• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Соціальна географія

3.4. Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму та суспільного інтелекту як одна з фундаментальних у соціальній географії

Історичні аспекти вивчення суспільного менталітету й інтелекту та формування і використання названих категорій. Інформаційно-технологічна революція, яка стартувала у 70-х роках XX ст. у США, стала фундаментальною основою світових процесів соціально-економічної реструктуризації 80-х років. Безумовно, вона змогла відбутися лише при досягненні суспільством відповідного рівня розвитку суспільного менталітету (розуму) та суспільного інтелекту. Все це перетворилося в один з вирішальних факторів формування стійкого та величезного інтересу фахівців різних галузей знань до вивчення суспільного розуму й інтелекту. Сказане не означає, що раніше такого інтересу не було, — він виявлявся, але на іншому рівні розвитку та в іншій формі. У давні часи було добре відомо, що панування над етносом тим ефективніше, чим більшою мірою зруйнована його генетична пам´ять, знищений суспільний менталітет й інтелект (хоча в той час подібних понять як таких ще не існувало). Отже, зробимо невеликий екскурс в історію вивчення суспільного менталітету й інтелекту в географічній науці у контексті його дослідження в інших галузях знань.

Зазначимо, що дотепер відсутній одностайний погляд на згадані категорії та їх дефініції. Ось чому викладемо наші думки стосовно змісту понять "суспільний розум" і "суспільний інтелект".

Поняттями "ментальний", "ментальність" оперують відносно недавно. Під ментальним у широкому розумінні мають на увазі те, що має відношення до розумової сфери, у вузькому розумінні — все, що має відношення до особливостей організації індивідуального розумового досвіду. В середині 50-х років XX ст. поняття "ментальність" увійшло в наукову сферу завдяки дослідженням французьких вчених Ж. Любьє і Р. Мандру. В1958 p. цей термін з´явився в енциклопедичних словниках. Зазвичай терміном "ментальність" позначають соціально-психологічні явища, що відображають духовний світ людини або соціальної спільноти, епохи чи етнокультури. На думку багатьох вчених, котрі використовують цей термін у зазначеному контексті, категорія "ментальність" дає змогу аналізувати психічний склад людей крізь призму соціальних, політичних або етнічних процесів. Ментальність охоплює різні рівні соціальних цінностей. Деякі дослідники цього явища, зокрема А. Баронін, наголошують: ментальність — важливий етнопсихологічний феномен, який "є інтегральною етнопсихологічною ознакою індивіда, народу, нації". Інші вчені зазначають, що ментальність — це не просто світогляд, сума ідей і навіть не образ мислення, а радше специфічний "уклад" розуму, сукупність духовних установок, культурний потенціал, групи, соціуму, етносу. На зламі тисячоліть ментальність почали визначати як "процесор соціального життя": саме формами ментальності пояснюють схеми поведінки людини, груп людей у процесі діяльності.

Ментальність зумовлює менталітет, що в англомовній літературі визначається як "властивість розуму, що характеризує окремого індивіда чи групу індивідів", "узагальнення всіх характеристик, що визначають психіку", "спосіб мислення чи характер мислення". Менталітет дуже часто характеризують як організацію ментальності.

Психологічну основу розумності становить інтелект. На думку М. Холодної, — це форма організації ментального (розумового) досвіду. Отже, розуміння інтелекту десь пересікається з поглядами на менталітет. Тому в науковій літературі дуже часто менталітет ототожнюється з інтелектом. Ми вважаємо, що ніж менталітетом та інтелектом існує суттєва відмінність: менталітет — здатність мислити (адекватно оцінювати навколишню дійсність, доходити логічних висновків, умовиводів), а інтелект — вміння творити (народжувати нові ідеї,робити відкриття). Однак без менталітету не може бути інтелекту: не можна народжувати нові ідеї, не вміючи мислити. Менталітет завжди міститься в основі інтелекту, і між ними не можна провести чіткої межі.

Кожній людині, частині суспільства, суспільству властиві свій менталітет, інтелект. Менталітет, властивий частині суспільства (наприклад, суспільству в межах конкретного регіону), — це суспільний менталітет. Аналогічне можна сказати і про інтелект.

