Міжнародна економіка
6.4. Ефективність міжнародної економічної інтеграції
З точки зору багатовекторності, міждержавні інтеграційні угруповання можна вважати угодами, які порушують принцип недискримінації. Хоча мета цих угод - створити переваги країнам- членам, проте не можна оминути увагою й різні "деформації у розподілі ресурсів чи торговельні та інвестиційні відхилення", які можуть виникнути у процесі впровадження будь-якого інтеграційного об’єднання, а відтак унеможливити досягнення запланованих переваг. Існують підстави стверджувати, що участь країни в СОТ та/або в регіональному торговельному союзі є вимогою сучасного етапу міжнародного поділу праці. Водночас, слід чітко усвідомлювати, що інтеграція в рамках регіонального угруповання містить також і певні ризики.
Очевидно, що членство в СОТ є однією з важливих умов ефективної регіональної інтеграції, набуття гідного місця у глобальній економіці. Зокрема, вступ до СОТ відкрив для України перспективу створення зони вільної торгівлі з ЄС, - відтак закладає підвалини для широкої інтеграції до внутрішнього ринку Євросоюзу.
Але, участь у міждержавному інтеграційному угрупованні є недостатньою для економічного зростання. Значимість окремого інтеграційного угруповання не повинна переоцінюватися з точки зору його економічної «самодостатності» для забезпечення стійкого зростання та розвитку. Більшість інтеграційних угруповань об’єднують невеликі економіки. Так, сукупний внутрішній продукт країн ЦЕФТА в рік вступу більшості його учасників до ЄС був у півтора рази меншим, ніж ВВП Іспанії, а ВВП країн МЕРКОСУР, до складу якого належать лише країни, що розвиваються, у 2012 р. складав близько 7% ВВП США.
Проте, навіть європейські розвинуті країни не є такими, що здатні забезпечити стійкий розвиток і гідну якість життя громадян, використовуючи лише внутрішні ресурси. Тим більше, не можна сподіватися, що країни, що розвиваються, або мають трансформаційні економіки, зможуть створити міцний базис довгострокового розвитку в рамках замкненого економічного союзу. Тобто, для таких країн, по суті, немає раціональної альтернативи розвитку, ніж прискорена та активна інтеграція у світову економіку і стійкий доступ до розвинутих світових ринків.
До того, ж суперечності існують і в рамках самих торговельних союзів. Завдання забезпечення стійкого розвитку для розвинутих країн і країн, що розвиваються, можуть суттєво різнитися. Для розвинутих країн важливою є експансія назовні з метою розширення сфер впливу, залучення до технологічних ланцюгів якомога більшого кола країн. Для країн, що розвиваються, важливим є запобігання руйнівному впливу окремих чинників глобалізації, зокрема, торговельних шоків.
Для країн, що розвиваються, і трансформаційних економік характерними є спроби одночасного досягнення двох складних цілей, пов’язаних, з одного боку, із загальною лібералізацією економічного середовища країни, з іншого - спробами захисту окремих ринків. Це, по суті, перешкоджає можливості повноцінно скористатися вигодами розширення системи світової торгівлі.
Участь країни в кількох різнорівневих інтеграційних об’єднаннях може призвести як до ускладнення політики та суперечливості впроваджуваних заходів, так і відбитися на економічних результатах загалом. Це пов’язано з тим, що переваги чи преференції, які одні країни надають іншим, можуть втратитися (або невиправдано розширитися) в переплетінні суперечливих двосторонніх чи багатосторонніх угод.
Найчастіше така небезпека виникає при намаганні впровадити елементи спільної тарифної політики в рамках одного об’єднання з одночасною спрямованістю на режим вільної торгівлі з третіми країнами. Спроби запровадження різношвидкісної та різнорівневої інтеграції можуть ускладнити політику та мати сумнівну результативність, оскільки численні різнопланові взаємні зобов’язання в рамках одного режиму (насамперед, митного союзу) розширюють «клубок спагеті», наслідком чого може стати подальше розширення суперечливих сфер. Під терміном «клубок спагеті» розуміється наявність низки різнопланових двосторонніх і багатосторонніх угод, що може призвести до ускладнення механізмів визначення країни походження, а відтак - блокування чи невиправданого розширити торговельні потоки, наслідком чого може стати посилення тінізації зовнішньоекономічної діяльності.
Країни, що розвиваються, часто прагнуть у стислі терміни досягти високих соціально-економічних показників без належного інституційного забезпечення (отже, ігноруючи ризики та виклики).
