Міжнародна економіка
9.2. Платіжний баланс країни
Платіжний баланс (balance of payments) — це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.
Платіжний баланс - це агреговане віддзеркалення економічних відносин країни з рештою світу протягом певного періоду часу.
Платіжний баланс - статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції цієї країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу.
За економічним змістом розрізняють баланс на певну дату і за певний період. Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів та надходжень, які із дня на день постійно змінюються. Стан платіжного балансу визначає попит і пропозицію національної й іноземної валюти в цей момент і він є одним із факторів формування валютного курсу.
Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників при здійсненні за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.
З бухгалтерського погляду, платіжний баланс завжди знаходиться в рівновазі. Проте за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження.
В платіжному балансі використовується принцип подвійного запису, кожна операція має дві сторони - дебет і кредит. У відповідності з цією обліковою системою загальна сума на дебеті повинна завжди бути рівною загальній сумі на кредиті.
Кредит - це відплив за кордон вартостей, за які мають надійти платежі у певну країну (збільшення пасивів, зменшення активів) (приносять іноземну валюту).
Дебет - це приплив вартостей із-за кордону до даної країни, за які її резиденти мають платити за кордон (збільшення активів, зменшення зобов’язань) (пов’язані з витратами іноземної валюти).
Структура платіжного балансу:
• Торговельний баланс
• Баланс послуг та некомерційних платежів
• Баланс руху капіталів і кредитів
Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту.
Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв’язків із партнерами та загальної економічної політики.
Баланс послуг та некомерційних платежів включає:
• платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо;
• за прийнятими у світовій статистиці правилами у розділ “Послуги” входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу;
• за методикою МВФ показують односторонні перекази :
- державні операції - субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;
- приватні перекази - перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.
Три перелічені вище групи операцій - послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази - називають невидимими операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей (товарів).
Основні прибуткові (+) та витратні (-) статті балансу міжнародних рахунків представлені в табл.9.2.
Таблиця 9.2. Прибуткові (+) та витратні (-) статті балансу міжнародних рахунків
|
Прибуткові статті (+) (Джерела грошових коштів) |
Витратні статті (-) (Способи використання грошових коштів) |
|
Експорт товарів та послуг |
Імпорт товарів та послуг |
|
Приток капіталу |
Вивіз капіталу |
|
♦ Приватні та державні дари із- за кордону |
♦ Дари за кордон |
|
♦ Транспортні послуги, що надані нерезидентам |
♦ Використання транспорту інших держав |
|
♦ Витрати іноземних туристів в даній країні |
♦ Витрати на туризм за рубежем |
|
♦ Військові витрати інших держав |
♦ Військові витрати за кордоном |
|
♦ Проценти та дивіденди, отримані із-за кордону |
♦ Проценти та дивіденди, що виплачуються нерезидентам |
|
♦ Продаж активів даної країни нерезидентам |
♦ Придбання іноземних активів (наприклад, акцій, облігації та нерухомості) |
|
♦ Депозити нерезидентів в депозитних установах даної країни |
♦ Депозити в іноземних депозитних установах |
|
♦ Продаж золота нерезидентам |
♦ Придбання золота за кордоном |
|
♦ Продаж національної валюти нерезидентам |
♦ Купівля іноземної валюти |
Баланс руху капіталів і кредитів - виражає співвідношення вивозу та ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів.
За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:
• міжнародний рух підприємницького капіталу;
• міжнародний рух позикового капіталу.
Міжнародний рух підприємницького капіталу включає:
• Вивіз капіталу:
■ Прямі інвестиції за рубіж, проведені національними фірмами.
■ Придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій.
■ Придбання національними резидентами банківських депозитів в зарубіжних банках.
• Приток капіталу:
■ Прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами.
■ Придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни.
■ Придбання нерезидентами депозитів банків країни. Міжнародний рух позикового капіталу включає:
• Довго- і середньострокові операції - це державні та приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік.
• Короткострокові операції - включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками.
Помилки і пропуски - включає дані як статистичних похибок так і неврахованих операцій. Показники різко зростають в кризових ситуаціях.
Операції з ліквідними валютними активами - заключна стаття платіжного балансу, відображає операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи й у результаті яких відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів.
Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ:
A. Поточні операції
Товари
Послуги
Доходи від інвестицій Інші послуги та доходи Приватні односторонні перекази Офіційні односторонні перекази
B. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал Прямі інвестиції
Портфельні інвестиції Інший довгостроковий капітал
Підсумок А+В відповідає концепції базисного балансу в США
C. Короткостроковий капітал
D. Помилки та пропуски
Підсумок: А + В + С + D відповідає концепції ліквідності в США
E. Компенсуючі статті
Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СДР (СПЗ).
F. Надзвичайне фінансування
G. Зобов’язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів.
Підсумок А+В + С + D+ Е + F + G відповідає концепції офіційних розрахунків в США
Н. Підсумкова зміна резервів
СДР (СПЗ)
Резервна позиція в МВФ
Інші вимоги
Кредити МВФ
Методологія складання платіжного балансу визначається за допомогою міжнародного стандарту - “Керівництво з платіжного балансу”, що розробляється і періодично публікується МВФ. Зараз діє 6-а редакція Керівництва зі складання платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції країн, прийнята у 2007 р.