Наукове дослідження суспільного менталітету й інтелекту (без застосування згаданих термінів) започатковане в XVIII— XIX ст. у філософії, соціології, історії, економіці. Так, Монтеск´є шукав природу законів у менталітеті, математик Н. Кондоре доходить висновку, що рушій історичного прогресу — суспільний розум, Л. Гумплович стверджував, що основу розвитку суспільства становлять закони біології, та ін. Воно було продовжене представниками расово-антропологічної школи (Ж. Гобіно, О. Аммон, Ж. Ляпуж, X. Чемберлен), географічної школи в соціології (Г. Бокль, Л. Мечников, С. Соловйов, В. Ключевський, Ж. Б. Реклю), геополітики (Р. Челлен, К. Хаусхофер). Проте чи не найглибше в той період вивчався суспільний менталітет та інтелект представниками психологічного напряму в соціології (М. Лацарус, X. Штейнталь, В. Вундт, Г. Лебон). Наприклад, М. Лацарус і X. Штейнталь розробили концепцію групової поведінки, визначили зміст поняття "психологія народів". Дослідник В. Вундт уточнив дефініцію "психологія народів", акцентуючи на тому, що психологія народу — це насамперед синтез індивідуальних свідомостей.

Найближча до сучасного розуміння суспільного розуму та суспільного менталітету феноменальна праця Г. Лебона "Психологія мас", у якій вчений дослідив закони утворення та функціонування натовпу, розробив вчення про його душу і "спосіб мислення". У XX ст. подібні дослідження у згаданих галузях знань ще більше активізувалися й інтенсифікувалися. Однак більшість таких досліджень утаємничувалася. Наприклад, праця Г. Лебона, вперше опублікована 1895 p., упродовж 100 років не була відома широкому колу читачів, хоча її мали бібліотеки Миколи II, В. Леніна, Б. Муссоліні, Й. Сталіна, А. Гітлера й інших диктаторів, які прагнули управляти і маніпулювати натовпом.

Безумовно, негласне табу на відкрите здійснення досліджень у цій сфері суттєво позначилися на підходах до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в географічній науці. В усіх країнах колишнього "соціалістичного табору" географічні дослідження суспільного інтелекту й менталітету як такого практично були відсутні. Це не означає, що вони не вивчалися зовсім. Досліджувалися культура, традиції, звичаї народів, які відображали його ментальність.

У західній географічній науці широкомасштабні дослідження цих категорій не здійснювалися. Однак в її межах було розроблено багато цікавих підходів, що впритул наближалися до висвітлення тих чи інших особливостей суспільного менталітету й інтелекту. Як приклад можна назвати розроблення ментальних (когнітивних) мап Вулдріджом (1956 р.) і Гоулдом (1966 p.), котрі були не картами в географічному розумінні, а ментальними конструкціями (уявленнями) людей про навколишній простір. Ще одне свідчення застосування такого аналітичного методу в географічних дослідженнях — це структуралізм, запропонований французьким соціоантропологом Леві-Стросом. Вчений ототожнював суспільство зі суперструктурою, не всі рівні якої доступні для прямого спостереження. Тому природу суперструктури можна пізнати лише на теоретичному рівні. Очевидно, це відноситься і до пізнання суспільного розуму та суспільного інтелекту. І, безперечно, не можна не згадати про роль біхевіористської географії у вивченні окремих елементів суспільного розуму та менталітету, яка отримала інтенсивний розвиток у другій половині XX ст. у західній географічній науці.

Однак вивчення суспільного менталітету й інтелекту ще не посіло належного місця в географічній науці. Без їх дослідження неможливий подальший повноцінний поступ цієї галузі знань.

Сучасні підходи до вивчення суспільного менталітету й інтелекту в межах географічної науки.

На нашу думку, суспільний менталітет і суспільний інтелект можна розглядати як елементи територіальної суспільної системи (ТСС) будь-якого ієрархічного рівня: цивілізації на планеті Земля, національної ТСС, регіональної ТСС, локальної ТСС. Це надзвичайно важливі елементи. Адже від рівня їх розвитку залежить ефективність функціонування ТСС загалом. Ось чому таке важливе дослідження суспільного розуму і суспільного інтелекту в межах суспільної географії — науки про територіальну організацію суспільства та соціальної географії — галузі знань про територіальну організацію соціальної сфери, яка становить надзвичайно важливу складову ТСС. Вивчення суспільного менталітету та суспільного інтелекту в такому контексті у межах суспільної, зокрема соціальної географії, — це, по суті, формування нового напряму суспільно-географічних, у тому числі соціогеографічних досліджень на початку XXI ст.

