Міжнародна економіка
6.3. Розвиток регіональної економічної інтеграції
Сучасна картина світового інтеграційного процесу збагачується новими явищами, котрі спричинені змінами в системі світогосподарських зв´язків і виникненням відповідних передумов для формування інтеграційних угруповань у різних регіонах світу. Практично всі країни-члени СОТ є членами одного чи декількох регіональних інтеграційних угруповань або торговельних угод. Торгівля в межах регіональних інтеграційних угруповань внесена в перелік вилучень COT, але в останні роки набула досить значної ваги у багатосторонній торговельній системі.
Різке зростання кількості регіональних торговельних угод на початку 1990-х років продовжується, не менш інтенсивно, і сьогодні. На початок 2010 року до відома СОТ було доведено про створення понад 400 регіональних торговельних угод. З них 324 були зареєстровані у відповідності зі статтею XXIV ГАТТ 1947 року та ГАТТ-1994, 68 - відповідно до статті V ГАТС, 230 з них набули чинності. За прогнозами СОТ до 2020 року, якщо дотримаються попередні домовленості й успішно завершаться поточні переговори, враховуючи регіональні торговельні угоди, які набули чинності, але не були повідомлені СОТ, кількість інтеграційних угруповань, які планується створити, наближається до 400. З них угоди про вільну торгівлю складають понад 90%, у той час як митні союзи - менше 10%.
Про відчутні обмеження компетенції COT і значущість регіональних угруповань свідчить те, що майже 60% світової торгівлі припадають на торгівлю в середині існуючих торговельних союзів: ЄС - 22,8%; 18 країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону - 23,7%; Північна Америка - 7,9%. Інтеграційні угруповання різняться за своїм економічним потенціалом, формами інтеграції і впливом на світогосподарські зв’язки. Найбільш потужними угрупованнями є НАФТА та ЄС - на їх територіях створюється майже дві третини світового ВВП.
Північноамериканська економічна інтеграція зумовлена глобальними змінами в системі світових господарських зв´язків, що набули характеру стійкої планетарної тенденції. Вона є продуктом прогресуючого процесу інтернаціоналізації господарського життя, взаємопроникнення і взаємопереплетення національних економік, значна частина яких перетворилася в потужні продуктивні сили, що переросли можливості внутрішнього сукупного попиту й активно шукають нових ринків (товарів, послуг, капіталів, новітніх технологій) за межами власних державних кордонів.
Північноамериканська економічна інтеграція є також результатом входження світового господарства в якісно новий етап розвитку, на якому зовнішньоекономічні зв´язки втрачають свою допоміжну відносно політики роль і перетворюються на самостійний, навіть вирішальний фактор існування (точніше - виживання) світового співтовариства.
У такому просторі роль Північної Америки визначається тепер уже не силою впливу США на світогосподарські зв´язки, а силою спільних потенційних можливостей трьох по-своєму великих національних економік Північноамериканського континенту, об´єднаних в одну.
Так у Західній півкулі інтеграційні тенденції знайшли своє продовження в Латиноамериканському регіоні у спільному ринку групи країн Південного Конусу - МЕРКОСУР, а на Північноамериканському континенті в зоні вільної торгівлі - НАФТА, що заявила про себе як тристороннє економічне інтеграційне об´єднання континентальних масштабів, що включає Мексику, США і Канаду.
Найбільше розвиненим інтеграційним угрупованням у Північноамериканському регіоні є НАФТА - Північноамериканська асоціація вільної торгівлі, утворена в січні 1994 р. США, Канадою, Мексикою (назва НАФТА складається з перших букв слів North American Free Trade Association).
Витоки формування НАФТА обумовлені вже зазначеними планетарними тенденціями, конкретизованими в посиленні економічної взаємозалежності й поглибленні взаємопроникнення трьох Північноамериканських держав. Саме на цих засадах на Північноамериканському континенті виникає прообраз майбутнього єдиного господарського комплексу, в якому національні економіки (Мексики, Канади і США) інтегруються і починають функціонувати як складові єдиної господарської системи в зародковому її вигляді.
Модель розвитку інтеграційних процесів у Північноамериканському регіоні інша в порівнянні з західноєвропейською інтеграцією. У Західній Європі імпульси інтеграції йшли зверху вниз - від урядів, національних державних органів, а потім міждержавних органів країн-членів ЄЕС. У Північній Америці імпульси до створення господарського комплексу йшли знизу вверх, від прагнення до співробітництва на мікрорівні, між американськими та канадськими компаніями. З початку XX сторіччя поступово розмивалися межі між США і Канадою шляхом щодо вільного прямування товарів, капіталу, робочої сили. Якісна зміна економічних відносин між США і Канадою відбулася в 1988 р., коли на міждержавному рівні була укладена Американо-Канадська угода про вільну торгівлю. Воно передбачало взаємні зобов´язання двох країн ліквідувати обмеження в торгівлі товарами і послугами (на транспорті, у телекомунікаціях, комп´ютерних, фінансових системах, у сфері туризму), скасувати обмеження на іноземну власність у кредитно- фінансовій системі Канади і для канадських банків у США та ряд інших положень.
