Прикладна етика

Додатковий Протокол до Конвенції про захист прав та гідності людини щодо застосування біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину), який стосується заборони клонування людей

Додатковий Протокол до Конвенції про захист прав та гідності людини щодо застосування біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину), який стосується заборони клонування людей

Дата підписання: 12.01.1998.

Дата набрання чинності: 01.03.2001.

Офіційний переклад

Держави — члени Ради Європи, інші Держави та Європейське Співтовариство, що підписали цей Додатковий протокол до Конвенції про захист прав та гідності людини щодо застосування біології та медицини,

беручи до уваги науковий розвиток в галузі клонування ссавців, зокрема шляхом поділу ембріона та пересадки ядра;

усвідомлюючи, що власне деякі методи клонування можуть сприяти прогресові наукового пізнання та його медичному застосуванню;

уважаючи, що клонування людей може стати технічно здійсненним; відзначаючи, що поділ ембріона може відбуватися природним шляхом і що в деяких випадках його результатом є народження генетично ідентичних близнюків;

уважаючи, однак, що поводження з людьми як з речами шляхом навмисного створення генетично ідентичних людей суперечить уявленню про людську гідність і, отже, є неправильним застосуванням біології та медицини;

беручи до уваги також серйозні проблеми медичного, психологічного та соціального характеру, які така спрямована біомедична практика може спричинити стосовно всіх відповідних людей;

ураховуючи мету Конвенції про захист прав та гідності людини щодо застосування біології та медицини, особливо принцип, який зазначено в статті 1 і який спрямований на захист гідності й індивідуальності всіх людей, домовилися про таке:

Стаття 1

  1. Будь-яке втручання, спрямоване на створення людини, генетично ідентичної до іншої людини — живої чи мертвої, заборонено.
  2. Для цілей цієї статті поняття «людина, «генетично ідентична» іншій людині», означає людину, яка має з іншою людиною такий самий набір генів ядра.

Стаття 2

Жодне обмеження положень цього Протоколу на підставі пункту 1 статті 26 Конвенції про права людини та біомедицину не допускається.

Стаття 3

У відносинах між Сторонами положення статей 1 та 2 цього Протоколу вважаються додатковими статтями Конвенції про права людини та біомедици- ну та всі положення Конвенції застосовуються відповідно.

Стаття 4

Цей Протокол відкритий для підписання тими, хто підписав Конвенцію про права людини та біомедицину. Він підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню. Той, хто підписав Конвенцію, не може ратифікувати, прийняти або затвердити цього Протоколу, якщо він раніше не ратифікував, не прийняв або не схвалив Конвенції або одночасно не ратифікує, не приймає або не схвалює її. Ратифікаційні грамоти, документи про прийняття або затвердження передаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

Стаття 5

  1. Цей Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення трьох місяців після дати, на яку п’ять Держав, у тому числі принаймні чотири Держави — члени Ради Європи, висловили свою згоду на обов’язковість для них Протоколу відповідно до положень статті 4.
  2. Стосовно будь-кого, хто підписав Конвенцію й пізніше висловить свою згоду на обов’язковість Протоколу, він набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення трьох місяців з дня передачі на зберігання його ратифікаційної грамоти, документа про прийняття або затвердження.

Стаття 6

  1. Після набрання чинності цим Протоколом будь-яка Держава, яка приєдналася до Конвенції, може також приєднатися до цього Протоколу.
  2. Приєднання здійснюється шляхом передачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи документа про приєднання й набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення трьох місяців з дати його передачі на зберігання.

Стаття 7

  1. Будь-яка Сторона може будь-коли денонсувати цей Протокол шляхом надіслання повідомлення про це Генеральному секретарю Ради Європи.
  2. Така денонсація набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення трьох місяців з дати одержання повідомлення Генеральним секретарем Ради Європи.

Стаття 8

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє Державам — членам Ради Європи, Європейському Співтовариству, будь-кому, хто підписав Конвенцію, будь-якій Стороні та будь-якій іншій Державі, якій було запропоновано приєднатися до Конвенції, про:

a) будь-яке підписання;

b) передачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти чи будь-якого документа про прийняття, схвалення або приєднання;

c) будь-яку дату набрання чинності цим Протоколом відповідно до статей 5 й 6;

d) будь-яку іншу дію, заяву або повідомлення, що стосується цього Протоколу.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на це вповноважені, підписали цю Конвенцію.

Учинено у м. Париж 12 січня 1998 року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є рівноавтентичні, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний Секретар Ради Європи передає засвідчені копії цієї Конвенції будь-якій Державі — члену Ради Європи, Державам, які не є членами Ради Європи, але брали участь у розробленні цього Протоколу, будь-якій Державі, якій було запропоновано приєднатися до Конвенції, та Європейському Співтовариству.