Міжнародна та національна безпека: теоретичні і прикладні аспекти
Європейський суд з прав людини як механiзм захисту прав та свобод людини і громадянина в Українi
В умовах сучасних глобалізаційних викликів завдання держави щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина набуває особливого значення. Адже в наш час людина виступає найголовнішою соціальною цінністю, саме тому охорона прав та свобод людини і громадянина є першочерговим завданням держави. На захист прав людини спрямовані зусилля численних міжнародних організацій. Така значна увага обумовлена тим, що велика кількість демократичних держав визнає права людей найважливішою і абсолютною цінністю світової цивілізації. Зокрема, права людини і громадянина гарантуються і забезпечуються державою, проте права можуть обмежуватися внутрішнім законодавством, тому існують міжнародні стандарти прав людини, засоби, методи і способи міжнародного контролю за їх дотриманням. Саме тому існування наднаціональних механізмів захисту прав людини, таких як Європейський суд з прав людини, може вирішувати дану проблему й впливати на розвиток й функціонування судової системи України.
Тож звернення до Європейського суду з прав людини гарантує правовий захист прав та свобод людини і громадянина на міжнародному рівні. Європейський суд з прав людини у системі міжнародно-правових гарантій захисту прав і свобод громадян України має значне місце і відіграє особливу роль у правовій системі державі. Саме тому метою і завданням цієї роботи є висвітлення значення Європейського суду з прав людини у ракурсі міжнародно-правової гарантії захисту прав і свобод громадян України.
Тож держава, як національний лідер, закріплює права людини у законі та забезпечує їх реалізацію. Зокрема, стаття 55 Конституції України передбачає право кожного будьякими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань [1]. Тобто, для забезпечення реалізації і захисту прав та свобод людини і громадянина, як Конституція, так і законодавство України передбачають створення певної правової системи і утворення системи органів держави, призначенням якої є допомога людям і громадянам у реалізації захисту їх прав.
Досить ґрунтовними та різноманітними є юридичні наукові думки щодо бачення механізму захисту прав та свобод людини. Цікавою є думка А. Огородника, котрий під поняттям механізму захисту прав і свобод людини пропонує розуміти систему засобів і факторів, що створюють необхідні умови поваги до прав і свобод людини, реалізації принципу законності. На підставі аналізу чинного законодавства до такого механізму можна зарахувати досить розгалужену систему державних органів, громадських організацій, правові й нормативні акти, які в комплексному поєднанні здатні забезпечити реалізацію та захист прав людини [2, с. 14] Так ефективний захист прав людини є основною ознакою будь-якої правової і демократичної держави.
А вже ефективність систем захисту прав людини багато в чому залежить від того, наскільки ефективними є методи і засоби щодо здійснення і контролю за виконанням зобов’язань та їх реалізацією на національному рівні.
Отже, у разі порушення державою своїх зобов’язань щодо прав та свобод людини і громадянина, на національному рівні кожен має право звернутися до Європейського суду з прав людини за захистом своїх прав і свобод. Європейський суд з прав людини є основним правозахисним органом, тобто контрольний механізм, що забезпечує дотримання прав та свобод людини і громадянина, що закріплені в Європейській конвенції. Зокрема, Європейський суд з прав людини приймає до розгляду таку заяву лише у тому випадку, коли вона відповідає умовам прийнятності - критеріям, за якими визначається прийнятність заяв, встановленим у статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Право подання індивідуальних петицій до Європейського суду з прав людини стало принципово новим, що відрізняє компетенцію цього органу від інших постійних міжнародних судових органів, які розглядали спори тільки між державами. Тобто європейська нормативно-інституціональна правозахисна система, створена згідно з названою Конвенцією, стала унікальним соціальним винаходом, а механізм забезпечення прав людини - одним із найдієвіших у світі [3, с. 34].
Найпоширенішими причинами скарг є порушення права на справедливий судовий розгляд, адекватне та своєчасне виконання судових рішень (стаття 6 Конвенції), незаконне затримання або позбавлення волі (стаття 5 Конвенції), спори про право власності, невиплата заробітної плати, жорстоке поводження (стаття 3 Конвенції) та інші [4, с. 69].
Засновуючись на всьому вищевикладеному, треба наголосити, що суспільство є головною цінністю України і тому її права та свободи не повинні обмежуватися та не може бути утисків з боку держави. Тобто існує багато інститутів і механізмів, спрямованих на захист прав та свобод людини і громадянина, але права особистості часто порушуються, а способи їх захисту не завжди є досить дієвими і ефективними. Саме тому існують національні та міжнародні юридичні гарантії щодо захисту прав та свобод людини і громадянина. Зокрема, такі гарантії є ключовим елементом механізму захисту прав і свобод громадян України. Дотримання прав та свобод людини і громадянина в умовах глобалізації є дуже важливим і актуальним питанням.
Треба зазначити, що вкрай важливо, щоб європейські стандарти ширше застосовувалися судами, які здійснюють захист прав людини. У сучасних умовах дотримання і захист прав та свобод людини і громадянина неможливо уявити без міжнародно-правових гарантій, які є різновидом юридичних гарантій і правової системи, яка становить загальновизнані норми, що регулюють сферу забезпечення прав і свобод. І тому Європейський суд з прав людини є ефективним механізмом щодо правової системи України і дієвим механізмом захисту прав та свобод людини і громадянина.