Міжнародна та національна безпека: теоретичні і прикладні аспекти
Кваліфікація несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, вчиненого з метою пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення
Розпочата російською федерацією війна проти України триває не тільки у реальному просторі, але й у віртуальному - кіберпросторі. З початку 2022 р. Служба безпеки України нейтралізувала понад 4,5 тис. кібератак на Україну. Якщо у 2020 р. було зафіксовано майже 800 кібератак, у 2021 - 1400, то вже минулого року їхня кількість зросла більш як утричі [1].
Наведені дані свідчать про ведення проти України так званої кібервійни. Цей термін достатньо часто використовується на сьогоднішній день у засобах масової інформації, соціальних мережах, у виступах представників органів державної влади [2].
Разом з тим у законодавстві України поняття кібервійни не закріплене. Законом України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» надається визначення таким поняттям як кібербезпека, кіберзлочин та ін. Так, під кіберзлочином (комп’ютерним злочином), згідно п. 8 ч. 1 цього Закону, мається на увазі суспільно небезпечне винне діяння у кіберпросторі та/або з його використанням, відповідальність за яке передбачена законом України про кримінальну відповідальність та/або яке визнано злочином міжнародними договорами України [3].
При цьому КК України не містить поняття кіберзлочину, а суспільно небезпечні діяння, що вчиняються у кіберпросторі та/або з його використанням, передбачені різними розділами Особливої частини. Основний (але не єдиний) розділ Особливої частини КК України, який містить комп’ютерні злочини - розділ XVI «Кримінальні правопорушення у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку», до складу якого входять як злочини, так і кримінальні проступки [4]. Отже, на сьогодні має місце невідповідність між Законом України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» та КК України в частині визначення комп’ютерного кримінального правопорушення.
Протягом 2022 р. зареєстровано 3 тис. 415 кримінальних правопорушень, передбачених розділом XVI Особливої частини КК України. З них 1 тис. 403 - несанкціоновані втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж (ст. 361 КК України) [5].
Аналіз вироків по кримінальних провадженнях за ст. 361 КК України за період 2022 - початку 2023 років, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, дозволяє стверджувати про відсутність на сьогоднішній день вироків щодо осіб, які здійснили кібератаки, спрямовані на втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж установ, підприємств та організацій України з метою пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.
Типовим діянням у вищезазначений період часу, за яке постановлений вирок суду за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 361 КК України, є наступне.
15.11.2022 р. громадянин В. у період часу з 16 год. 41 хв. по 17 год. 11 хв., перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. Нижня Горова, 70, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022 та затверджений Верховною Радою України, в подальшому продовжений Указом Президента України від 12.08.2022 р. № 573/2022 до 21.11.2022 р. включно, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, умисно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, викрав грошові кошти, що належать потерпілій С., здійснивши ряд операцій по переказу грошових коштів з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк», яка належить потерпілій С. на інші банківські картки [6].
Проте основною метою кібератак, які чиняться представниками російської федерації або за їх підтримки, є пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення. Прикладами таких кібератак є наступні.
15 лютого 2022 р. російські хакери здійснили найпотужнішу в історії України DDoSатаку, яка, серед іншого, була спрямована на фінансовий сектор (DDoS-атака на 15 банківських сайтів, сайтів з доменом gov.ua, також сайтів Міноборони, Збройних сил та Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, що тривала близько 5 годин). 23 лютого 2022 р., перед початком російського вторгнення в Україну, було повторно атаковано низку державних та банківських сайтів [7].
Пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони такого складу злочину як диверсія (ст. 113 КК України).
Предметом диверсії можуть бути, зокрема, об’єкти критичної інфраструктури: теплота гідроелектростанції, залізничні та автовокзали, аеропорти, банківські установи, заклади охорони здоров’я тощо.
При цьому склад диверсії за конструкцією є формальним, а отже цей злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якого діяння, передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 113 КК України.
У разі, якщо особа здійснила несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж для пошкодження діяльності, наприклад, залізничних вокзалів чи електростанцій України, тобто об’єктів, які мають важливе народногосподарське значення, її дії мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 113 та 361 КК України.
При цьому виникає питання, що має місце у цьому випадку - конкуренція кримінально-правових норм чи множинність кримінальних правопорушень. Сам факт несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж у наведеному прикладі є складовою ознакою діянь, передбачених ст.ст. 113 та 361 КК України. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 361 КК України, є закінченим з моменту несанкціонованого втручання в роботу відповідної системи чи мережі, а злочин, передбачений ч. 1 ст. 113 КК України, є закінченим, якщо відбулась спроба шляхом такого втручання зашкодити діяльності об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.
Таким чином, у цьому випадку має місце ідеальна сукупність кримінальних правопорушень. Якщо особа здійснила несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж з метою пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, такі дії кваліфікуються за відповідними частинами ст.ст. 113 та 361 КК України, а у разі наявності необхідних ознак - і за відповідною частиною ст. 361-1 «Створення з метою протиправного використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут» КК України.