1.1.1. Ціна в період схоластики

Економічна думка древнього світу, що стояла на захисті свого суспільного ладу, розглядала ціну як еквівалент обміну речей по їхній емпіричній вартості.

Перше письмове трактування терміна ціна зустрічається в трактаті «Артхашастра» радника індійського царя Каутилья (до ІІІ-ІУ ст. до н.е.). Каутилья, намагаючись виконати аналіз вартості, розділив поняття ціна й вартість, указавши, що конкуруючий покупець збільшує ціну на товар, роблячи її вище реальної вартості. Ціна, у розумінні Каутилья, включає «інші витрати», однією зі складових яких є прибуток торговця.

Прабатьком теорії трудової вартості можна вважати грецького філософа Аристотеля, тому що поняття «обмінна вартість» увів у теорію економіки саме він у книгах «Політик», «Афінська політика» (348-322 р. до н.е.). Основу грецького суспільства в той час становило натуральне господарство, тому Аристотель виходив з економіки, до якої відносив і роздрібну торгівлю, оскільки в ній, на його думку, вирішальну роль грала «споживча (обмінна) вартість». Давньогрецький мислитель Ксенофонт (430-355 р. до н.е.) досліджував характер ціноутворення, ототожнюючи вартість із функцією грошей.

Філософи Древнього Риму (Катон «Про землеробство», Варрал «Сільське господарство») ідентифікували витрати виробництва з вартістю, а ціну розглядали як суму вартості й прибутку, що визначався як надлишок над витратами.

Наступним етапом розвитку іеори вартості є навчання ка- нонників (церковників) у період феодалізму, які висунули ідею «справедливої цши>

У Х-ХІІІ ст складається особлива соціальна верства феодального суспільства — городяни Зміцнення міського ладу, з одного боку, поступовий перехід селян з панщини на натуральний, а пізніше й ірошовий податок — з іншої, загострили суперечності між містом і селом Співвідношення цін на міські ремісничі товари й на сільськогосподарські продукти відображало зіткнення станових інтересів Тому стала актуальною розробка навчання «Про справедливу ціну», тобто таку ціну, що, на думку середньовічних вчених-схоластів (Фоми Аквінського, Іоанна Дунса Скотта, Вільяма Оккама й ін.), не тільки відшкодовувала б витрати виробництва й обігу, але й забезпечувала кожному стану існування

«Справедлива ціна» тому розглядалася, наприклад, Фомою Аквінським (1225 р ), з погляду християнських норм моралі. Біблійні тексти широко використовувалися також для осуду лихварства як протиприродного способу збагачення, як корисливість, що губить людську душу.