Про тісний зв´язок економіки Канади з економікою США свідчить хоча б той факт, що північноамериканські монополії контролюють майже половину гірничодобувної та понад 40% обробної промисловості в канадській економіці. У свою чергу США значною мірою залежать від імпорту з Канади сировинних ресурсів, не говорячи вже про те, що Канада традиційно є великим торговельним партнером США.
Одночасно в 80-і роки, початку 90-х років йшов процес взаємопроникнення економік США і Мексики. Звичайно ж, Канада не могла залишитися осторонь Мексикансько-Американського зближення: вона приєднується до переговорного процесу, який завершився у вересні 1992 р. підписанням тристоронньої угоди про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі - НАФТА.
Кожна із трьох країн-учасниць має свої економічні інтереси в НАФТА і, звісно, кожна з них плекає надію за допомогою вільної торгівлі реалізувати ці інтереси.
Інтеграційні процеси в НАФТА, за задумом його організаторів, будуть іти по типу інтеграції в ЄЕС: створення загальних ринків товарів, капіталів, робочої сили, технологій США, Канади і Мексики, в остаточному підсумку - зрощування процесів відтворення держав- членів, формування єдиного господарського організму трьох країн. По чисельності населення, обсягу ВВП і ряду базових економічних показників Північноамериканське інтеграційне угруповання порівняне з Європейським союзом. НАФТА володіє потужним (особливо завдяки США) економічним потенціалом, наприклад, щорічний обсяг виробництва товарів і послуг США, Канади, Мексики дорівнює 3 трлн. дол., а їхня частка у світовій торгівлі складає майже 20%.
Згідно з цією угодою, з січня 1994 р. розпочато формування одного з найбільших у світі ринків. У 2010 р. у даному інтеграційному угрупованні ліквідовані всі торгові, а також інвестиційні бар´єри між державами-членами, скасовані всі мита між трьома країнами.
Інтеграційні процеси в НАФТА в порівнянні з ЄС відрізняють:
домінуюче положення в північноамериканському економічному регіоні США, слабка взаємозалежність економік Канади і Мексики і пов´язана з цими процесами асиметричність економічної взаємодії США, Канади, Мексики. Специфічність НАФТА визначається низкою характеристик, котрі певною мірою відрізняють її як від західноєвропейської, так і від інших моделей міжнародної економічної інтеграції.
По-перше, Північноамериканська зона вільної торгівлі має континентальні масштаби. У світовому господарстві - це перше інтеграційне угруповання з такою характеристикою.
По-друге, країни, існує чималий розрив у рівнях економічного розвитку країн-членів, що ускладнює створення єдиного господарського комплексу. Наприклад, обсяг ВВП у 1996 р. склав - у США - 6785 у млрд. дол., у Канаді - 607, у Мексиці - 608 у млрд. дол. Але якщо по ВВП на душу населення, продуктивності праці і ряду інших основних економічних показників Канада наблизилася до рівня США, то Мексика значно відстає і від США, і від Канади.
По-третє, яскраво вираженим центром Північноамериканської зони вільної торгівлі залишаються США - світовий лідер з величезним науково-технічним, технологічним потенціалом та конкурентоспроможною економікою.
По-четверте, угода має широкомасштабний характер: вона охоплює виробничу сферу, міжнародну торгівлю, фінансові відносини між країнами-членами зони вільної торгівлі, інвестиційну діяльність, розширює вільний рух капіталів, необмежений вивіз прибутків і доходів, поглиблює лібералізацію взаємної торгівлі, регулює порядок міграції робочої сили тощо.
По-п´яте, країни-члени НАФТА є водночас і атлантичним, і тихоокеанськими, вони майже рівновіддалені від двох інших потужних світових економічних регіонів - Західної Європи та Азіатсько- Тихоокеанського регіону, що дає можливість рівномірно розвивати економічні зв´язки з ними і суттєво впливати на розвиток цих зв´язків.
У НАФТА слабко розвинуті мережі органів міжнаціонального регулювання і цілком відсутні органи наднаціонального регулювання інтеграційних процесів, що є в Європейському співтоваристві. Планується, що повноцінний загальний ринок у межах. Північноамериканського інтеграції буде утворений до 2010 р.
Разом з тим учасники НАФТА проголосили своєю головною метою створення не спільного ринку західноєвропейського зразка, а зони вільної торгівлі, яка дала б можливість кожній країні-учасниці без перешкод і обмежень розвивати економічні відносини з іншими державами та регіонами. Мова йде не про погодження торгово- економічної політики кожного із членів НАФТА з певними наднаціональними структурами, як то практикується в ЄС.
В перспективі НАФТА може інтегруватися з країнами Південної Америки, зокрема торгово-економічним блоком «МЕРКОСУР» (створеним у 1991 р. у складі Аргентини, Бразилії, Уругваю, Парагваю і що почали функціонувати в 1994 р.). Згодом до них можуть приєднатися інші держави регіону. До 2020 р. передбачається домогтися справжнього «інтеграційного прориву» ще на одному з найважливіших для США напрямку - в Азіатсько-тихоокеанському регіоні (АТР).