Міжнародна економіка
8.2. Поняття валюти та її класифікація. Валютний курс
Носієм міжнародних валютно-грошових відносин є світовий грошовий товар, який приймається кожною країною як еквівалент вивезеного з неї багатства. Першим міжнародним грошовим товаром було золото. Далі світовими грошима стали національні валюти провідних світових держав (кредитні гроші). Наразі в цій якості також поширені композиційні, або фідуціарні (засновані на довірі до емітента) гроші. До них відносяться міжнародні та регіональні платіжні одиниці. Фідуціарні гроші включають паперові гроші, класичні кредитні гроші та сучасні гроші в їх різних формах.
Особливим способом функціонування грошей є валюта, коли національні гроші опосередкують міжнародні торгові і кредитні відносини. Таким чином, валютою стають гроші, які використовуються в міжнародних економічних відносинах.
В широкому розумінні, валюта означає грошову одиницю будь-якої країни. Проте, валюта - це:
- грошова одиниця, що лежить в основі грошової системи держави;
- тип грошової системи держави (золота, паперова);
- грошові знаки зарубіжних країн (іноземні банкноти і монети), кредитні та платіжні документи, що використовуються в міжнародних розрахунках.
Для скорочення назв валют на міжнародному валютному ринку використовують коди ISO (або SWIFT - міжнародна електронна система для валютних переказів Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications - товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій, членом якої є НБУ і провідні банки України). Існує загальноприйнята світова норма позначення курсів валют.
Запропоновано класифікацію видів валют в залежності від:
1) емітента валютних коштів валюта поділяється на:
- Національна валюта
- Грошова одиниця певної країни та той чи інший її тип (грошова, срібна, паперова).
- Іноземна валюта
- Грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках.
- Міжнародна (регіональна) валюта
Міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу, наприклад спеціальні права запозичення (SDR- Special Drawing Right) - міжнародні платіжні засоби, які використовуються МВФ для безготівкових міжнародних розрахунків через записи на спеціальних рахунках та як розрахункова одиниця МВФ; ЕКЮ - регіональна міжнародна розрахункова одиниця, що була введена в 1979р. у межах Європейської валютної системи і пізніше стала розрахунковою одиницею Валютного союзу країн ЄС (з 1 січня 1999 року замінена на євро, яке з 2002 року існує у готівковому вигляді).
2) ступеню конвертування валют
• Вільно конвертовані валюти (обмін без обмежень на будь- які іноземні валюти - це долар, ієна, французький франк, англійський фунт стерлінгів, німецька марка - використовуються для здійснення платежів за міжнародними угодами, активно купуються і продаються на головних валютних ринках). У Статуту МВФ поняття «вільно конвертована валюта» замінене на «вільно використовувана валюта».
• Частково конвертовані валюти (у країнах, де зберігаються валютні обмеження - це валюти, які обмінюються тільки на деякі інші валюти і мають валютні обмеження не за всіма валютними операціями або тільки для нерезидентів). Вона поділяється на зовнішньо конвертовану і внутрішньо конвертована.
• Неконвертовані валюти (замкнуті валюти, у країнах, де для резидентів та нерезидентів уведена заборона обміну валют).
3) матеріально-речової форми
- Готівкова (банкноти, монети)
- Безготівкова
4) відношення до курсів інших валют
• Сильна (тверда) - стабільний валютний курс, рух якого відбувається відповідно фундаментальним макроекономічним закономірностям
• Слабка (м’яка)
5) принципу побудови
- кошикового типу (СДР) складається з декількох валют
- звичайна
6) відношення до валютних запасів країни
• резервна валюта
• інші валюти
7) видів валютних операцій
■ валюта ціни контракту
■ валюта платежу
■ валюта кредиту
■ валюта клірингу
■ валюта векселя
Здібність резидентів та нерезидентів вільно без обмежень обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами називається конвертованість валюти.
Конвертованість за поточними операціями - відсутність обмежень на платежі і трансферти по поточним міжнародним операціям, пов’язаними з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів та трансфертів (вимога МВФ до країн-членів).
Конвертованість за капітальними операціями - відсутність обмежень на платежі та трансферти по міжнародним операціям, пов’язаними з рухом капіталу - прямі та портфельні інвестиції, кредити та капітальні гранти.
