Цивільне право України. Том 1
1.5. Цивільне право України та приватноправові системи сучасності
Кожна держава має власне національне цивільне право. Поряд із цим існують групи юридичних систем (сімей), об’єднаних спільними рисами (С.С.Алєксєєв). Правові сім’ї, своєю чергою, об’єднуються в правові традиції (Є.О. Харитонов). Цивільне право України належить до східноєвропейської традиції приватного права.
Вивчення особливостей джерел цивільного права України, їх структурної побудови та змісту вимагає того, щоб визначити місце цивільного права України серед основних юридичних систем сучасності.
На особливості національного цивільного права в Європі впливає його належність до західної чи до східної традицій права, які зазнали тією чи іншою мірою впливу двох чинників: римського приватного права і християнської правової культури.
До сучасних юридичних систем західної традиції права належать:
- європейське континентальне (романо-германське) право, в якому виокремлюються романська (Франція, Італія, Іспанія, Бельгія, більшість країн Південної Америки та ін.) і германська (ФРН, Швейцарія, Австрія, Бразилія, Перу та ін.) правові сім’ї. Основним джерелом цивільного права тут виступає закон, цивільне право є кодифікованим і таким, що сформоване під суттєвим впливом римського приватного права. Рома- но-германській правовій сім’ї історично також властивий так званий дуалізм приватного права, який проявляється в самостійному існуванні Цивільного і Торгового (Комерційного) кодексів;
- англо-американське («загальне», або ж прецедентне) право (Великобританія, США (крім штату Луїзіана), Канада (крім провінції Квебек), Нова Зеландія, частково Індія. Основним джерелом права в цій правовій сім’ї є судовий прецедент. Цивільне право тут зазвичай не кодифіковане, історичний вплив римського приватного права є обмеженим.
Європейське континентальне і англо-американське право об’єднує розвиток під впливом західної християнської культури, а також приналежність до західної традиції права, якій притаманний самостійний розвиток та функціонування юридичних інститутів (судочинства, законотворчості тощо) і вагоме суспільне значення юридичної професії.
У приватному праві постсоціалістичних країн Європи викоремлюються центральноєвропейська (Угорщина, Словаччина, Словенія, Польща, Чехія, Хорватія) та східноєвропейська (Болгарія, Румунія, Сербія, Білорусь, Російська Федерація, Україна) правові системи (сім’ї) (Є.О. Харитонов).
Східноєвропейська сім’я приватного права характеризується значним впливом східної (візантійської) правової традиції, проявами чого є, зокрема, використання основних форм та інститутів права, притаманних західноєвропейській традиції права і романо-германській правовій сім’ї, зовнішній характер рецепції римського приватного права; відносно незначна віддиференційованість права як соціального інституту, його злиття з іншими засобами соціальної регуляції (політика, мораль, економіка тощо); значна питома вага неофіційних інститутів у приватноправовому регулюванні; збереження значного впливу публічно-правового регулювання на цивільне законодавство. В сучасному цивільному законодавстві України також відбувається часткове запозичення окремих норм та інститутів англо-американського права (довірча власність, комерційна концесія). Загалом слід зауважити, що система цивільного права України має перехідний, трансформаційний характер, і перебуває у процесі змін, зумовлених як економічними, так і політичними чинниками.