Цивільне право України. Том 1
3.2. Цивільна дієздатність фізичної особи
Цивільна дієздатність фізичної особи - це здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Категорії «цивільна дієздатність» належить важлива роль у перетворенні цивільної правоздатності фізичної особи як абстрактної можливості правоволодіння в наявні, конкретні суб’єктивні цивільні права та обов’язки, носієм яких виступає певна персоніфікована фізична особа.
Ознаки цивільної дієздатності фізичної особи:
1) здатність усвідомлювати значення своїх дій;
2) спроможність керувати ними.
Елементи цивільної дієздатності фізичної особи:
1) здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав;
2) самостійно здійснювати набуті для себе права;
3) здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки;
4) самостійно виконувати створені цивільні обов’язки;
5) нести відповідальність за невиконання цивільних обов’язків. Критеріями поділу цивільної дієздатності на види є: вік та стан психічного здоров’я фізичної особи.
За віком цивільна дієздатність поділяється на:
- часткову цивільну дієздатність малолітньої особи віком до 14 років (ст. 31 ЦК);
- неповну цивільну дієздатність неповнолітньої особи віком від 14 до 18 років (ст. 32 ЦК);
- повну цивільну дієздатність повнолітньої особи з досягненням 18-річного віку або з моменту набуття (ст. 34 ЦК) чи моменту надання (ст. 35 ЦК) фізичній особі повної цивільної дієздатності до досягнення 18-річного віку.
За станом психічного здоров’я цивільна дієздатність поділяється на:
- обмежену цивільну дієздатність фізичної особи (ст. 36 ЦК);
- визнання фізичної особи недієздатною (ст. 39 ЦК).
Обсяг відповідного виду дієздатності фізичної особи складають ті види правочинів, які особа має можливість самостійно вчиняти, а також можливість та межі цивільної відповідальності.
Обсяг часткової дієздатності малолітньої особи відповідно до ст. 31 ЦК становлять:
- можливість самостійно вчиняти дрібні побутові правочини;
- можливість самостійно здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
Із змісту ст. 31 ЦК можна виділити такі ознаки дрібного побутового правочину:
1) спрямованість правочину на задоволення побутових потреб малолітньої особи;
2) відповідність правочину фізичному, духовному чи соціальному розвитку малолітньої особи;
3) невисока вартість предмета правочину.
Правочин вважатиметься дрібним побутовим, якщо він відповідатиме сукупності усіх трьох ознак.
Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду, тобто така особа не є деліктоздатною.
Обсяг неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи визначається ст. 32 ЦК Так, неповнолітня особа має право вчиняти такі ж правочини, як і малолітня особа. Крім того, вона має право:
- самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Однак, за наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права;
- здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом (як особисті немайнові, так і майнові);
- бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи (наприклад, ст. 4 ЗУ «Про молодіжні та дитячі громадські організації» передбачає право фізичних осіб, які досягли 15-річного віку бути засновниками молодіжних та дитячих громадських організацій);
- самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на ра-
хунку). Проте, якщо грошові кошти на ім’я неповнолітньої особи внесені у фінансову установу повністю або частково іншими особами, то неповнолітня особа може розпоряджатися ними лише за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.
Усі інші правочини неповнолітня особа вчиняє за згодою батьків (усинов-лювачів) або піклувальників. За загальним правилом така згода може бути надана в усній формі, крім згоди для вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна. Для цих правочинів законом вимагається письмова і нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.
З досягненням повноліття (18 років) фізична особа набуває повної цивільної дієздатності. Підставою для автоматичного набуття фізичною особою повної цивільної дієздатності є також реєстрація шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття. Набута таким чином цивільна дієздатність зберігається у разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття та визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов’язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи. Право особи на шлюб та його реалізація регулюється нормами Сімейного кодексу.
Від набуття фізичною особою, яка не досягла повноліття, цивільної дієздатності у повному обсязі, слід відрізняти випадки емансипації (від латинського - звільнення) - надання особі повної цивільної дієздатності. На відміну від набуття, надання повної цивільної дієздатності залежить від рішення органів публічної влади для виникнення у фізичної особи повної цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 35 ЦК повна цивільна дієздатність може бути надана, якщо: 1) фізична особа досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором; 2) неповнолітня особа записана матір’ю або батьком дитини; 3) фізична особа досягла шістнадцяти років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. У перших двох випадках повна цивільна дієздатність надається фізичній особі на підставі рішення органу опіки та піклування (за наявності письмової згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальників) або рішення суду (у разі від-сутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальників). В останньому ви-падку підставою надання повної цивільної дієздатності фізичній особі є факт її державної реєстрації як підприємця (за наявності письмової згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників або органу опіки та піклування).
У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.
Обмеження дієздатності фізичної особи - це звуження її обсягу на підставі рішення суду у випадках, передбачених Цивільним кодексом.
У ст. 36 ЦК законодавець передбачає дві групи підстав обмеження дієздатності фізичної особи:
1) ті, які не залежать від волі особи - психічний розлад, що істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; 2) ті, які залежать від волі особи - зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, за умови, що тим самим особа ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи:
1) над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування (ст. 37 ЦК);
2) припинення правовідносин з участю цієї особи:
- представництва за довіреностями, виданими особою, цивільна дієздатність якої обмежена, а також на її ім’я (п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 248 ЦК);
- договору доручення, якщо однією із сторін є особа цивільна дієздатність якої обмежена (ст. 1008 ЦК).
У ст. 37 ЦК законодавець визначає обсяг дієздатності фізичної особи, обмеженої в цивільній дієздатності:
- можливість самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини;
- можливість вчинення за згодою піклувальника правочинів щодо розпорядження майном та інших правочинів, що виходять за межі дрібних побутових;
- можливість самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними за наявності письмового дозволу піклувальника. В іншому випадку одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником.
Відповідно до ст. 38 ЦК суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена у разі:
- видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;
- припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо.
Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.
Підставою для визнання фізичної особи недієздатною за ст. 39 ЦК є хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду про це. Проте, якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.
Порядок визнання фізичної особи обмежено дієздатною та недієздатною встановлюється ЦПК.
Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною:
1) встановлення опіки над недієздатною фізичною особою;
2) припинення правовідносин з участю цієї особи:
- представництва за довіреностями, виданими особою, яка визнана недієздатною, а також на її ім’я (ст. 248 ЦК);
- зобов’язання із договору доручення, якщо однією із сторін є особа, яка визнана недієздатною (ст. 1008 ЦК);
- зобов’язання щодо страхування цивільної відповідальності фізичної особи, яка визнана судом недієздатною (ст. 996 ЦК).
Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Всі правочини від її імені вчиняє опікун.
Відповідно до ст. 42 ЦК за заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.