• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Міжнародна та національна безпека: теоретичні і прикладні аспекти

Теоретико-прикладні засади організації та планування у розслідуванні кримінальних правопорушень

Створення грунтовної системи криміналістичного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень потребує від працівників слідчих підрозділів Національної поліції України обов’язкового вивчення наукових доробок і дослідження оперативної та судово-слідчої практики стосовно різних категорій протиправних діянь для формулювання найбільш ефективних способів і методів його застосування. У той же час планування й організація досудового розслідування є невід’ємними складовими будь-якого кримінального провадження, адже ефективність процесуальних дій і досудового розслідування в цілому буде залежати від зазначених аспектів.

Відповідно до положень чинного КПК України, розслідування будь-якого кримінального правопорушення можливе лише в межах здійснення досудового розслідування, і до того ж. після внесення прокурором, слідчим, дізнавачем відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Відомості про кримінальне правопорушення вказані суб’єкти зобов’язані внести до ЄРДР невідкладно, і не пізніше 24 годин з моменту отримання заяви, чи повідомлення про таке правопорушення, або з моменту самостійного ними виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Втім, під час розслідування кримінальних правопорушень виникають різного роду організаційні питання пов’язані з висуненням версій, плануванням розслідування, з’ясуванням обставин, що підлягають встановленню, визначенням кола осіб, яких слід допитати, заходів забезпечення кримінального провадження, та переліку слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових дій тощо. При чому, вирішення організаційних питань, що виникають в процесі розслідування кримінальних правопорушень є одним з найважливіших напрямків слідчої діяльності. Водночас, створенню надійної організаційної структури має передувати оптимальне планування, управління і ефективна тактика розслідування.

У цьому розрізі слід зауважити, що поняття «організація розслідування» та «планування розслідування» невід’ємні одне від одного. Так, планування виражається у вигляді запланованих заходів (у тому числі висуненні версій, визначенні обставин, які підлягають встановленню, з’ясуванні слідчої ситуації, що склалася на певному етапі розслідування), застосуванні певних техніко-криміналістичних та інших наукових засобів, визначенні строків і виконавців. Організація хоча і є ширшим поняттям, але завдяки їй здійснюється реалізація наміченого плану, його адаптація та динамічність відповідно до новостворених обставин [1].

Загалом, планувати розслідування необхідно таким чином, щоб було прийнято всі передбачені законом заходи для забезпечення своєчасного, всебічного, повного та об’єктивного розслідування злочину і підвищення рівня організації для досягнення ефективного кінцевого результату.

Враховуючи аналізовані думки вчених та потреби практичних підрозділів, вважаємо, що організація розслідування складається із ряду взаємопов’язаних елементів, які одночасно слугують етапами цього процесу. Такими елементами можуть бути:

• ознайомлення з інформацією, яка отримана від потерпілого щодо вчинення відносно нього злочинних дій, правова оцінка отриманої інформації, визначення типової слідчої ситуації та за необхідності її співставлення з іншими типовими слідчими ситуаціями;
• спільне за обов’язкової участі слідчого планування щодо реалізації матеріалів отриманих оперативним шляхом з питань підготовки вчинення злочинних дій злочинною групою, яка спеціалізується на таких кримінальних правопорушеннях, з метою подальшого використання таких матеріалів для досягнення бажаних результатів і відповідно до завдань розслідування, та в рамках вимог положень кримінального процесуального законодавства;
• за наявності ознак кримінального правопорушення (відсутності цивільноправового делікту) внесення відомостей до ЄРДР та повідомлення прокурора про початок розслідування;
• визначення, залежно від слідчої ситуації, напрямків здійснення розслідування, та основних його завдань для досягнення кінцевої мети;
• безпосереднє складання плану розслідування з визначенням загальних та приватних версій, шляхів та засобів щодо їх перевірки, обставин, які підлягають встановленню та перевірці із зазначенням необхідності проведення конкретних слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) й інших процесуальних дій, з визначенням бажаних строків проведення, його учасників, місця проведення, виконавців, та необхідності застосування техніко-криміналістичних засобів, а також вирішення питань щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження, та призначення можливих і необхідних судових експертиз;
• звернення до необхідних криміналістичних обліків з використанням бази даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем з питань встановлення осіб, які скоїли шахрайство, їх можливого місця перебування, близького оточення, злочинних зв’язків, інформації про судимість тощо;
• вирішення питань щодо необхідності здійснення взаємодії з працівниками оперативних підрозділів для досягнення бажаних результатів розслідування [2].

Натомість, обов’язково слід враховувати динамічність процесу організації та планування і можливість постійно доповнювати план позиціями, залежно від зміни ситуації, появи нових співучасників, отримання нових доказів.