Освітньо-професійні стандарти у контексті реформування системи підготовки кадрів

Додаток 5 Професійний стандарт нового типу на групу професій "Керівники підприємств, організацій, установ" (проект)

1. Загальний опис групи

1.1. Загальна інформація

Керівники підприємств, організацій, установ (далі – підприємство) належать до розділу 1 "Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)", підрозділу 12, класу 121, підкласу 1210, групи 1210.1 "Керівники підприємств, установ та організацій" КП. Станом на 01.08.2008р. до цієї групи КП входило 86 професійних назв робіт. Кваліфікаційні характеристики на зазначену дату виписано на 42 професійних назв робіт у 14 галузевих випусках ДКХП, включаючи і 1 випуск для "наскрізної" назви "Директор (начальник, інший керівник) підприємства". Ця група професій за своєю діяльністю належить до Секції К "Діяльність з управління, інжиніринг та надання послуг підприємцям", розділу 74, групи 74.1, групи 74.1, класу 74.15, підкласу 74.15.0. КВЕД.

1.2. Чисельність керівних кадрів

За даними першого Всеукраїнського перепису, із визначених як економічно зайняті 17,25 млн. громадян 10,0% або 1,73 млн. осіб припадало на законодавців, вищих державних службовців, керівників, менеджерів (управителів). У регіональному розрізі їх частка коливалася від 6,3 та 6,8% у Чернівецькій та Закарпатській областях до 11,1 та 15,4% у Харківські області та м. Києві відповідно. Серед керівників 92,7% громадян у працездатному віці, 7,3% - у старшому за працездатний віці, 8,4% - молодь віком 14-27 років, на 1000 чоловіків-керівників припадало 740 жінок-керівниць. Серед керівників підприємств питома вага жінок складала 34,5%, серед керівників малих підприємств – 32,9%.

Наявний 10,0% рівень представництва керівників у загальній чисельності зайнятих в Україні у порівнянні із зарубіжними аналогами є середнім значенням. Так, наприклад, у 2001 році питома вага керівників складала в Австралії 15,7%, Великій Британії – 13,4%, тоді як у Румунії – 2,4%, РФ – 4,3%, Німеччині – 5,9%. Така ж сама ситуація і у регіональному розрізі, наприклад, у м. Києві – 15,4%, у м. Лондоні – 18,5%, м. Ліверпулі – 10,4%, м. Севастополі – 10,1% тощо [126].

1.3. Умови зайнятості

Умови зайнятості керівників підприємств є одними з найкращих у розрізі професій. Так, наприклад, оціночний середній розмір їх місячної заробітної плати на початок 2008р. коливався в межах від 2,0 тис. грн. (бюджетна сфера) до 100,0тис.грн. (деякі топ-менеджери у приватній банківській, страховій, виробничій, торгівельній (за окремими напрямами) сферах та у сфері сервісу). У порівнянні із зарубіжними аналогами така диференціація теж спостерігається, але тільки у позабюджетні сфері, тому що рівень оплати праці керівників державних установ там є одним із найвищих. Наприклад, у США на кінець 2000 року середньорічна заробітна плата менеджерів з маркетингу та реклами складала 46тис.ам.дол., тоді як службовців у Збройних Силах США – 136,08тис.ам.дол., менеджерів готелів – 54тис.ам.дол., а керівників установ бюджетної сфери – 65тис.ам.дол. тощо.

За умовами праці більшість керівників підприємств також мають перевагу над представниками інших професій. Винятком є перші керівники у деяких підгалузях добувної промисловості, металургії, атомної енергетики тощо, діяльність яких пов’язано з особливими умовами праці, на які поширюються пільги за Переліком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня; Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на щорічну додаткову відпустку; Списками №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

1.4. Попит та пропозиція на ринку праці

За професіями розділу 1 КП "Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)" останнім часом відзначається позитивна тенденція зростання попиту (кількість вакансій) та зниження пропозиції (чисельність безробітних). Так, наприклад, якщо на кінець 2004р. в Україні на 55,7 тис. безробітних-керівників припадало 10,4 тис. вакансій, то на початок 2006р. було вже 48,1тис.осіб та 18,6тис.од. відповідно. У той самий час має місце зростання питомої ваги керівників-безробітних у загалі останніх. Крім того, в Україні наявна суттєва регіональна диференціація надлишковості керівних кадрів.

На зазначену дату на вітчизняному ринку праці попит на "керівника підприємства" складав 187 вакансій, на "заступника директора" - 224 вакансії. Разом з цим серед безробітних-керівників найбільше було представників таких професійних назв робіт: "Заступник директора" - 2197 осіб, "Директор (начальник, інший керівник) підприємства" - 1175 осіб, "Голова правління" - 254 особи, "Директор (інший керівник) підприємства, установи, організації фізкультурно-спортивного спрямування" - 224 особи тощо. Ця тенденція спостерігалася і в 2007році.

