Міжнародна економіка
12.2. Освіта в інформаційному суспільстві
Прискорення соціально-економічних процесів у суспільстві пред´являє нові вимоги до освіти, вимагає від фахівців систематичного оновлення її змісту, методик, технологій, програм та проектів. Постійно зростає значення вищої освіти як ключового компонента освітньої системи, який визначає національний потенціал конкурентної спроможності, ступінь привабливості для іноземних інвестицій в національну економіку. Це потребує вивчення та систематичного оновлення всіх аспектів освіти, що відображають зміни в системі економіки, науки, техніки, технологій та культури, безперервність освіти протягом життя, багатоманітність типів та видів освітніх установ та варіативність освітніх програм.
Стратегічним завданням реформування вищої освіти в Україні проголошена трансформація кількісних показників в якісні. Цей трансформаційний процес має базуватися на розумінні того факту, що отриманні у вищій школі знання починають втрачати свою актуальність ще під час навчання. Крім того, вперше за час існування людства студенти, як правило, знають про сучасні технології більше, ніж викладачі.
Світ вступив у період, коли зміна поколінь ідей, технологій та знань відбувається швидше, ніж зміна поколінь людей. Освіта завжди була та залишається галуззю діяльності людини, де обсяг знань безупинно зростає, а технології передачі інформації не завжди встигають змінюватись під вимоги часу.
Ми живемо у світі, де нестабільність, невизначеність і двозначність стали синонімами сучасності. Інформаційна та технологічна революції вимагають бути ефективними в нових умовах надшвидкостей, доступності інформації, роботизації, проникнення ІТ в усі сфери людського життя. Зазначені зміни ставлять великі виклики перед освітою, адже будь-які трансформаційні процеси починаються саме з неї: з нових знань, підходів, здатності дивитися на завдання і ситуацію по-новому, діяти нестандартно, комунікувати ефективно. Саме тому в сучасній освітній моделі — ставка на індивідуалізацію навчання та застосування в освітньому процесі ІТ-інновацій, які роблять освіту доступнішою, а процес навчання - ефективнішим і цікавішим.
Відтак інноваційні підходи покликані подолати проблему інформаційного вибуху, яким характеризується сучасне суспільство.
Інформаційно-комунікаційні технології в освіті значно змінившись, збагатились такими формами та методами, що засновані на дистанційних (відкритих) формах освіти. Основною метою відкритої освіти є підготовка індивіда до повноцінної та ефективної участі у суспільному житті та професійній діяльності в умовах інформаційного суспільства.
Забезпечення якості освітніх послуг відтепер напряму пов´язане з зміною філософії навчання й викладання та переходом до використання найсучасніших навчальних технологій, спрямованих на підвищення творчої активності студентів, до набуття самостійних знань і дослідницької роботи.
Вимоги, які ставить інформаційне суспільство до майбутніх і нині працюючих фахівців, обумовлюють необхідність модернізації системи підготовки кадрів, формування освітніх програм спеціалістів всіх рівнів на умовах поєднання практично-орієнтованого навчання з навчанням, побудованим на наукових дослідженнях.
Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом передбачає створення національних механізмів з метою покращення прозорості та визнання кваліфікацій та компетенцій, сприяння мобільності, забезпечення безперервного навчання та працевлаштування, використовуючи, по можливості, досвід ЄС. Головною метою є ефективне використання європейських інструментів для презентації знань, досвіду та кваліфікації молодої людини для підвищення її соціальної та професійної мобільності. Стратегічною рамкою для Європейської співпраці в освіті та навчанні є документ “Освіта та навчання 2020”.
Серед інформаційних установ різних типів особливе місце у формуванні нової інформаційної парадигми підготовки фахівців займають університетські центри: інститути, факультети, кафедри, інформаційно-аналітичні центри, лабораторії, бібліотеки тощо. Їх діяльність спрямована на формування практичних, управлінських, інформаційних, комунікативних, проектно-творчих, дослідницько- прогностичних компетенцій.
Модернізація системи підготовки кадрів знайшла своє відображення в державній політиці, зокрема в Законі України “Про вищу освіту” (2014р.) та Законі України “Про освіту” (2017 р.), Указі Президента “Про національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2012 року”, де особливо наголошується на необхідності формування у майбутніх фахівців випереджуючих компетенцій в нових умовах глобального світу комунікацій та інформації.
