Цивільне право України. Том 1

3.3. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою: підстави та правові наслідки

Інститут визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою спрямований на усунення невизначеності у цивільних та інших правовідносинах за участю цієї особи у випадках її тривалої відсутності у місці її постійного проживання та відсутності відомостей про місце її перебування.

Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі не-можливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

Правові наслідки визнання фізичної безвісно відсутньою:

1) встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме;

2) право другого з подружжя розірвати шлюб в односторонньому порядку в органах РАЦС;

3) припинення правовідносин з участю цієї особи:

- представництва за довіреностями, виданими особою, яка визнана безвісно відсутньою, а також на її ім’я (ст. 248 ЦК);

- зобов’язання із договору доручення, якщо однією із сторін є особа, яка визнана безвісно відсутньою (ст. 1008 ЦК).

Якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з’явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи, скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Фізична особа може бути оголошена судом померлою з наступних підстав:

- якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;

- якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців;

- за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не ра-ніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена по-мерлою від дня її вірогідної смерті.

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою:

1) відкриття спадщини; проте, спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п’яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщини;

2) припинення шлюбу;

3) припинення правовідносин з участю цієї особи:

- представництва за довіреностями, виданими особою, яка оголошена по-мерлою, а також на її ім’я (ст. 248 ЦК);

- зобов’язання із договору доручення, якщо однією із сторін є особа, яка оголошена померлою (ст. 1008 ЦК).

Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з’явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Цивільно-правові засоби індивідуалізації фізичної особи. Відокремлення кожної людини як суб’єкта права (учасника правовідносин) відбувається за допомогою правових засобів індивідуалізації. Всі правові засоби індивідуалізації пропонується поділяти на приватно-правові та публічно-правові. При цьому приватно-правові засоби індивідуалізації фізичних осіб випливають із самої природи людини, а публічно-правові засоби індивідуалізації встановлюються державою і служать для відокремлення фізичної особи саме як учасника публічних правовідносин (наприклад, громадянство, ідентифікаційний код, місце реєстрації тощо). З огляду на те, що сучасне цивільне право розвивається як право приватне, до цивільно-правових (приватно-правових) засобів індивідуалізації фізичних осіб належать ті, що встановлені цивільним законодавством у ст.ст. 28, 29 ЦК, а саме ім’я та місце проживання фізичної особи.