Інтелектуальна власність і компютерне авторське право

7.5. Дослідження проблем глобальної інформаційної мережі Internet у США та країнах Європи, формування законодавства у цій сфері

Слід зазначити, що з моменту виникнення і створення Глобальної мережі Internet у США більше уваги приділяється проблемам, які стосуються саме Internet. Кількість постійних користувачів мережі у світі перевищила 900 млн. Безумовним лідером є США (біля 154 млн постійних користувачів Internet, або 76 відсотків від усього дорослого населення). Країни Західної Європи додають значних зусиль, щоб наздогнати США. Вже сьогодні більше 113 млн європейців є постійними користувачами мережі Internet, що складає майже 36 відсотків від усього дорослого населення. Загальні темпи приросту кількості хостів в Європі складає 23,8 процентів.

Однак що Глобальна мережа, як і інші регіональні, містить е собі велику кількість інформаційних систем, які в поєднанні а засобами передачі складають мережі. Тому всі питання, які вирішуються в Internet слід вирішити, перш за все, для інформаційних систем.

Регулювання питань, пов’язаних з інформаційним наповненням Internet та правовими аспектами функціонування — складна і делікатна справа. Країн, в яких є спеціальне законодавство, що стосується Internet, в Європі небагато. Однією з таких країн є Німеччина. Німецькі законодавці, наприклад, у червні 1997 року прийняли спеціальний закон про мультимедіа. Цим законом, наприклад, передбачається контролювання матеріалів, які розміщуються в Internet.

У липні 1997 року на засіданні Ради міністрів країн ЄС в Бонні була прийнята Декларація про принципи використання Internet у майбутній Європі. В Декларації, зокрема, записано, що Internet — провайдери в цілому не відповідають за інформацію, яку одержують їх клієнти з Internet. Крім того, було схвалено принцип ^дискримінаційного оподаткування при використанні Internet в електронній торгівлі. Але Internet проголошений «вільною зоною торгівлі», як це пропонувалось США.

Цікавим є те, що офіційними органами США з одного боку підкреслюється необхідність обмеження державного втручання в Інтернет, чим пояснюється його бурхливий розвиток, а з іншого боку, Конгрес СІНА вже прийняв і розглядає більше десяти законопроектів, присвячених Інтернет (бібліотека Конгресу — http://thomas.loc.gov). Проект закону про захист персональної інформації в Інтернеті передбачає введення заборони для федеральних відомств на надання доступу до конфіденційних записів про індивідів через Інтернет. Проект закону про сімейний доступ до Інтернету спрямований на забезпечення батьків засобами контролю за змістом, до якого мають доступ їх діти через Інтернет. Провайдери послуг Інтернету повинні надавати програмне забезпечення, яке дозволяє здійснювати такий контроль.

Заборона на використання Інтернету для азартних ігор, укладання парі, проведення лотерей та інших засобів вилучення грошей у населення передбачає законопроект «Про заборону на азартні ігри в Інтернеті»

1. Проблеми конфіденційності у сфері інформаційних відносин у США, Японії та ряді країн Європи

Багато уваги приділяють США на даному етапі і питанням конфіденційності, яку асоціюють з концепцією особистої свободи. Легкий доступ до інформації в інформаційних системах і в Глобальній інформаційній інфраструктурі (GII) в цілому, можливість її багаторазового використання і миттєвої передачі можуть призвести до зниження рівня конфіденційності. Тому однією з необхідних умов успішного ведення бізнесу вважається забезпечення конфіденційності.

У червні 1995 року Робоча група з питань конфіденційності у складі Цільової групи з питань інформаційної інфраструктури уряду СІЛА (ІІТЕ) опублікувала звіт — «Конфіденційність і національна інформаційна інфраструктура: принципи надання і використання особистої інформації». У звіті наведено низку принципів, які регламентують збір, обробку, зберігання і повторне використання особистих даних. Ці принципи, які базуються на основі розроблених Організацією економічного співробітництва і розвитку «Основних принципів захисту конфіденційності та міжнародного потоку персональних даних», об’єднують принципи доброчинної практики в роботі з інформацією. Крім того, принципи конфіденційності визначають умови, які регулюють отримання, розголошення і використання конфіденційної інформації, її цілісність та якість.