Повна конвертованість - відсутність будь-якого контролю та яких-небудь обмежень за поточними та капітальними операціями.
Внутрішня конвертованість - право резидентів купувати, мати і робити операції в країни з активами у формі валюти та банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті (в країнах з перехідною економікою) (обмежена на Україні)
Зовнішня конвертованість - право резидентів робити операції з іноземною валютою з нерезидентами (існує на Україні).
У процесі конвертування продають одну валюту та купують іншу, при цьому відносна кількість цих валют визначається їх обмінним, або валютним, курсом. Обмін, або конвертування, валют здійснюється на валютному ринку.
Валютний курс - це:
- мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн;
- коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, що визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку.
Валютний курс в зовнішньоекономічний діяльності виконує надзвичайно важливі функції:
- інтернаціоналізації грошових відносин;
- забезпечення взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів;
- використовується для порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних чи іноземних валютах;
- використовується для періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті компаній та банків;
- перерозподіл національного продукту між країнами.
В основу валютного курсу при системі золотомонетного стандарту було покладено золотий паритет - співвідношення двох грошових одиниць за кількістю чистого золота, що було в них покладено. Цей вміст, або вага чистого золота в грошовій одиниці країни, встановлювався державою і законодавчо фіксувався.
Класичний механізм “золотих крапок”. Діяв при двох умовах : вільна купівля - продаж золота та його необмежене вивезення; межі коливань валютного курсу визначались затратами, пов’язаними з транспортуванням золота за кордон (фрахт, страхування, втрата процентів на капітал, затрати на апробування та ін.) і Відхилення валютного курсу від золотого паритету в умовах золотомонетного стандарту не перевищувало 1% від паритету в кожний бік.
Після краху золотомонетного стандарту виникає валютний паритет. Валютний паритет визначається купівельною спроможністю валют.
Валютний кошик
Метод співвідношення середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до визначеного набору інших валют (визначається склад валют, їх доля в кошику, розмір валютних компонентів, тобто кількість одиниць кожної валюти у наборі).
Розрізняють: стандартний кошик з зафіксованим складом валют на визначений період; регульований кошик зі змінним складом; симетричний (з однаковими долями валют); асиметричний (з різними долями валют)
Багатофакторність валютного курсу відображає його зв’язок з іншими економічними категоріями: вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом тощо. При чому відбувається складне їх переплетення та висунення в якості вирішальних то тих, то інших факторів. До основних факторів, що впливають на валютний курс, належать:
- темп інфляції;
- стан платіжного балансу;
- різниця процентних ставок в різних країнах;
- діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції;
- ступінь використання визначеної валюти на євроринку та міжнародних розрахунках;
- прискорення чи затримка міжнародних платежів;
- ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках;
- валютна політика;
- продуктивність праці;
- довгострокові темпи зростання національної валюти;
- місце і роль країни у світовій торгівлі;
- вивіз капіталу.
У практиці валютних відносин використовують такі види валютних курсів:
Фіксований - в основу покладено монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових одиницях):
- реально фіксований (золотомонетний стандарт);
- договірно-фіксований - ординарний (прив’язаний до СДР, долара США, до французького франка до інших валют);
кошиковий (прив’язаний до штучно побудованих комбінацій валют основних торговельних партнерів Австрії, Алжиру); валютний курс, заснований на системі змінного паритету.
Плаваючий — визначається через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного “кошика ” товарів
- незалежне плавання (на девізних ринках)
- кероване (регульоване) плавання (втручання центральних банків)
- змішане плавання по відношенню до однієї валюти (долара США) - всього чотири країни застосовують Бахрейн, Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати)
- спільне плавання (валютне угрупування ЄС використовують)
Номінальний валютний курс — це конкретна ціна національної валюти на іноземну валюту і навпаки.
Реальний валютний курс:
- номінальний помножений на співвідношення рівня цін в двох країнах;
- розраховується на базі середніх цін в країнах, які є головними партнерами даної країни (свідчить про конкурентоспроможність товарів відносно до імпортерів)
Спот курс - курс обмін на протязі не більше 2 робочих днів з моменту досягнення угоди про курс - це курс на ринку на певну дату.
Форвардний курс - узгоджений курс, обмін за цим курсом здійснюється в майбутньому, понад 3 дня після узгодження.