Дослідження суспільного менталітету та суспільного інтелекту в межах суспільної географії загалом, а також у царині соціальної географії зокрема — надзвичайно актуальне. Ця актуальність особливо очевидна на таких ієрархічних рівнях:

— світовому (від рівня розвитку суспільного менталітету та суспільного інтелекту залежить виживання сучасної цивілізації на планеті Земля);

— національному (збереження національної незалежності неможливе при низькому рівні розвитку суспільного менталітету та суспільного інтелекту);

— регіональному (від співвідношень між рівнями розвитку суспільного менталітету та суспільного інтелекту між різними регіонами залежить не лише рівень розвитку національного господарського комплексу, національна самостійність у світовій співдружності держав, а й розвиток світового господарства, цивілізації загалом);

— локальному (рівень розвитку суспільного менталітету та суспільного інтелекту локальної ТСС детермінує спосіб і якість життя населення в її межах).

Безумовно, мусять бути надзвичайно тісні взаємозв´язки між суспільним менталітетом і суспільним інтелектом та соціальною І сферою у межах ТСС.

Суспільний інтелект разом із суспільним менталітетом формує одну з найважливіших складових трудового потенціалу — інтелектуальну, яка, суттєво впливаючи на стан суспільного здоров´я та використання трудового потенціалу, детермінує медико-соціальну ситуацію в регіоні. Величина інтелектуальної складової трудового потенціалу може розглядатися як інтелектуальний потенціал. У декотрих дослідженнях інтелектуальний потенціал розглядається як самостійний фактор виробництва нарівні з демографічним, територіальним, сировинним та іншими факторами. Наприклад, М. Холодна наголошує: "В сучасних умовах інтелектуальний потенціал населення — поряд з демографічним, територіальним, сировинним, технологічним параметрами того чи іншого суспільства — становить надзвичайно важливу основу його розвитку"^*149. Інтелект — як здоров´я: коли він є і коли працює, то його не зауважуємо і про нього не думаємо, коли ж його недостатньо і коли в його роботі трапляються недоліки, то нормальний хід життя порушується.

М. Холодна наводить три найважливіші, на її думку, докази значущості інтелекту:

— до вирішальних факторів економічного розвитку належить інтелектуальне виробництво, а ключовою формою власності є інтелектуальна власність; аналітики досліджують глобальний інтелектуальний переділ світу, суть якого зводиться до жорсткої конкурентної боротьби окремих держав за володіння інтелектуально обдарованими людьми — потенційними носіями нового знання;

— інтелектуальна творчість, що становить невід´ємну частину людської духовності, виступає як соціальний механізм і є противагою регресивним лініям у розвитку суспільства. Продукт інтелектуальної творчості — ідеї. Шар ідей у суспільній атмосфері подібний до озонового шару в звичайній земній атмосфері. Чим менше в суспільстві розумних людей, тим більшою мірою витончується інтелектуальний культурний шар, тим більше "озонових дір" і тим вираженіші деструктивні тенденції в суспільстві. А "сон розуму породжує чудовисько". І цим сказано все;

— робота інтелекту — це гарантія особистої свободи людини і самодостатності її індивідуальної долі. Чим більше людина використовує свій інтелект в аналізі й оцінці того, що відбувається, тим менше вона піддається спробам маніпулювання нею.

Отже, на порядок денний висувається таке важливе питання, як інтелектуальне виробництво. Воно може бути економічним, Ось чому, на нашу думку, важливо наголосити на необхідності виділення в структурі суспільного менталітету надзвичайно важливого його елемента — суспільного економічного менталітету, а в складі суспільного інтелекту — суспільного економічного інтелекту. Це означає, що може бути мова і про культурний менталітет, і про сакральний менталітет.

Дослідження суспільного розуму і суспільного інтелекту — це новий і надзвичайно важливий напрям географічних досліджень, який отримує інтенсивний розвиток у XXI ст.

Оцінка сучасного суспільного менталітету й інтелекту України

У зв´язку з тривалою соціально-економічною кризою в Україні, яка затягнулася більше, ніж на десятиліття, дослідження суспільного економічного менталітету і суспільного економічного інтелекту надзвичайно актуальне: саме завдяки останнім можна суттєво активізувати економічне життя в країні.

Суспільний економічний менталітет ми розуміємо як вміння частини суспільства чи суспільства загалом мислити економічно, тобто вміти адекватно оцінювати економіку (наприклад, економіку регіону, держави), доходити логічних висновків, умовиводів про її стан крізь призму існуючих правил, норм і законів господарювання.