Однак, міжнародний досвід засвідчує, що лише наполегливе та послідовне вирішення складних політичних й економічних питань дозволяє прискорити розвиток країни.
Сучасний світ характеризується глибокими процесами інтеграції, формуванням регіональних міжнародних економічних і політичних союзів, становлення та розвиток яких має суттєві впливи як на окремі країни, так і на світову економіку в цілому. Розширення ЄС, яке стало важливою подією світового розвитку, означає не лише отримання новими демократичними країнами додаткових переваг і стимулів для свого розвитку, а й зміцнення системи європейських цінностей загалом, реалізацією на практиці положень економічної теорії щодо міжнародної економічної інтеграції.
Формування міждержавних інтеграційних угруповань є багатоаспектним процесом, що залежить від ряду чинників, головними з яких можна назвати наступні:
• необхідність підтримки регіональних переваг у конкурентній боротьбі, збереження та оптимальний захист традиційних (національних) ринків і господарських зв´язків;
• підвищення конкурентних позицій національних виробництв через здешевлення використовуваних імпортних ресурсів і виробничих складових та компонент, які належать партнерським країнам;
• зниження транзакційних і транспортних витрат, використання більш дешевих факторів виробництв, наявних у партнерських країнах, з метою утримання конкурентоспроможного експорту, а також підвищення внутрішнього попиту, отже - суспільного добробуту;
• можливості вберегтися від недобросовісної конкуренції або торговельної агресії на внутрішні ринки партнерських країн з боку інших економічних і політичних угруповань чи ТНК;
• розширення можливостей національного середнього бізнесу в частині започаткування і безпеки діяльності на територіях партнерських країн;
• прискорення подолання історичних і культурних протистоянь через пожвавлення торгівлі і взаємне економічне проникнення.
Особливостями формування міждержавних інтеграційних угруповань в сучасних умовах є:
1. Якщо раніше угоди про створення інтеграційного угруповання укладалися переважно між країнами, що належать до одного географічного регіону, то зараз посилилися тенденції до створення союзів географічно віддалених країн (що особливо характерно для країн Азійсько-Тихоокеанського регіону).
2. Країни, що розвиваються, дедалі активніше впроваджують заходи, спрямовані на встановлення тісних торговельних зв’язків не з традиційними партнерами, а з великими розвинутими країнами з метою доступу до їх ємних ринків, що, своєю чергою, може стати джерелом стійкого розширення експорту та національного доходу.
3. Запроваджується практика диференційованого підходу до термінів впровадження зобов’язань країн-учасниць у рамках окремих інтеграційних угруповань, залежно від рівня їх економічного розвитку.
4. Поширюється практика укладання всеосяжних угод, які дедалі частіше мають характер так званого СОТ+ (СОТ «плюс»), тобто, в таких угодах, крім традиційних торговельних питань (у т.ч. стосовно зниження бар’єрів для інвестицій, інтелектуальної власності, добросовісної торговельної практики), встановлюються норми, спрямовані на створення найбільш сприятливих регуляторних та інвестиційних режимів, покращення конкуренції, стандартизації, полегшення умов працевлаштування в партнерських країнах, посилення захисту довкілля тощо - тобто формуються взаємні зобов’язання, які містять елементи, характерні не лише для зони вільної торгівлі (та митного союзу), а й для спільного ринку (чи навіть економічного союзу).
Міждержавні інтеграційні угруповання можна розглядати як механізм пожвавлення торгівлі. Формування інтеграційних угруповань, в рамках яких встановлюються сприятливі умови для розширення торгівлі, підтверджує світову тенденцію загального зменшення протекціоністських заходів і бар’єрів у світовій торгівлі. При цьому, створення міждержавних інтеграційних угруповань, як свідчить практика, в більшості випадків дійсно призводить до пожвавлення внутрішньої торгівлі в коротко- і середньостроковому періодах. Однак, наслідки в довгостроковій перспективі є суперечливими.
Причина полягає в тому, що преференційні умови для країн- партнерів у рамках окремого економічного союзу та водночас збереження протекціоністських бар’єрів для інших, можуть «консервувати» національну систему виробництва, а тому - знизити конкурентоспроможність, уповільнити структурні зміни, стримати входження нових капіталів і менеджменту, що, зрештою, може призвести до погіршення структури зовнішньої торгівлі.