Таким чином, на сьогодні в країні наявне «перевиробництво» керівників відповідного рівня.

1.5. Перспективи формування попиту

До 2015 року зайнятість генеральних (перших) керівників зростатиме у нижчому за середні темпі. Багато вакансій з’являтимуться кожного року, оскільки керівники переходять на інші посади, розпочинають власну справу або виходять на пенсію. Але змагання за керівні посади буде напруженим, оскільки багато керівників переходять на інші виконавчі або керівні посади, скорочуючи кількість вакансій для новоприбулих.

У галузях нерухомості, фінансів та страхування кількість керівних посад зростатиме у середньому темпі. У промислових галузях очікується зниження зайнятості генеральних директорів та керівників.

Досвідчені керівники, досягнення яких свідчать про лідерські здібності та здатність поліпшити успішність або конкурентоспроможність підприємства, матимуть найбільше шансів.

Головними проблемами формування прошарку керівників підприємств залишатимуться такі, як:

- недопущення до управління на багатьох підприємствах, в установах, особливо бюджетних, молодих та талановитих топ-менеджерів;

- невідповідність фаху та рівня кваліфікації керівній посаді, що обіймається;

- висока інтенсивність у роботі та тиск з боку контрольних органів через надмірну фіскальну та монетарну політику, прояви корупції тощо.

2. Типова посадова інструкція керівників підприємств

До цього угруповання належать такі професійні назви робіт КП, як, наприклад:

Директор (начальник, інший керівник) підприємства; Генеральний директор (голова, президент, інший керівник) об'єднання підприємств (асоціації, корпорації, концерну, радіокомпанії, телекомпанії, телерадіокомпанії, телерадіоінформаційного агентства і т. ін.); Керуючий (директор, інший керівник) комерційним банком; Президент компанії тощо (код КП – 1210.1).

Головною функцією цих працівників є процес управління (формування, планування, здійснення, координація, контроль тощо) згідно із чинним законодавством виробничо-господарською та фінансово-економічною діяльністю.

Загальні положення

Керівник здійснює керівництво одним чи декількома структурними підрозділами підприємства, призначає на посади своїх заступників, начальників структурних підрозділів тощо та координує роботу підприємства.

У разі, якщо підприємство є акціонерним товариством, то керівник призначається на посаду та звільняється з посади рішенням зборів акціонерів.

Особа, призначена на посаду керівника, повинна мати повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (спеціаліст, магістр). Стаж роботи за посадами керівників нижчого рівня – не менш 5 років.

Керівнику підпорядковується весь персонал підприємства, що займається виробничо-господарською та фінансово-економічною діяльністю (заступники керівника, завідувачі відділів, секторів, економісти, бухгалтери, інженери-програмісти тощо), згідно із закріпленими за ними посадовими інструкціями.

Керівник у своїй практичній діяльності керується Конституцією України, указами Президента України, законами України, постановами та розпорядженнями Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, міжнародними нормами та стандартами, що стосуються Статуту, посадової інструкції та діяльності підприємства.

Керівник повинен володіти державною мовою, знати основні принципи управління персоналом, етики та естетики, роботи на персональному комп’ютері та відповідні програмні засоби.

Завдання та обов'язки

Керує відповідно до чинного законодавства виробничо-господарською, фінансово-економічною та іншою діяльністю підприємства.

Організовує роботу та ефективну взаємодію всіх структурних підрозділів, спрямовує їх діяльність на розвиток і вдосконалення виробництва продукції та надання послуг з урахуванням соціальних і ринкових пріоритетів, підвищення ефективності роботи підприємства, зростання обсягів збуту продукції (послуг) і збільшення прибутку, поліпшення якості та зростання конкурентоспроможності вироблюваної продукції (надання послуг), їх відповідність світовим стандартам з метою освоєння вітчизняного та зарубіжних споживчих ринків, задоволення потреб населення у відповідних видах вітчизняної продукції (послугах).

Забезпечує виконання підприємством усіх зобов'язань перед регіональним і місцевим бюджетами, державними позабюджетними соціальними фундаціями, постачальниками, замовниками та кредиторами, включаючи установи банку, а також господарських і трудових договорів, у т.ч. контрактів і бізнес-планів.

Організовує виробничо-господарську діяльність на підвалинах широкого застосування новітньої техніки та технології, прогресивних форм і методів управління та організації праці, науково обґрунтованих нормативів матеріальних, фінансових і трудових витрат, вивчення кон'юнктури ринку і передового досвіду (вітчизняного і зарубіжного) з метою підвищення технічного рівня та якості продукції (послуг), економічної ефективності їх виробництва (надання), раціонального використання виробничих резервів та ощадливого витрачання всіх видів ресурсів.

Вживає заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, раціонального використання і розвитку їх професійних знань і досвіду, створення безпечних і сприятливих для життя та здоров'я умов праці, дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища.

