Цивільне право України. Том 1
1.6. Цивільне право України як наука та навчальна дисципліна
Цивільне право як наука (цивільно-правова доктрина, або ж цивілістика) є галуззю теоретичних і практичних юридичних знань, на основі яких відбувається вивчення і розвиток цивільного права як галузі права і галузі законодавства, вдосконалення практики його застосування, а також забезпечуються юридична освіта й поширення цивільно-правової інформації. Предметом цивілістичної науки є вітчизняні та зарубіжні інститути й норми цивільного права та практика їх застосування, а також історія розвитку цивільного права. На відміну від цивільного права як галузі права, цивілістика є сукупністю не норм, а знань. Вона і представлена ідеями, поглядами, концепціями правознавців про цивільно-правові явища. На противагу самим цивільно-правовим нормам, висновки науки цивільного права не є юридично обов’язковими, натомість їхня значущість ґрунтується на переконливості і аргументованості. При цьому низка важливих розділів цивілістики (наприклад, вчення про цивільне правовідношення чи цивільну відповідальність) не збігається зі структурою чинного цивільного законодавства.
Видатними представниками української цивілістичної науки, чий доробок охоплює період від початку XIX і до початку ХХ ст., були Є.В. Васьковський, Ю.С. Гамбаров, Д.Д. Грімм, В.М. Гордон, С.С. Дністрянський, М. Зобків, Б.О. Кістяковський, В.Г. Кукольник, О.В. Куніцин, О.М. Огоновський, С.В. Пахман, Й.О. Покровський, П.П. Цитович та ін.
У радянський період вітчизняну цивілістику розвивали в своїх працях Д.В. Боброва, В.І. Бошко, С.Й. Вільнянський, М.Й. Бару, М.В. Гордон, В.К. Дроніков, С.Н. Ландкоф, Г.К. Матвєєв, В.П. Маслов, О.А. Підопригора, A. М. Савицька, О.А. Пушкін, Ю.Г. Матвєєв та ін.
Нині особливо прикметним є науковий доробок Київської (І.А. Безклу- бий, Т.В. Боднар, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, О.В. Кохановська, Н.С. Кузнєцова, І.М. Кучеренко, Р.А. Майданик, С.І. Шимон, Я.М. Шевченко, С.Я. Фурса та ін.), Львівської (В.М. Коссак, В.М. Кравчук, В.В. Луць, З.В. Ромовська, О.С. Яворська), Одеської (Є.О. Харитонов, І.С. Канзафарова, Л.Д. Донська та ін.), Харківської (С.М. Бервено, В.І. Борисова, І.В. Жилінкова, І.В. Спасибо-Фатєєва, В.Л. Яроцький та ін.) шкіл цивілістики. Слід відзначити також вагомі здобутки таких представників цивілістичної науки України, як В.Я. Карабань, B.Г. Ротань, Р.О. Стефанчук, М.О. Стефанчук, В.Д. Примак та ін.
На відміну від цивілістичної науки, предметом цивільного права як навчальної дисципліни (курсу цивільного права) є насамперед цивільно-правова наука, а також норми цивільного права (як у сучасному, так і в попередньому та зарубіжних правопорядках) та правозастосовна практика у сфері цивільного права (Є.О. Суханов).
З огляду на розбіжності між суттю і предметом цивільного права як галузі права та як навчальної дисципліни, система навчального курсу цивільного права не дублює механічно існуючу систему цивільного законодавства, хоча й базується на ній. Традиційно курс цивільного права включає: 1) загальні положення, особисті немайнові права, право власності та право інтелектуальної власності як інститути, які охоплюють статику відносин, які регулюються цивільним правом; 2) зобов’язальне право, яке охоплює динаміку цивільно-правових відносин, які опосередковуються договірними і недоговірними зобов’язаннями, а також спадкове право.
Цілями вивчення курсу цивільного права є глибоке і системне оволодіння цивільно-правовими знаннями і вміннями, що дозволяє не лише правильно розуміти зміст актів законодавства та матеріалів правозастосовної практики, а й творчо використовувати цивілістичні знання, самостійно виокремлювати проблемні моменти юридичного регулювання, осмислювати їх і пропонувати способи розв’язання цивільно-правових проблем, узгоджені з системою принципів цивільного права, розвивати й поглиблювати розуміння цих принципів на конкретному матеріалі практичних справ.