Наголосимо, що тільки завдяки суспільному економічному менталітету можна формувати суспільний ментальний економічний простір регіону, держави, тобто такий суб´єктивний діапазон відображення реального економічного світу населенням досліджуваного територіального утворення, в межах якого можливі різні уявні переміщення економічних об´єктів, явищ, процесів. Цей суспільний ментальний економічний простір формується внаслідок відображення реального економічного світу засобами масової інформації, у тому числі міжнародною інформаційною системою Internet, науковими економічними публікаціями тощо.

Сучасний суспільний ментальний економічний простір України можна охарактеризувати як деформований, нестійкий, неповноцінний. Це зумовлюється такими причинами:

— реальні трансформаційні процеси перехідної економіки, які дуже часто не відповідають тим, що мають місце у програмних документах, і є надзвичайно суперечливими, провокують появу деформованих ментальних економічних структур; під ментальними економічними структурами загалом ми розуміємо психічні утворення, які в умовах пізнавального контакту етносу (соціуму) з довкіллям забезпечують поступання інформації про економічні події, явища та процеси, можливість перероблення цієї інформації, управління процесами перероблення інформації завдяки вибірковості інтелектуального відображення; отже, деформовані ментальні економічні структури — це такі психічні утворення, що є відображеннями реальності, яка неадекватна економічній дійсності; серед прикладів деформованих ментальних економічних структур можна назвати: "В Україні неможливо досягти самореалізації в сфері бізнесу", "В Україні невигідно займатися підприємництвом", "Україна — бідна країна" та ін.;

— боротьба інших країн світу за можливість контролювати економіку України зумовлює насичення її інформаційного простору фальшивими даними про економічну ситуацію в країні з метою створення дезатрактивних суспільних ментальних репрезентацій економічних об´єктів, явищ, процесів, тобто непривабливих актуальних образів останніх;

— надмірний розвиток тіньової економіки підсилює деформованість ментальних економічних структур елементами нестійкості, неповноцінності: вони не дають навіть приблизної уяви про загальний обсяг фактичної економічної діяльності, справжні економічні результати цієї діяльності тощо.

Все це гальмує розвиток в Україні підприємництва — ініціативної, самостійної, здійснюваної від свого імені, на власний ризик, під свою відповідальність діяльності громадян, спрямованої на систематичне отримання доходу, прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання послуг, без чого неможливо побудувати ефективне суспільство. Адже деформований, нестійкий, неповноцінний ментальний економічний простір України виступає потужним негативним фактором розвитку підприємницьких здібностей підприємців. Це означає, що особи, котрі займаються підприємництвом" не можуть сформувати повноцінний набір якостей, вмінь, здібностей, що дають їм змогу знаходити і використовувати краще поєднання ресурсів для виробництва, продажу товарів, приймати розумні, послідовні рішення, створювати і застосовувати новинки, виправдано ризикувати.

Суспільний економічний менталітет і суспільний економічний інтелект безумовно мають відмінності в розрізі регіонів. Спробуємо дати порівняльну оцінку рівня розвитку суспільного економічного менталітету та суспільного економічного інтелекту в розрізі регіонів України. З цією метою виведемо інтегральний індекс на основі врахування низки показників, серед яких — порівняльна оцінка розвитку підприємництва в розрізі регіонів України. Названі деформовані суспільні ментальні економічні структури засвідчують, що для розрахунку відносного стосовно середньоукраїнського рівня розвитку суспільного економічного менталітету необхідно використати сальдо міждержавної міграції. Саме ці показники виокремлюють групу населення, невдоволеного можливостями самореалізації в Україні у сфері бізнесу та в інших сферах. Цікаво, що за даними найрізноманітніших соціологічних опитувань, цією верствою населення на перший план як головний аргумент завжди висувається набагато вищий рівень доходів, який би вона могла мати в інших розвинутих країнах світу за ту саму роботу, що виконує в Україні. Аналіз сальдо міждержавної міграції засвідчив: таким найвищим абсолютним показником виділяються Автономна Республіка Крим, Херсонська та Запорізька області.

Ментальний економічний досвід, тобто система інтелектуальних ресурсів, зумовлених особливостями пізнавального відношення суб´єкта до господарювання і характер відтворення дійсності в індивідуальній та суспільній свідомості, який був отриманий населенням різних регіонів у період існування колишнього Радянського Союзу, виробив ще й такі деформовані ментальні економічні структури: "Якщо вони (владні ограни) думають, що нам платять, то нехай думають, що ми (народ) працюємо", "Хіба це зарплата?", "Краще вдома полежати, ніж задурно працювати". Саме набутий ментальний економічний досвід став вирішальним фактором стрімкого поширення офіційно зареєстрованого безробіття в сучасній Україні. Зауважимо, що при цьому, очевидно, варто задуматися, чи можна вважати безробітним того, хто має землю (принаймні, понад 0,06 га) і можливість використовувати продукти для власних потреб, вирощені на цій землі. На нашу думку, показник безробіття слід вважати таким, що понижує відносний рівень розвитку суспільного економічного менталітету і в країні загалом, і в розрізі її регіонів. У такому плані найбільше вирізняються Івано-Франківська, Чернігівська та Волинська області.

