• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Правові засоби протидії корупції

1.2. Фактори, причини та умови вчинення корупційних правопорушень і злочинів

Згідно Національної антикорупційної стратегії на 2011-2015 роки. затвердженої Указом Президента України № 1001/2011 від 21 жовтня 2011 р. пріоритетним напрямком антикорупційної політики держави повинно бути виявлення та усунення умов, що сприяють або можуть сприяти виникненню корупції.

Факторами корупції слід визнавати явища, процеси, інші чинники, які здійснюють будь-який детермінуючий вплив на корупцію, обумовлюючи корупцію як явище та породжуючи її конкретні прояви. Залежно від характеру детермінуючого впливу на корупцію їх можна поділити на загальні причини та умови корупції і причини та умови конкретних корупційних діянь.

Загальні причини та умови корупції - це чинники, які породжують корупцію як свій наслідок або сприяють її існуванню. Причини та умови ж конкретних корупційних діянь, перебуваючи у причинному зв´язку з корупційним діянням, породжують його та сприяють його вчиненню.

Такий поділ є умовним, оскільки соціальні явища та процеси перебувають у постійній взаємодії та взаємозв´язку, відповідно, і їх значення може змінюватися.

При цьому слід зазначити, що фактори корупції можуть бути поділені на ті, які властиві: усім державам; переважно державам певного рівня розвитку; безпосередньо конкретній державі.

Об´єктивною передумовою корупції у всіх державах є інститут делегування народом влади окремим своїм представникам і наявність механізму управління державою. В результаті в таких осіб з´являється можливість зловживати наданими повноваженнями в корисливих та інших особистих інтересах. Перетворення ж такої можливості в реальність, яке втілюється у конкретному корупційному діянні, пов’язано із соціальними передумовами, які існують у різних соціальних сферах.

Суб´єктивною передумовою існування корупції є психологічна схильність певної частини людей до задоволення життєвих потреб у протиправний спосіб, у тому числі шляхом неправомірного використання влади чи службових повноважень. Дана властивість може мати різні ступені вираження: від цілеспрямованого проникнення у владні структури – до ситуативного використання влади в особистих інтересах.

За сферами поширення та змістом фактори корупції можна поділити на політичні, економічні, організаційно-управлінські, правові, ідеологічні та морально-психологічні.

До політичних слід віднести:

- відсутність політичної волі у керівників держави більш рішуче протидіяти корупції;

- неналежний розвиток громадянських інституцій суспільства, їх несформованість та неготовність до співпраці з державними органами у розв’язанні суспільних проблем;

- відсутність системи формування у державних службовців моральних та професійних якостей;

- непослідовність і поверховість у проведенні антикорупційної політики, що породжує у службовців почуття безкарності.

В якості економічних виступають:

- недостатня економічна обґрунтованість антикорупційних заходів;

- відсутність сприятливого режиму щодо сплати податків, відрахувань до бюджету, одержання державної підтримки, кредитів тощо;

- відсутність прозорості економічних операцій, що створює умови їх вирішення за додаткову "винагороду".

Правовими факторами є:

- недоліки законодавства, що має регулювати розв´язання політичних, економічних, соціальних, організаційно-управлінських проблем запобігання корупції та корупційним діянням;

- відсутність правових засобів захисту особи від зловживань з боку державних органів та посадових осіб;

- суперечності між законодавством про кримінальну та адміністративну відповідальність за вчинення корупційних правопорушень.

В якості організаційно-управлінських факторів виступають:

- низька якість роботи правоохоронних і судових органів щодо виявлення корупційних діянь, встановлення винних у їх вчиненні, судовому розгляді справ, призначення покарань або стягнень;

- відсутність чіткої регламентації діяльності державних службовців щодо процедури прийняття рішень та видачі документів;

- наявність у посадових осіб надто широких дискреційних повноважень;

- відсутність тестування на відповідність професійним та моральним якостям, періодичної ротації службовців;

- формальне ставлення до проведення конкурсу на заміщення посад та атестації.

Соціально-психологічними факторами можуть бути:

- нерозвиненість у значної частини населення громадянської свідомості, вплив традиційних стереотипів стосовно переважання державних засобів у впорядкуванні суспільних справ;

- професійна деформація частини керівників, яка виявляється у вчиненні або поблажливому ставленні до вчинення корупційних діянь, порушень службової етики.