Історія української преси
"Зоря". Організація. Редакція. Зміст і співробітники. Зв´язок із східноукраїнськими землями. Припинення. Причини
Одночасно з "Ділом" і "Батьківщиною" починає виходити у Львові "письмо літературно-наукове для руських родин" під назвою "Зоря", перше число якого появилося 1 січня 1880 р. за редакцією О. Партацького. Виходив етимологічним правописом в формі 33x23,5 в 16 сторінок друку.
На початку часопис гуртував не лише представників народовецького українського табору, але були тут і з табору москвофілів. Одначе незабаром став він вже чисто національним українським органом. Зміст — поезії І. Грабовича, І. Гушалевича, В. Масляка, М. Маркова, Д. Млаки та інших, що своєю мистецько-літературною якістю не завжди досягали відповідної вартості.
Не далеко відходив від поезії і відділ прози, в якому мають місце, крім оригінальних творів, переклади російських авторів (Тургенєва, Щедріна та інших). Тут же в перекладі твори М. Гоголя, з оригінальних "Гальшка, княгиня Острозька" І. Шараневича, " Марія, княжна руска", історична повість з XII ст. Є. Грушкевича, як також оповідання Д. Лепкого ("Недібрана пара"), Л. Сапогівського, К. Бобикевича, згаданого вже І. Грабовича та інших.
Більш цінною і цікавою була частина історично-літературна. Можна тут зустріти такі праці чи розвідки, як наприклад, О. Огоновського про Квітчину "Марусю", або "Письма Галичан до Михайла Петровича Погодіна в літах 1836—1861", що їх подав І. Левицький. Є це листи С. Шеховича, Вагилевича і особливо цінні Д. Зубрицького. Так само не позбавлена була інтересу частина історична. Були тут пращ К. Заклинського про літописи і літописців XVII ст., І. Шараневича про княжий Галич, передруки чи перекази за "Киевскую Старину" праць Костомарова, тут же — І. Грабовича з історії республіки Новгородської тощо.
З інших матеріалів, що знайшли місце в перших роках "Зорі" — це матеріали етнографічного характеру Д. Лепкого, В. Лукича та інших, як також спеціальний відділ під заголовком "З уст народніх". В. Лукич в цих річниках подавав цінні огляди з національно-культурного життя на східноукраїнських землях. Врешті, відділи, присвячені мистецтву й бібліографії.
Щойно з 1883 р. нав´язує "Зоря" тісніші взаємини зі східноукраїнськими землями, як також притягає нові місцеві літературні і наукові сили на чолі з І. Франком.
З цього часу з кожним числом починає набирати часопис більш виразного національного і мистецького характеру. На його сторінках з´являються визначніші імена, з яких згадати хоча б такі: О. Пчілка, Леся Українка, Б. Грінченко, О. Кониський, В. Самійленко, О. Левицький та інші.
Наприкінці 1885 р. "Зоря" переходить на власність Товариства ім. Шевченка. Редакторами стають О. Калитовський, Г. Цеглинський, а потім О. Борковський при найактивнішій, фактичній редакційній праці І. Франка. Поширюються зв´язки зі східноукраїнськими землями, наслідком чого збагачується зміст часопису. Але стається так, що під натиском певних кіл з народовецького табору І. Франко, як виразний представник радикального напрямку, усувається від редакції. Старша громада пробує якийсь час сама вести часопис. І хоч лінія, зазначена перед цим, продовжується, все ж незабаром виявляються істотні хиби в редакції. Це викликає необхідність реформи, що й наступає з приходом до редакції 1890 р. Володимира Левицького, Василя Лукича, як він назвав себе в літературі. Був він представником молодшого покоління, радикальний в національних поглядах, рішучий прихильник духового поєднання українського народу на всіх його землях. Продовжуючи працю І. Франка, добре обізнаний з редакторською технікою, він всю свою енергію і знання впродовж шести років присвятив "Зорі", вивівши її знову на шлях цінного і цікавого органу всеукраїнства.
В цей час переходить "Зоря" на фонетичний правопис та прибирає характер ілюстрованого часопису.
Крім вже згаданих з´являються тут твори таких поетів і письменників як М. Коцюбинський ("Для загального добра" та інші), Н. Кобринська ("Ядзя і Катруся" та інші), О. Кобилянська, С. Шелухин (С. Павленко), К. Студинський, що виступив з поезією, М. Грушевський (псевдонім М. Заволока), що дає оповідання під заголовком "Історія одної ночі" та інші, І. Нечуй-Левицький ("Старосвітські батюшки та матушки"), М. Вороний, Б. Лепкий, М. Чернявський, В. Щурат, В. Лиманський, Я. Щоголів, І. Франко ("Захар Беркут" та інші).
У відділі історії української літератури — праця О. Огоновського "Історія літератури руської", що викликала відгук у "Киевской Старине", в критичній розвідці В. Коцовського в "Зорі" та інші. Тут же літературно-критичні праці і замітки М. Грушевського ("Українсько-руські драми" та інші), О. Огоновського, Франка, Вахнянина, В. Коцовського, В. Щурата, А. Кримського, (про "Царівну" О. Кобилянської та "Лиса-Микиту" І. Франка і інші).
Багато поставлений був відділ життєписів та споминів, він дав чимало цінного матеріалу до історії українсько-національно-громадського і науково-культурного життя.
В останніх річниках заведено спеціальний відділ, присвячений студіям творчості Т. Шевченка. Між матеріалами опублікувала "Зоря" між іншим огляд чужинецьких голосів про Шевченка. Тут же цікава "Записка Голови, начальника управління в справах друку" про Т. Шевченка, яку подав М. Вороний.
Часом на сторінках "Зорі" можна було бачити також листування визначних представників українського науково-літературного життя, наприклад, В. Навроцького, С. Руданського, О. Бодянського та інших.
У відділі історії — праці І. Франка ("До історії руської церкви з XVIII в." та інші), К. Заклинського, О. Калитовського та інших. Тут же праці з археології.
З праць статистично-економічних звертають увагу праці С. Жука, зокрема його розвідка про східні і західні українські землі під назвою "Де ліпше?"
Відділ етнографічний дав багато цінних праць, розвідок, збірок, матеріалів, головно Д. Лепкого та Б. Познанського, з оглядів якого зокрема цінними є праці, присвячені українській Вороніжчині ("Подоню") під заголовком "Весна в українському селі", "Великодній тиждень в українському селі".
Багатий відділ бібліографічний пильно стежив за кожним проявом українського науково-літературного життя.
Врешті, видання "Бібліотеки Зорі", що в 1883 р. дала "Поезії Тараса Шевченка", твори І. Франка, Дениса ("З різних країв і народів"), О. Калитовського ("Руска література апокрифічна"), О. Партицького ("Слово о Полку Ігоревім") та інших.
Часопису пощастило пробити мур, що ділив життя західноукраїнських земель від українських земель під Росією. Особливо ж сильного розповсюдження на українських землях під Росією осягла "Зоря" в 1890—1896 pp., здобувши там понад 400 передплатників. Стала вона дійсним всеукраїнським органом не лише за змістом, але і в передплаті. Це звернуло увагу російської адміністрації та уряду, наслідком чого була заборона пропуску часопису, що тяжко відбилося на його фінансовому стані, довівши річний дефіцит до 4000 корон.
Тим часом зроблений "Зорею" зв´язок перервати не пощастило. І коли 1897 р. було припинено її видання, перейшов він до її спадкоємця, яким з початку 1898 р. став "Літературно-Науковий Вісник".