При розрахунку названого інтегрального індексу враховані й такі показники, як кількість випускників вищих навчальних закладів економічних спеціальностей, вертикальна мобільність трудового потенціалу та ін.

Отримані показники дали змогу виділити регіони з такими рівнями розвитку суспільного економічного менталітету: надзвичайно високим, дуже високим, високим, середнім, низьким, дуже низьким, критичним (табл. 3.2).

Таблиця 3.2.

Групування областей України за рівнем розвитку суспільного економічного менталітету

Отримані та надані у таблиці результати можуть бути відкориговані, якщо при розрахунку інтегрального індексу будуть враховані ще й інші якісні показники: соціальна напруга, якість життя населення тощо. Однак справа не стільки в необхідності отримання точніших результатів, скільки в очевидній наявності надзвичайно широкого діапазону показників, що відображають рівень розвитку суспільного економічного менталітету в розрізі регіонів України. Це засвідчує необхідність реалізації на рівні держави негайних серйозно продуманих і науково обґрунтованих заходів, спрямованих на ліквідацію деформованості суспільних ментальних економічних структур, а також на розвиток індивідуального та суспільного економічного мислення через організацію наукових семінарів, спеціальних передач у ЗМІ та ін. Без таких заходів буде проблематичним подальший інтенсивний розвиток суспільного інтелекту. Для того, щоб створювати нове і швидко впроваджувати створене в життя, необхідний належний рівень розвитку суспільного менталітету. Інновації активніші в межах областей з вищим інтегральним показником розвитку суспільного економічного менталітету. Це засвідчують, наприклад, дані про створення бізнес-інкубаторів.

Зазначимо, що в областях з вищим інтегральним показником розвитку суспільного економічного менталітету працює більша кількість наукових кадрів, осіб з вищою освітою та ін. Саме вони належать до числа детермінантів рівня розвитку суспільного інтелекту загалом та економічного зокрема. В таких областях у структурі трудового потенціалу виділяється інтелектуальна складова, яка має більшу питому вагу, ніж в інших областях. Крім того, це засвідчує вищу інтенсивність процесу соціалізації саме в таких областях.

Як підсумок — в Україні необхідно активізувати дослідження, спрямовані на вивчення суспільного менталітету та суспільного інтелекту, причому такі дослідження необхідні не лише у межах суспільної (соціальної) географії й у межах інших наук, наприклад, у царині регіональної економіки та регіональної соціальної географії.

Суспільно-географічні (соціально-географічні) дослідження суспільного менталітету та суспільного інтелекту повинні вивчатися у таких напрямах: по вертикалі (в межах територіальних суспільних систем різного ієрархічного рівня), по горизонталі (в розрізі ТС/С одного й того самого ієрархічного рівня, наприклад, львівський суспільний менталітет і одеський суспільний менталітет, галицький суспільний інтелект і волинський суспільний інтелект), а також як системне явище, що має складну структуру (суспільний економічний менталітет, суспільний політичний менталітет, суспільний соціальний менталітет, суспільний культурний менталітет та ін.).

Дуже важливо сконцентрувати зусилля вчених, фахівців, управлінців на формування прогресивних суспільних ментальних структур, у тому числі політичних, економічних і, безумовно, соціальних. Все це повинно стати потужною основою для перспективного зростання і суспільного менталітету, і суспільного інтелекту, що сприятиме підвищенню рівня життя населення регіонів, країни, зміцненню економічної безпеки держави, інтеграції України на рівних правах з іншими країнами у світовий економічний простір.

Отже, для суспільного розуму та суспільного інтелекту кожного з регіонів властивий специфічний набір соціально-географічних ознак, які визначають формування і розвиток різних регіональних суспільних сфер, у тому числі й соціальної.

Концепція соціально-географічних ознак суспільного розуму і суспільного інтелекту належить до фундаментальних у регіональній соціальній географії, мі розвитку повинні бути присвячені подальші дослідження в XXI ст. у межах цієї галузі знань.