Випереджуюча освіта — це освіта, що формує у студента не просто певний обсяг знань, що відображають найсучасніші здобутки науки і техніки, які супроводжуються вміннями та навичками, вона спонукає до активного оволодіння наявними знаннями з метою їх постійного приросту, діяльної реалізації. Випереджуюча освіта сприяє інноваційному прогнозуванню, способу мислення та дії. Необхідність саме такої освітньої парадигми випливає з усієї суспільної практики, з умов життєдіяльності сучасного соціуму, функціонування економіки, і особливо виробництва, яке в даний час стало вже дійсним полігоном реалізації інтелекту суспільства.
При розробці випереджуючих освітніх стандартів враховуються потреби інформаційного суспільства, долається комплекс вузької, суто спеціалізованої, практично — орієнтованої освіти, який постійно відтворюється в силу прагматичних, однобоко інтерпретованих поточних вимог нової економіки, такого способу виробництва, де працівник, діючи в системі “виробництво — прибуток — виробництво»”, об´єктивно розглядається як виробнича цінність з позицій його конкретної праці, хоча в узагальненому процесі виробництва йому необхідне широке “меню” компетенцій. Це потребує запровадження нових спеціальностей, які й передбачені у “Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти” (2015р.) в Україні. Сьогодні можна вже говорити про виникнення нової освітньої культури (“навчання у змінах, зміни через навчання” та “навчання впродовж життя”), що сприяє самореформуванню кваліфікованої людини як головного чинника конкурентоспроможності країни.
Ще однією методологічною основою започаткування випереджуючої освіти є формування у студента глибокого розуміння сутності і значущості міжособистісних, міжгрупових відносин у процесі виробництва та взагалі праці. Поряд з такими принциповими особливостями працівників, як широкий профіль, динамізм, творчість і здатність програмно-цільової оцінки виробничого процесу, все більш чітко вимальовується ще одна, яку можна визначити як зростаючу соціальну відповідальність за можливі наслідки помилок і прорахунків у використанні сучасних технічних засобів та їх потенційні руйнівні можливості.
Досягнення високого рівня професійної мобільності визначається широтою програм підготовки фахівця, в основу якого покладено фундаментальні знання природничого, соціально- гуманітарного та загального професійного профілю. Випереджуючий освітній стандарт передбачає вектор орієнтації саме на пріоритетність цих циклів знань, що дає студенту можливість випереджати існуючу в кожен момент часу затребуваність знань шляхом власної пізнавальної активності, вміння користуватися вже наявним освітнім потенціалом.
Нове виробництво, яке формується, вимагає подібного розвитку всього контингенту працюючих, а не тільки окремих його верств. І це освітньо-виробниче коло, хоча і підпорядковує найчастіше людину самому ходу виробництва, вихолощуючи його сутність як творця і користувача плодами виробництва, задає простір для все більшого нарощування продуктивних сил людства, вивільнення його від пут матеріальної потреби, збагачення людини знаннями, розвитку його творчої активності.
Випереджуючий освітній стандарт інтегрує модерні підходи, визначаючи зміст освіти як цілеспрямований вплив на розвиток у людей здібностей і можливостей до самореалізації в соціумі з урахуванням перспектив ускладнення сучасного життя. Людина ХХІ століття несе відповідальність за себе, рівень своїх знань, вмінь та компетенцій.
Реалізація ідеї випереджуючої освіти здійснюється у трьох аспектах: країни в цілому, окремого регіону, окремої людини (особистості). Це дозволяє сформулювати три принципи випереджуючої освіти: випереджуючий рівень освіти населення, випереджуюча підготовка кадрів у регіонах та саморозвиток особистості.
Таким чином, перехід до випереджуючих освітніх стандартів як форми рефлексії щодо напрямів розвитку та вдосконалення державних освітніх стандартів вищої професійної освіти, виконує роль стандарту розвитку тією мірою, в якій його наступні модифікації стануть орієнтуватися на досягнення всієї сукупності ознак випереджуючої освіти.
