Міжнародна економіка

2.2. Суб’єкти міжнародної економічної діяльності, критерії їх класифікації

Суб´єктами міжнародної підприємницької діяльності в будь-якій країні постають ті юридичні, фізичні особи, організаційні утворення, які є наділеними відповідною дієздатністю та правами. В Україні, згідно Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” в якості таких суб´єктів можуть виступати:

■ фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають відповідну правоздатність;

■ юридичні особи зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об´єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об´єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб´єктів господарської діяльності;

■ об´єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким діючими цивільно-правовими законами не заборонено здійснювати господарську діяльність;

■ структурні одиниці іноземних суб´єктів господарської діяльності (філії, відділеня тощо), які не є юридичними особами, але мають постійне місцезнаходження на території України;

■ спільні підприємства за участю українських та іноземних суб´єктів господарської діяльності, які мають відповідну реєстрацію та мають постійне місцезнаходження на території України;

■ інші суб´єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Критерії класифікації суб’єктів МЕД

• загальнодержавні

• координаційні

• галузеві

• територіальні

• місцеві

• спеціалізовані функціональні

Мікроекономічний, як і інші рівні міжнародної економічної діяльності, має свої функціональні відмінності, специфічне коло суб’єктів, цілі, які вони переслідують, а також засоби реалізації цих цілей. Цілі, що вони їх переслідують в своїй діяльності, є взаємопов´язаними та такими, які взаємно зумовлюють одна іншу. Ними передусім є:

• максимізація індивідуального прибутку, оскільки міжнародна економічна діяльність розглядається в якості субстанції, інколи безальтернативної сфери реалізації комерційних інтересів (порівняно до цієї мети решта цілей може розглядатися в якості засобів реалізації);

• розширення виробництва як самостійна мета господарської життєдіяльності; крім того розширення виробництва - це і запорука збільшення прибутків, зменшення конкурентних ризиків та засіб боротьби з конкурентами шляхом їх поглинання;

• розширення ринків збуту завдяки проникненню або розширенню такого проникнення в господарську сферу зарубіжних країн;

• підвищення ефективності міжнародної господарської діяльності через наближення виробництва до споживачів у випадках здійснення закордонного інвестування, активізації міжнародної маркетингової політики;

• подолання інституційних, тарифних та нетарифних перешкод - оминання або зниження митних стягнень, національних обмежень на реалізацію тих або інших торгових операцій адміністративного характеру;

• розв´язання проблем, пов´язаних із нестабільністю міжнародних цін та співвідносних цінових показників (передусім через ревальвації та девальвації валют).

Говорячи про суб´єктів міжнародної економічної діяльності на макрорівні, слід враховувати її подвійну природу. Адже це водночас і господарська, і регулятивна практика держави в особі повноважних її органів, яка безпосередньо спричиняється до руху через кордони предметів міжнародного співробітництва або спрямована на формування режиму такого співробітництва. в структурі державного апарату прийнято виділяти наступні класифікаційні групи органів:

• загальнодержавні - Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів;

• координаційні - Мінекономіки, Нацбанк, Мінфін та інші;

• галузеві - міністерства та відомства, які відповідають за життєдіяльність окремих секторів, галузей економіки;

• територіальні - регіональні, місцеві органи влади;

• спеціалізовані функціональні - інститути, які в своїй діяльності керуються національними інтересами, підтримуючи національних учасників міжнародного співробітництва.

Перенесення повноважень від національних до міжнародних регулятивних структур відбувається у відповідності до міжнародно- правового режиму, який утворюється дво- та багатосторонніми угодами між країнами як суверенами міжнародних відносин, а також статутними документами міжнародних організацій. Співробітництво країн, хоча і має своєю головною метою створення сприятливого клімату міжнародної господарської діяльності, поширюється і на сферу безпосереднього прийняття рішень по цінах, обсягах та технічних умовах торгівлі. Найвідомішим прикладом міжнародного суб´єкта, який спеціалізується саме на політиці такого ґатунку є ОПЕК - організація країн-експортерів нафти.