлено опіку чи піклування, якщо це майно перебуває не в місці проживання підопічного (ст. 74 ЦК, п. 2.10 Правил опіки та піклування);

2) фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, чи фізичної особи, місце перебування якої невідоме (ст. 44 ЦК).

В першому випадку опіка над майном і призначення опікуна здійснюються органом опіки та піклування або судом, у другому - нотаріусом.

Однак, не зважаючи на розмежування понять встановлення опіки над майном та над фізичною особою, функції опікуна над особою так чи інакше зводяться до опіки над її майном (І.В. Спасибо-Фатєєва).

Від інституту опіки та піклування слід відрізняти інститут помічника фізичної особи. Це новий правовий інститут у системі цивільного права. Він спрямований на законодавче встановлення можливості дієздатної фізичної особи, яка за станом здоров’я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов’язки, мати помічника.

Помічником може бути дієздатна фізична особа. Повноваження помічника визначені ч. 2 - 4 ст. 78 ЦК. Помічник є законним представником особи лише в органах державної влади, органах влади АРК, органах місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення. Представляти фізичну особу в суді помічник може лише на підставі окремої довіреності. За загальним правилом послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено за домовленістю сторін.

Повноваження помічника припиняються у разі відкликання його особою, яка потребувала допомоги.