Забезпечує відповідне поєднання економічних та адміністративних методів керівництва і колегіальності під час обговорення та вирішення питань, матеріальних стимулів підвищення ефективності виробництва, застосовує принципи матеріальної зацікавленості та відповідальності кожного працівника за доручену йому справу та результати роботи всього колективу, виплату заробітної плати у встановлені терміни.

Забезпечує, спільно з трудовим колективом і профспілковою організацією на основі принципів соціального партнерства, розробку і виконання колективного договору, норм та положень регіональної, галузевої та Генеральної угод.

Сприяє розвитку трудової мотивації, ініціативи та активності працівників підприємства.

Вирішує питання фінансово-економічної та виробничо-господарської діяльності та безпеки підприємства в межах наданих йому законодавством прав і повноважень.

Доручає ведення окремих напрямів діяльності іншим керівникам – заступникам директора, керівникам структурних, у т.ч. функціональних і виробничих підрозділів.

Забезпечує дотримання законності діяльності підприємства і здійснення його господарсько-економічних зв'язків.

Використовує правові засоби для фінансового управління і функціонування підприємств у ринкових умовах, зміцнення договірної та фінансової дисципліни, регулювання соціально-трудових відносин, забезпечення інвестиційної привабливості підприємства з метою підтримки та розширення масштабів підприємницької діяльності.

Захищає майнові інтереси у судах, арбітражі, органах державної влади та управління.

Знання

Керівник повинен знати:

Законодавчі та нормативні правові акти, що регламентують виробничо-господарську, фінансово-економічну та іншу діяльність підприємства, ухвали регіональних і місцевих органів державної влади та управління, пріоритетні напрями розвитку економіки та відповідного виду економічної діяльності.

Методичні та нормативні матеріали інших органів управління, що стосуються діяльності підприємства.

Профіль, спеціалізацію та особливості структури підприємства.

Перспективи технічного, економічного та соціального розвитку виду економічної діяльності та підприємства.

Виробничі потужності та кадрові ресурси підприємства.

Технологію виробництва продукції (послуг) підприємства.

Податкове та екологічне законодавство.

Порядок складання та узгодження бізнес-планів, господарських договорів щодо виробничо-господарської та фінансово-економічної діяльності підприємства.

Ринкові методи господарювання та управління підприємством.

Систему економічних індикаторів, що дозволяють підприємству визначати своє становище на ринку та розробляти програми виходу на нові ринки збуту.

Порядок виконання господарських і фінансових договорів.

Кон'юнктуру ринку.

Науково-технічні досягнення та передовий досвід у відповідній галузі виробництва.

Управління економікою та фінансами підприємства.

Організацію виробництва та праці.

Порядок розробки та виконання галузевих тарифних угод, колективних договорів, норм регулювання соціально-трудових відносин.

Трудове законодавство.

Правила та норми охорони праці.

Керівник підприємства підзвітний вищому органу управління або засновникам підприємства в особі загальних зборів акціонерів.

На час відсутності керівника підприємства його посадові обов'язки виконує (-ють) заступник (-и), що призначається (-ються) в установленому порядку, який (-і) несе (-уть) відповідальність за якісне, ефективне та своєчасне їх виконання.

Права

Без доручення діяти від імені підприємства, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Представляти інтереси підприємства у взаємостосунках із громадянами, юридичними особами, органами державної влади та управління.

Розпоряджатися майном і засобами підприємства з дотриманням вимог, визначених чинним законодавством, статутом підприємства, іншими нормативно-правовими актами.

Відкривати у банківських установах розрахунковий та інші рахунки.

Укладати трудові договори (контракти, угоди).

Ухвалювати рішення: про притягнення працівників до матеріальної та дисциплінарної відповідальності у зв'язку з порушенням ними виробничої та/або трудової дисциплін та які винні у заподіянні матеріального збитку підприємству.

Видавати доручення на здійснення цивільно-правових операцій, представництво тощо.

У межах повноважень, визначених чинним законодавством, визначати склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок, напрями та ресурси щодо її захисту.

Відповідальність

За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, – у межах, визначених чинним трудовим законодавством України.

За правопорушення, вчинені у процесі здійснення своєї діяльності, – у межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним і цивільним законодавством України.

За заподіяння матеріального збитку – у межах, визначених чинним трудовим і цивільним законодавством України.

Керівник підприємства несе персональну відповідальність за наслідки прийнятих їм рішень, що виходять за межі його повноважень, встановлених чинним законодавством, статутом підприємства, іншими нормативно-правовими актами.

Керівник підприємства не звільняється від відповідальності, якщо дії, що вимагають відповідальності, було здійснено особами, яким він делегував свої права.

Керівник підприємства, який несумлінно використовує майно та кошти підприємства у власних інтересах або на користь протилежних інтересів вищого органу управління чи засновників, несе відповідальність у межах, визначених цивільним, кримінальним та адміністративним правом України.