У квітні 1997 року Комітет з інформаційної політики Цільової групи ІІТЕ видав проект документу — «Варіанти забезпечення конфіденційності в системі Національної інформаційної інфраструктури». В цьому документі аналізуються інформаційна практика СІЛА і громадська думка, які стосуються конфіденційності інформації. Метою є пошук оптимального балансу між розумінням особистої конфіденційності та вільним потоком інформації в демократичному електронному суспільстві.

Доречно буде відмітити, що питання конфіденційності, як вони загалом називаються у США, розглядаються у багатьох країнах, в тому числі й в Україні.

Деякі країни прийняли закони, які вводять принцип саморегулювання в промисловості або передбачили адміністративні заходи по захисту прав конфіденційності своїх громадян.

Однак, на думку урядових кіл США, відмінності цих законів можуть призвести до порушення міжнародних потоків даних. Так, Європейський Союз (ЄС) прийняв директиву, яка забороняє передачу особистих даних в країни, які, за його думкою, не приймають належних заходів по захисту конфіденційності громадян країн ЄС.

Центральною проблемою в СЩД вважається безпека і надійність мережі GII. В офіційних джерелах наголошується, що користувачі Internet повинні бути впевнені, що їх дані захищені від несанкціонованого доступу, інакше вони не будуть користуватися нею з комерційною метою. Безпека мереж GII потребує, на їх думку:

1) безпечних і надійних мереж телекомунікацій;

2) ефективних засобів захисту інформаційних систем, які підключені до цих мереж;

3) ефективних засобів ідентифікації і забезпечення конфіденційності електронної інформації для захисту даних від несанкціонованого доступу;

4) добре підготовлених користувачів мережі GII, які розуміють як захистити свої системи і дані.

Особливо важливою є розробка надійних процедур сертифікації, які підтримують передачу підписів по комп’ютерним каналам, що дозволить користувачам знати, з ким вони спілкуються в мережі.

Для створення електронної комерції у США підтримується розвиток добровільної, ринково-орієнтованої інфраструктури управління криптографічних ключів, які забезпечили б ідентифікацію, цілісність і конфіденційність інформації. Велику надію в США викликає приватний сектор, ведуча позиція якого здатна призвести до стрімкого розвитку інформаційних систем, мереж Internet. Якщо приватний сектор та уряд будуть діяти узгоджено, це відкриє величезні можливості для комерційної діяльності.

Підводячи підсумки, слід звернути увагу на те, що переважною формою правової охорони програмного забезпечення за кордоном є авторсько-правова охорона.

Практично у всіх зарубіжних країнах програми патентуються лише у виключних випадках. При цьому можливі варіанти одночасної охорони програм ЕОМ нормами як патентного, так і авторського права. Іншими словами, в охороні цього об’єкту має місце «множинність охорони». У процесі формування правової охорони програмного забезпечення ЕОМ за кордоном умовно можна виділити два етапи:

перший етап — до середини 70-х років, пов’язаний головним чином з використанням переваг патентного законодавства;
другий етап — з середини 70-х років, в основному з авторським правом.

У літературі констатується, що самі по собі програми ЕОМ є непатентоздатними. Однак їх комбінація, наприклад, з промисловим способом або з машиною, в якій використаний такий спосіб, може бути визнана патентоздатною. При цьому патентна охорона розповсюджується на суть програми ЕОМ, забезпечує виключне право патентоволодільця на використання і продаж програми протягом певного періоду часу.

Основним способом забезпечення інтересів осіб та організацій, які створюють програмний продукт, виступають конкретні угоди (ліцензійні договори), відповідно до яких передається право на використання об’єкту, що охороняється, на відповідних, чітко встановлених умовах, з дотриманням, як правило, принципу таємності змісту угоди.

За об’єкти правової охорони в більшості високорозвинутих країн (СІЛА, Японія, Великобританія та ін.) розглядаються програми для ЕОМ, а в деяких країнах і бази даних. Таким чином, ця тенденція притаманна не тільки національному законодавству зарубіжних країн, але й міжнародній практиці правової охорони програмного забезпечення ЕОМ.