Класично платіжний баланс складається з рахунку поточних операцій (поточного рахунку платіжного балансу) та рахунку операцій з капіталом та фінансового рахунку платіжного балансу. Рахунок поточних операцій включає в себе операції з реальними цінностями, які відбуваються між резидентами та нерезидентами; операції, пов’язані з безоплатним наданням або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання: товари, послуги, доходи та поточні трансферти. Складається з:
Балансу руху товарів,
Балансу руху послуг,
Балансу доходів (оплата праці - включає заробітну плату й інші доходи, отримані резидентами країни за роботу, виконану за межами її економічної території (мешканці прикордонних районів, сезонні робітники, персонал міжнародних організацій тощо); доходи від інвестицій - охоплюють надходження та сплату доходів від прямих, портфельних та інших інвестицій, а також надходження від резервних активів),
Балансу трансфертів (передача матеріальних та фінансових цінностей резидентам від нерезидентів і навпаки, яка не передбачає компенсації у вигляді певного вартісного еквівалента: приватні перекази, благодійна допомога в грошовій формі, грошові внески органів державного управління, технічна допомога, гуманітарна допомога).
Баланс рахунку операцій з капіталом та фінансового рахунку включає:
Баланс рахунку операцій з капіталом: одержання або оплата капітальних трансфертів (трансферти на інвестиційні цілі, прощення боргу, перекази мігрантів тощо), придбання або реалізація нефінансових активів та прав власності (торгові марки, патенти, авторські права, права на видобуток корисних копалин та інші);
Баланс фінансового рахунку (відображаються всі операції, в результаті яких відбувається перехід прав власності на зовнішні фінансові активи та вимоги країни, або, іншими словами, виникнення та погашення фінансових зобов’язань між резидентами та нерезидентами) складається з:
Прямі інвестиції: акціонерний капітал, реінвестовані доходи та інший капітал (кредити підприємствам прямого інвестування).
Портфельні інвестиції: цінні папери, що дають право на участь у капіталі, та боргові цінні папери (облігації та інші довгострокові боргові цінні папери), інструменти грошового ринку (векселі, ноти тощо) та похідні фінансові інструменти.
Інші інвестиції: торгівельні та банківські кредити, позики, включаючи кредити та позики МВФ та міжнародних фінансових організацій, угоди про фінансовий лізинг, готівкова валюта та депозити, а також інші короткострокові активи/пасиви.
Операції з резервними активами: монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція в МВФ (25% квоти країни), активи в іноземній валюті, що складаються з готівкових коштів, депозитів, цінних паперів та інших вимог.
У випадку, коли сальдо від’ємне (негативне, пасивне), з резервних активів списуються кошти для покриття цього негативного сальдо, у випадку, коли воно позитивне (додатнє, активне), резервні активи поповнюються.
2. Взаємозв’язок рахунків платіжного балансу. Його можна прослідкувати за допомогою правила Вальраса:
О IM = X + NA + NR,
де IM - імпорт країни, X - експорт, NA (net assets) - чисті продажі активів (різниця вартості активів, проданих іноземцям і куплених у них), NR (net interests) - чисті платежі відсотків (різниця вартості відсотків на вкладений капітал, отриманих з-за кордону, і виплачених іноземцям)
О IM - X - NR = NA, де ліва сторона - поточний баланс, права - баланс операцій з капіталом Для врегулювання незбалансованості платіжного балансу використовуються офіційні резерви (OR) ЦБ країни:
IM - X - NR = NA ± OR
Цей взаємозв’язок також виявляється в абсорбційному підході до платіжного балансу, який до того ж ілюструє зв’язок зовнішнього сектору зі станом внутрішньої рівноваги. Торгівельний баланс розглядається як різниця між тим, що виробляється у країні, та тим, що споживається:
Y=C+I+G+(EX-IM),
де С - споживання, І - інвестиції, G - державні витрати, разом - А (абсорбція)
При Y - A < 0 (внутрішній попит перевищує внутрішнє виробництво) ЕХ - ІМ < 0, зростає імпорт. За умов повної зайнятості єдиним шляхом покращення поточного рахунку стає зниження абсорбції. За наявності безробіття А залишається сталим, У зростатиме за рахунок збільшення ЕХ. За умов здійснення девальвації поточний рахунок покращуватиметься, кінцевим результатом стане інфляція.
Цей зв’язок також досліджували в рамках монетаристських теорій, які грунтувалися на наступних постулатах:
Якщо попит населення на гроші перевищує їх пропозицію з боку ЦБ, тоді він задовольняється припливом грошей з-за кордону.
Якщо пропозиція грошей ЦБ перевищує попит на них, то гроші відпливають за кордон.
Попит на гроші: L = k*P*Y, де P – рівень внутрішніх цін, Y – реальний дохід.
Пропозиція грошей: М = R + D, де R – міжнародні резерви, а D – внутрішній кредит. Позначимо P = E * Pf, де E – ціна іноземної валюти в національних грошах, Pf – рівень зовнішніх цін.
Припускаємо L = M, k*E*Pf*Y =R+D і отримуємо:
E(%) + Pf(%) + Y(%) = R(%) + D(%),
або R(%) – Е(%) = Pf(%) + Y(%) - D(%), тобто процентні зміни резервів та обмінного курсу дорівнюють змінам зовнішньої інфляції плюс зміни реального доходу за мінусом процентних змін внутрішнього кредиту.
У системі з фіксованим валютним курсом зростання внутрішнього кредитування буде супроводжуватися зменшенням резервів, скорочення внутрішнього кредиту означатиме зростання платіжного балансу та вирівнювання попиту і пропозиції на гроші.