Міжнародна економіка
8.3. Міжнародна валютна ліквідність
Важливим елементом валютної системи є міжнародна валютна ліквідність, під якою в найчастіше розуміється можливість окремої країни або групи країн безперебійно оплачувати свої зобов´язання прийнятними платіжними засобами.
Міжнародна валютна ліквідність:
• здатність країни (чи групи країн) забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань прийнятними для кредитора платіжними засобами;
• сукупність джерел фінансування та кредитування світового платіжного обігу;
• сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані у міжнародних розрахунках.
Розрізняють кількісні і якісні аспекти ліквідності.
Кількісний - характеризує масштаби ліквідних резервів, що використовуються для врегулювання вимог і зобов´язань.
Якісний - визначає ступінь їх придатності для виконання функції світових грошей.
Міжнародна валютна ліквідність (МВЛ) визначається відношенням золотовалютних резервів центральних банків країн світового співтовариства (ВР) до загальної суми річного імпорту товарів та послуг (ІР):
МВЛ = ВР : ІР * 100%.
Можуть використовуватися й інші показники, наприклад відповідність обсягу резервів потребам в них (кількість ліквідних резервів у порівнянні з обсягом міжнародних операцій даної країни, сальдо платіжного балансу, зовнішній борг, рух коротко- і довгострокових капіталів).
Основною складовою міжнародної валютної ліквідності є офіційні резерви країни, що формуються її центральним банком. До них належать:
• офіційні золоті резерви країни-запаси золота у злитках та монетах;
• валютні резерви країни (іноземна валюта резервна для міжнародних розрахунків);
• резервна позиція в МВФ (право країни - члена на автоматичне отримання безумовного кредиту в іноземній валюті в межах 25% від її квоти);
• розрахунки в СДР та євро.
Основну частину міжнародної валютної ліквідності складають офіційні золотовалютні резерви, запаси, що належать державі (у злитках, монетах і іноземній валюті) у центральному банку і фінансових органах країни, а також в міжнародних і регіональних валютно-кредитних та фінансових організаціях, призначені для міжнародних розрахунків.
Стан міжнародної валютної ліквідності виражається показниками:
• Якість резервів, що визначається часткою золота у ліквідних резервах, темпами знецінення резервних валют, динамікою їхнього курсу та попиту на них на світових ринках, зовнішньою заборгованістю країн-емітентів резервної валюти;
• Відповідність обсягу резервів потребам у них, що визначається кількістю ліквідних резервів порівняно з обсягом міжнародних операцій певної країни, сальдо платіжного балансу, в тому числі поточного, зовнішнім боргом, рухом короткострокових і довгострокових капіталів.
Міжнародна ліквідність виконує такі головні функції:
- виступає засобом міжнародних платежів, що використовуються головним чином для покриття дефіциту платіжного балансу;
- засобом утворення ліквідних резервів;
- є засобом валютних інтервенцій.
Загальновизнану у світі валюту, що використовується для створення в центральних банках інших країн резерву грошових коштів з метою здійснення міжнародних розрахунків, називають резервна валюта. Вона виконує функцію резервного засобу, слугує засобом визначення валютного паритету, валютного курсу, використовується як засіб проведення валютної інтервенції, валютної системи країн. Іноді цим терміном також називаються національні кредитні гроші, валюта провідних держав світу, які використовуються для міжнародних розрахунків.
Статус резервної валюти дає переваги країні-емітенту: можливість покривати дефіцит платіжного балансу національною валютою, сприяти зміцненню позицій національних експортерів в конкурентній боротьбі на світовому ринку. В той же час висунення валюти країни на роль резервною покладає певні обов´язки на її економіку: необхідно підтримувати відносну стабільність цієї валюти, не вдаватися до девальвації, валютних і торгових обмежень. Статус резервної валюти зобов´язує країну-емітента приймати заходи з ліквідації дефіциту платіжного балансу і підпорядковувати внутрішню економічну політику завданню досягнення зовнішньої рівноваги.
Об’єктивні посилки для здобуття статусу резервної валюти:
• домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, в золото-валютних резервах;
• розвинена мережа кредитно-банківських установ, в тому числі за кордоном;
• організований та місткий ринок позичкових капіталів;
• лібералізація валютних операцій;
• вільна оборотність валюти, що забезпечує попит на неї в інших країнах;
• активна зовнішня та валютно-кредитна політика;
• упровадження валюти в міжнародний оборот через банки та міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації.
У 1969 році Міжнародний валютний фонд створив кошик резервних валют для визначення курсу безготівкової платіжної одиниці — спеціальних прав запозичення (SDR). Спочатку цей кошик включав 16 валют, але 1981 року їхню кількість скоротили до п´яти провідних: долара США, німецької марки, французького франка, британського фунта та японської єни. У 2000 німецька марка та французький франк були замінені на євро. У 2016 до кошика був доданий китайський юань.
Інституціональним елементом валютної системи є міжнародні валютно-фінансові організації. Вони створюються шляхом об´єднання фінансових ресурсів країнами-учасниця-ми для вирішення певних завдань розвитку світової економіки.
Функціями міжнародних валютно-фінансових організацій є:
- операції на міжнародному валютному та фінансовому ринку з метою стабілізації та регулювання міжнародної економіки, підтримки і стимулювання міжнародної торгівлі, забезпечення ліквідності світової банківської системи;
- надання міждержавних кредитів на здійснення державних проектів та фінансування бюджетного дефіциту;
- кредитування міжнародних проектів, які відповідають інтересам декількох країн, що беруть участь у проекті;
- кредитування "внутрішніх" проектів (які стосуються інтересів однієї країни або комерційної організації), здійснення яких може позитивно вплинути на міжнародний бізнес (інфраструктурні проекти, проекти в галузі інформаційних технологій тощо);
- благодійна допомога (фінансування програм міжнародної допомоги);
- фінансування фундаментальних наукових досліджень.
За сферою функціонування розрізняють міжнародні валютно- фінансові організації у системі ООН та регіональні міжнародні валютно-фінансові організації.
Рекомендована література
1. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: підручник/ С.О.Гуткевич, М.Д.Корінько, М.І.Пугачов, Ю.М.Сафонов, Д.В. Солоха, Г В. .Дмитренко, І.Г.Оніщенко. - 3-є вид., доповнене.- Х.: Діса-Плюс, 2014. -702 с.
2. Міжнародна економіка: підруч. / С.О. Гуткевич, М.Д.Корінько, М.І. Пугачов, Ю.М.Сафонов. - 2-е вид., доповнене -Х.: «Діса-плюс», 2015. - 420 с.
3. Міжнародна економіка : підручник /Д. Лук´яненко, А. Поручник, Я. Столярчук. - Київ : КНЕУ, 2014. - 762 с.
4. Міжнародна економіка : підруч. / за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. А. А. Мазаракі. - Київ : КНТЕУ, 2014. - 563 с.
5. Міжнародний менеджмент : підручник/ С.О.Гуткевич, Г.В. Дмитренко, І.Г.Оніщенко, Ю.М. Сафонов /заред.проф. Гуткевич С.О. - К.:Кафедра, 2015. -526 с .
6. Gutkevych S. International economics: textbook/ S.Gutkevych, M.Korinko, Y.Safonov. - Kharkiv: “Disa Plus ”, 2018. - 152 p.
7. Офіційний сайт Міжнародної організація праці в Україні