Зупинимося ще на деяких важливих моментах щодо випереджувальної освіти. Остання цілеспрямовано готує учнів до життя і праці в інформаційно насиченому середовищі, що вимагає від людей підвищеної відповідальності, більш широкої і разом з тим більш гнучкою освітньої бази, що підлягає безперервному збагаченню та розвитку. Така освіта націлена переважно на розвиток загальних здібностей, схильностей, інтересів та переконань молодої людини.
Випереджувати — це означає бути здатним до постійного, цілеспрямованого та систематичного засвоєння системи знань, умінь, навичок, цінностей, відносин, орієнтацій, норм поведінки, способів і форм спілкування. До випереджуючої освіти органічно включаються нові інформаційні технології.
Необхідно зазначити, що не можна дати студенту знання про ще не обгрунтовані наукові закони, закономірності, категорії природи і суспільства. Не можна розкрити принципи функціонування техніки і технології, які ще не створені. Трансляція культури — це трансляція наявних знань. Але їх обсяг, технології, методи трансляції повинні бути такими, щоб формувати в учнів активний спосіб користування накопиченими знаннями в цілях їх приросту та творчої інноваційної реалізації. Саме в цьому і полягає один з сутнісних аспектів професійної освіти. Він об´єктивно лежить в основі освіти, пояснюючи її природу, і проявляється через системоутворюючу властивість, яку і називають випереджуючою професійною освітою. Наскільки проявляється дана властивість професійної освіти взагалі, настільки повно реалізується ця сутність в реальній діяльності людини і настільки результати цієї діяльності відповідають прогностично поставленим цілям.
Можливість динамічної адаптації студента має іноді вирішальне значення, оскільки окрема особистість формується і розвивається далеко не адекватно до змін середовища, що відбувається в результаті дії соціуму, особливо в умовах його швидких якісних перетворень. Тому, коли ми говоримо про результат професійної освіти, то маємо на увазі і ступінь адаптаційних можливостей людини (у тому числі і в мінливих умовах виробництва) — як показник цього результату.
Таким чином, випереджуюча професійна освіта — це системоутворюча істотна властивість професійної освіти, що виявляється у взаємодії змісту, процесу і результату передачі культурної спадщини, знань, спрямованих на розвиток у людини потенційних здібностей до активного, діяльнісного, мислення і поведінки, що орієнтовані на гуманізм, формування у нього інноваційного, перетворюючого інтелекту, який реалізується в такій же активній, перетворюючій, діяльнісній практиці.
Перетворюючий інтелект - це спрямованість мислення, що дозволяє індивіду на основі знання фундаментальних закономірностей природи і суспільства вільно переходити від концептуального осмислення дійсності до вирішення прикладних завдань (соціальних, управлінських, організаційних, техніко-економічних, виробничо- економічних і т. п.). Такий інтелект відрізняється високим рівнем здатності до комплексного використання інтуїції (інтуїтивного знання), логічного мислення та кількісних оцінок з їх формальною обробкою, що допомагає успішно вирішувати складні, у тому числі слабо структуровані, проблеми. Важливою складовою перетворюючого інтелекту є здатність до багатокритеріального компромісу в оцінці наслідків прийнятих рішень з орієнтацією на людину як найвищу цінність. Це пояснюється тим, що вже наявні (не кажучи про нові) знання та їх матеріальне втілення у вигляді технічних пристроїв і технологій при неусвідомленому або неграмотному їх застосуванні, використанні без виваженої, всебічно обгрунтованої комплексної оцінки наслідків для всього людства можуть призвести до величезних непоправних втрат і навіть — катастрофи. Формування перетворюючого інтелекту пов´язано з цілісним (у тому числі і професійним) самовизначенням особистості, рівнем її моральної надійності, культури і є одним з істотних результатів випереджуючої професійної освіти. Більш того, сукупний перетворюючий інтелект соціальної групи, колективу, суспільства (до того ж озброєний сучасними інформаційними технологіями) може дати можливість максимального використання накопичених людських знань — не тільки наявних «тут і зараз», але саме всіх знань в цілому, незалежно від часу і місця їх потрапляння в інформаційне середовище. Інноваційна освіта - модель освіти, переважно орієнтована на максимальний розвиток творчих здібностей і створення сильної мотивації до саморозвитку індивіда на основі добровільно обраної освітньої траєкторії (сфери, напрямку, рівня, послідовності освіти, типу та виду навчального закладу та ін.) і галузі професійної діяльності.