Міжнародна економіка

8.1. Структура сучасної світової валютної системи

Важливою складовою світового господарства є міжнародні валютні відносини, які забезпечують обслуговуванням усього напрямку економічних зв´язків, що розвиваються між окремими країнами, юридичними та приватними особами - суб’єктами ринку. Міжнародні валютні відносини виникли з початком функціонування грошей у міжнародному платіжному обороті. Упродовж історії мінялись структура валютної системи і форми світових грошей та умови міжнародних розрахунків. Одночасно зростало значення валютної системи у світовому грошовому обігу та міра її відносної самостійності.

Міжнародні валютні відносини - сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств. Або іншими словами, міжнародні валютні відносини є сукупністю суспільних відносин, що складаються при функціонуванні валюти в світовому господарстві і обслуговуючих взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.

Світова валютна система — це закріплена міжурядовими угодами форма організації валютних відносин. Валютна система є формою організації міжнародних грошових відносин; сукупність правил та механізмів, що забезпечують співвідношення між валютами. Основними її завданнями є сприяння міжнародному валютному співробітництву та зростання міжнародної торгівлі, стабілізація валютно-обмінних операцій, створення системи багатосторонніх розрахунків та усунення валютних перешкод у міжнародній торгівлі. Суб’єктами валютних відносин є держава, міжнародні організації, юридичні і фізичні особи. Правовою основою для виникнення, змін або припинення валютних відносин є міжнародні угоди і акти відповідного законодавства в конкретних країнах.

Структуру світової валютної системи складають:

- міжнародні засоби обігу та платежу (золото, національні валюти, міжнародні або композитивні гроші тощо);

- валютні ринки;

- міжнародна валютна ліквідність — це спроможність переміщення валютних ресурсів, що забезпечують гарантію вчасної оплати зобов´язань у міжнародній сфері;

- уніфіковані форми і правила міжнародних розрахунків;

- умови конвертованості валют;

- узаконений режим валютних курсів і раритетів (валютний паритет, як законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами, яке є основою валютного курсу);

- міжнародні валютно-фінансові організації.

В економічній літературі виділяють національну, міжнародні (регіональну) і світову валютні системи (окремі дослідники лише національну та світову)

Національна валютна система - це форма організації валютних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

Міжнародна (регіональна) валютна система - це договірно- правова форма організації валютних відносин між групою країн. Прикладом такої системи є створена валютна система країн ЄС. Вона є специфічною організаційно-економічною формою відносин країн у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливання курсів національних валют та їх взаємну ув’язку.

Світова валютна система - це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася (спеціально розроблена державами) і закріплена міждержавними угодами між всіма чи значною кількістю країн світу.. Це сукупність способів, інструментів, міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства.

Світова валютна (грошова) система діє як грошова система окремої країни і виконує подібні функції.

Призначенням (функціями) будь-якої валютної системи є:

сприяння розвитку товарообмінних операцій;

встановлення правил та механізмів для забезпечення співвідношень між національними грошовими відносинами;

здійснення платежів для покриття угод;

забезпечення стійкої одиниці вартості і стандарту відкладених платежів.

Національна валютна система становить частину грошової системи держави, в рамках якої формуються і використовуються валютні ресурси, здійснюється міжнародний платіжний оборот.

До її складу входять такі елементи:

- національна грошова (валютна) одиниця;

- умови оберненості валюти;

- система валютного ринку і ринку дорогоцінних металів;

- режим валютного курсу;

- порядок міжнародних розрахунків країни;

- склад і система управління золотовалютними резервами країни;

- статус національних установ, що регулюють валютні відносини країни.

Національні валютні системи формуються на основі національного законодавства з урахуванням норм міжнародного права. Їх особливості визначаються умовами і рівнем розвитку економіки країни, її зовнішньоекономічними зв’язками, завданнями соціально- економічного розвитку. На базі національних валютних систем функціонує світова валютна система.

Головними завдання світової валютної системи є:

• ефективне опосередкування платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міжнародної діяльності;

• створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці;

• забезпечення безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва.

Основними вимогами, які необхідні для успішного функціонування світової валютної системи є:

По перше, забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору.

По-друге, дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця вимога потребує, щоб окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди держав сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

По-третє, впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системі платежів. Вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того , щоб викликати довіру до системи.

Основна відмінність функціонування світової та міжнародної (регіональної) валютної системи від національної - міжнародні розрахунки звичайно припускають існування операцій з іноземною валютою мінімум для однієї зі сторін, яка приймає участь в угоді. Основні елементи національної і світової валютних систем наведені в табл. 8.1.

Таблиця 8.1 . Основні елементи національної та світової валютних систем

Національна валютна система	Світова та міжнародна валютні системи
Національна валюта та умови її конвертування	Резервні валюти, міжнародні рахункові валютні одиниці
Паритет та режим курсу національної валюти	Умови взаємного конвертування валют та уніфікований режим валютних паритетів
Наявність чи відсутність валютних обмежень, валютний контроль	Регламентація режимів валютних курсів і міждержавне регулювання валютних обмежень
Національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни	Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності
Регламентація використання міжнародних кредитних засобів обігу	Уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу
Регламентація міжнародних розрахунків країни	Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків
Режим національного валютного ринку та ринку золота	Режим світових валютних ринків та ринку золота
Національні органи, що регулюють валютні відносини країни	Міжнародні організації, які здійснюють міждержавне валютне регулювання

Стабільність і характер функціонування світової валютної системи залежать від ступеня її відповідності структурі світового господарства, розстановці сил та інтересам провідних країн. При зміні даних умов виникає періодична криза світової валютної системи, яка завершується її крахом і створенням нової валютної системи.