• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародна економіка

11.3. Природні ресурси і міжнародні ринки

У сучасних умовах процеси глобалізації та регіоналізації економіки формують широкі та комплексні підходи к природнім, сировинним ресурсам.

Вони є не тільки предметом та первинною матеріальною субстанцією виробничих процесів, засобом натурально-речовинного балансування на національному рівні, але також є об’єктом купівлі - продажу, взагалі міжнародних економічних відносин. Це спонукає до подальшого розширення міжнародних торговельних контактів, руху таких факторів виробництва, як капітал, праця.

Нерівномірність з точки зору географічно-геологічного розподілу ресурсів та несиметричність попиту на них є передумовою того, що одні країни - продавці тих або інших ресурсів на світовому ринку, а ті країни, які мають сировинну, перш за все ресурсну залежність - є покупцями відповідних видів ресурсів.

В умовах відкритості ринкових систем та конкуренції попиту й пропозиції сировинних ресурсів, які підлягають купівлі та продажу, утворився гнучкий та динамічний механізм ціноутворення. Взагалі можна вважати, що існує єдиний світовий ринок на сировинні товари, причому основними характеристиками цього ринку є агрегатні показники видобутку та споживання, попиту та пропозиції відповідних природних ресурсів.

На цьому етапі розвитку у міжнародній економічній діяльності України надзвичайно важливе значення мають відносини з приводу перерозподілу сировинних ресурсів. Цей перерозподіл головним чином відбувається у формі торгівлі. Слід зазначити, це стосується і міжнародного співробітництва з участю інших держав - експортерів та імпортерів основних видів енергоносіїв і матеріалів, що використовуються у виробництві. Причому окремі країни можуть балансувати відносну нестачу деяких із таких видів ресурсів їх імпортною закупівлею, продаючи за експортом інші, відносно надлишкові.

Більшість країн світу пов’язані між собою шляхом обміну сировинних та енергетичних ресурсів. Фізичною передумовою цього стали обмеженість, нерівномірність та асиметричність географічного розподілу окремих видів корисних копалин. Причому з економічного погляду, такі особливості у забезпеченості ресурсами, що спонукають до міжнародного обміну, набувають вигляду об’єктивних передумов, які породжують необхідність у співробітництві на рівні країн.

Такими критеріями або об’єктивними передумовами торгівлі ресурсами є:

• абсолютні обсяги наявних покладів;

• співвідносні обсяги різних видів ресурсів (ідеться про порівняльні кількісні показники з окремих видів ресурсно-сировинної бази щодо можливості залучення до виробництва);

• співвідношення обсягів наявних ресурсів з наявними факторами виробництва (кількістю та кваліфікаційною структурою робочої сили, забезпеченістю капіталами);

• співвідношення обсягів наявних ресурсів із господарською інфраструктурою, що склалася історично (насиченість технологіями, поширеність окремих видів промислових потужностей, які придатні до обробки відповідних ресурсів).

Отже, при характеристиці міжнародного співробітництва у сфері експортно-імпортних операцій з природними ресурсами, крім географічної характеристики необхідно враховувати й економічні особливості: дію універсальних закономірностей ринку, наявність конкурентних попиту та пропозиції, глобальний характер найбільш нагальних проблем, які виникають у зв’язку з негативними наслідками використання ресурсів та потребують відповідних фінансових і політико-організаційних зусиль.

Отже, для розуміння характеру міжнародних економічних відносин важливо враховувати, що географічно-геологічний розподіл покладів корисних копалин між окремими країнами не відповідає обсягам їх національного споживання. Причому сучасні особливості міжнародної торгівлі сировиною, перспективи такої торгівлі у майбутньому великою мірою будуть визначати матеріальною та економічною природою сировинних, природних ресурсів у широкому сенсі. Тому доцільно навести класифікацію ресурсів, які використовуються цивілізацією та являють собою важливий формуючий елемент системи міжнародних економічних відносин за окремими видами.