Тому, по-перше, початкове зростання обсягів торгівлі всередині інтеграційного угруповання з часом припиняється, і частка внутрішньої торгівлі в довгостроковому періоді не зазнає суттєвих змін, по-друге - вказане зростання може свідчити лише про зростання товарообігу, яке, однак, має незначний вплив на рівень доходу країни. Водночас, результативність діяльності інтеграційного угруповання зростає, якщо основою (метою) інтеграції є саме забезпечення конкурентоспроможності експорту всіх (або більшості) країн-учасниць, а не потреби нарощування внутрішньорегіональних обсягів торгівлі та/або зміцнення окремих сфер чи галузей у країнах-учасницях.
Так, для країн Південно-Східної Азії важливим чинником посилення регіональних зв’язків була саме інтеграція до глобальної економіки. Експорт на зовнішні ринки формував високий попит на імпорт із сусідніх країн Посилення Кореї і відкритість Китаю сприяли регіональному зростанню, а з тим - і зміцненню економік регіону. Тобто формування АСЕАН відбувалося на хвилі економічного зростання та інтеграційного розширення, а не обмеження зовнішньоторговельних зв’язків.
Сьогодні стосовно міждержавних інтеграційних угруповань прийнятий компромісний варіант, згідно з яким визнається, що вони ефективні, якщо доповнюють багатосторонні угоди або стратегію «індивідуальної» лібералізації і спрямовані на покращення конкурентоспроможності загалом.
За критеріями оцінки Світового банку регіональні торговельні угоди впливаючи на інтереси світової економіки в цілому:
1. Повинні охоплювати всі галузі економіки без виключень.
2. Перехідний період не повинен перевищувати 10 років і має чіткий графік лібералізації торгівлі в окремих галузях.
3. Лібералізація торгівлі на умовах інтеграційнії повинна передувати створенню нового інтеграційного об’єднання.
4. Спільне мито, що встановлюється в межах митного союзу не повинне перевищувати найнижче мито, що було в країні з найнижчим рівнем мита в рамках інтеграційного угруповання.
5. Правила приєднання до інтеграційного угруповання нових членів мають бути ліберальними і не перешкоджати їх розширенню.
6. Правила визначення країни походження товару мають бути прозорими и не використовуватись з метою протекціонізму в межах угрупування.
7. Бажаним є швидкий перехід до більш розвинутих форм інтеграції, оскільки забезпечується більш раціональний розподіл і використання факторів виробництва.
8. Антидемпінгові заходи не повинні застосовуватись між членами інтеграційного об’єднання, а відносно третіх країн - правила їх застосування повинні бути прозорими і зрозумілими.
Аналізуючи тенденції розвитку світової економіки можна прогнозувати подальший розвиток міжнародної інтеграції. Тому будь- яка форма інтеграції повинна спрямовуватися на економічне та інституційне забезпечення, що відповідає сучасним світовим тенденціям розвитку, а створювані інтеграційного угруповання повинні дотримуватися вимог і правил СОТ.
Рекомендована література
1. Міжнародна економіка: підруч. / С.О. Гуткевич, М.Д.Корінько, М.І. Пугачов, ЮМ.Сафонов. - 2-е вид., доповнене - Х.: «Діса-плюс», 2015. - 420 с.
2. Білорус О. Г. Глобальні трансформації торгівлі : монографія / О. Г. Білорус, В. І. Власов; Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАНУ. - К.: ННЦ ”Ін-т аграр. економіки”, 2008. - 226 c.
3. Гончаров Ю. В. Світ. Європа. Україна: Трансформація економіки та інтеграція / Ю.В. Гончаров, Ю. О. Петін, О.М. Сальник - К. : Знання України, 2007. - 504 с.
4. Міжнародна економіка : підручник / Д. Лук´яненко, А. Поручник, Я. Столярчук. - Київ : КНЕУ, 2014. - 762 с.
5. Савельєв Є.В. Міжнародна економіка : підручник / Є. В. Савельєв. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2008. - 622 с.
6. Школа І.М. Міжнародні економічні відносини : підручник для студ. вищ. навч. закл. / І.М. Школа, В.М. Козменко, О.В. Бабінська ; Чернів. торг.-екон. ін-т Київ. нац. торг.-екон. ун-ту. - 2-е вид., переробл. і допов. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2007. - 544 с.
7. Gutkevych S. International economics: textbook/ S.Gutkevych, M.Korinko, Y.Safonov. - Kharkiv: “Disa Plus”, 2018. - 152p.