Кількість товарів і послуг, що можуть бути придбані за одиницю грошей, є їх купівельною спроможністю. Це величина, обернена до рівня цін.
Купівельна спроможність (сила валюти) - виражається як сума товарів та послуг які можна придбати за певну грошову одиницю і визначається у порівнянні з базовим періодом.
Зниження купівельної спроможності валюти називається інфляцією, зростання купівельної спроможності — дефляцією. Купівельна спроможність однієї і тієї ж валюти може істотно варіювати в різних країнах. Концептом для міжнародного порівняння економічних показників є перерахунок на паритет купівельної спроможності.
Паритет купівельної спроможності (purchasing power parity, PPP ) - співвідношення купівельних спроможностей двох чи більше валют відносно певного набору (кошика) товарів і послуг.
Теорія паритету купівельної спроможності валюти (ПКС) сформована шведським економістом Густавом Касселлем (1866-1944). Г. Кассель підготував для Ліги Націй меморандум, в якому запропонував використовувати ПКС у міжнародній валютні й політиці. Цей показник мав розраховуватись на базі середньозважених товарних цін і використовуватись у валютному обміні, зовнішній торгівлі, при наданні кредитів.
Наразі перерахунок національних показників виробництва продуктів на душу населення, продуктивності праці, рівнів заробітної плати в різних країнах і регіонах світу у долари (долар - загальний еквівалент) здійснюється на базі паритетів купівельної спроможності валют (ПКС). Визначено відносно стабільний набір споживчих благ, їх вага в купівельному кошику (хоча він потребує періодичного перегляду).
Цей набір оцінюється спочатку в національних валютах відповідно до внутрішніх цін, потім ці вартості зіставляються і на цій основі вираховується доларова ціна фунта стерлінгів, євро та інших валют. Так складається натуральний, або природний, курс валют.
Заходами валютної політики є:
- девальвація;
- ревальвація;
- валютна інтервенція;
- валютний демпінг;
- валютна блокада;
- валютні обмеження та інше.
Девальвація - це офіційне зниження курсу національної валюти відносно іноземних валют. Як правило, використовується з метою заохочення експорту та скорочення імпорту для поліпшення платіжного балансу шляхом приведення офіційного курсу у відповідність з ринковим курсом провідних валют. Такий захід буває ефективним тільки на дуже короткий термін, та, якщо не вжити інших необхідних заходів, може вилитись у поглиблення інфляції й пониження життєвого рівня народу. Буває, що девальвація є тільки офіційним визнанням зниження курсу національної валюти після того, як таке зниження відбулося стихійно.
Ревальвація (ревалоризація) — це підвищення офіційного курсу національної валюти відносно інших валют. Країна, що ревальвує національну валюту, отримує змогу придбати іноземну валюту. Цей захід використовується, як правило, для боротьби з інфляцією і для стримування зростання активного сальдо платіжного балансу. Від ревальвації значний виграш мають експортери капіталу та імпортери товарів.
Валютна інтервенція - це втручання держави (через Центральний банк) в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти шляхом продажу чи купівлі іноземної валюти. Валютна інтервенція є досить великою за масштабами операцією, яка проводиться у визначений і досить короткий проміжок часу.
Валютний демпінг - це різновид демпінгу, при якому експорт товарів відбувається за цінами, нижчими від світових, шляхом застосування спеціального зниження валютних курсів, які відображають зовнішнє знецінення валюти у розмірах, що перевищують знецінення грошей на внутрішньому ринку країни - експортера.
Валютна блокада - це сукупність примусових валютних заходів, які використовуються одними державами відносно інших з метою добитися від останніх виконання певних вимог. Валютна блокада є різновидом економічної блокади. До валютної блокади належать такі заходи, як блокування рахунку, кредитна блокада та валютні обмеження.
Валютні обмеження - це система нормативних заходів, встановлених законодавчо або адміністративно і спрямованих на обмеження валютних операцій. Валютні обмеження передбачають:
- регулювання переказів і платежів за кордон, вивозу капіталу;
- репатріацію прибутків, золота, грошових знаків, цінних паперів;
- заборону вільного продажу і купівлі іноземної валюти;
- обов´язкову передачу державі іноземної валюти в обмін на національну за офіційним курсом.